Справа № 363/573/13-ц Головуючий у І інстанції Скарлат О.І.

Провадження № 22-ц/780/4464/13 Доповідач у 2 інстанції Іванова

Категорія 44 15.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

09 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Яворського М.А., Антоненко В.І.

при секретарі - Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2013 року у справі за позовом міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вищедубечанске лісове господарство» до Вишгородської міської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення та визнання недійсним державного акту про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року міжрайонний природоохоронний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області звернувся до суду з даним позовом в якому посилався на те, що 29 грудня 2009 року при передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1, площею 0,0700 га для ведення садівництва в садовому товаристві «Дніпро-8» Вишюродська міська рада всупереч вимогам ст. 20,21, 116, 118, 141, 149, 151 Земельного кодексу України, ст.6, 57 Лісового кодексу України без дотримання процедури припинення права постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство», вилучення та зміни цільового призначення землі, з порушенням правового статусу земель державної власності, розпорядилась спірними земельними ділянками та безпідставно видала державні акти на право власності на них відповідачу.

Тому посилався, що передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка є землями лісового фонду, а саме кварталу 166 Старосільського лісництва та належать на праві постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство», що підтверджується матеріалами лісовпорядкування.

Вишгородська міська рада незаконно розпорядилася спірною земельною ділянкою, оскільки до моменту передачі земельної ділянки у власність громадянам повинен бути розроблений проект землеустрою щодо припинення права користування і вилучення земельної ділянки у ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та зміни її цільового призначення з передачею земельною ділянки до земель запасу міської ради, а лише після цього міська рада могла право надавати земельні ділянки громадянам за проектом землеустрою як члену садового товариства. Однак, жодних рішень Вишгородською міською радою про надання раніше в користування спірних земельних ділянок садовому товариству «Дніпро-8» не приймалось, проекти землеустрою щодо відведення в користування спірних земельних ділянок не розроблялись та не погоджувалися.

На підставі вищевикладеного позивач просить визнати незаконним та скасувати пункт 67 рішення Вишгородської міської ради від 29.12.2009 року №31/16 в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0700 га в садовому товаристві «Дніпро-8» для ведення садівництва, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №329813 виданий 19 жовтня 2010 року на ім'я ОСОБА_1 та повернути державі в особі Вишгородської міської ради із незаконного володіння ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2013 року позов задоволено частково.

Суд визнав незаконним та скасував рішення тридцять першої сесії 5 скликання Вишгородської міської ради Київської області від 29 грудня 2009 року № 31\16 в частин надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0700 га для ведення садівництва, що розташована в садовому товаристві «Дніпро-8».

Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_1 19 жовтня 2010 року площею 0,0700 га , яка розташована Київська область Вишгородський район, Вишгородська міська рада, ст «Дніпро-8» для ведення садівництва, кадастровий номер 32218110100:38:095:0152.

В решті суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 посилається на невірність висновку суду стосовно наявності права постійного користування спірною земельною ділянкою лісовим господарством, оскільки суд не врахував те, що квартал 166 має іншу площу та конфігурацію, ніж ту, що визначено за результатами інвентаризації і підтверджується графічними матеріалами.

Крім того, на момент прийняття рішення ці земельні ділянки обліковувались, як землі сільськогосподарського призначення, а суд не залучив до справи територіальний орган Держземагенства для встановлення цих обставин, тому просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку судом першої інстанції ці вимоги закону у повному обсязі виконано.

Судом встановлено, що рішенням 31 сесії 5 скликання Вишгородської міської ради Київської області від 29 грудня 2009 року № 31\16 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,0700 га для ведення садівництва, що розташована в садовому товаристві «Дніпро-8».

19 жовтня 2010 року відповідачці ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЛ № 329813.

Встановлено, що спірна земельна ділянка, яка надані у власність ОСОБА_1 відноситься до земель лісогосподарського призначення і за матеріалами лісовпорядкування перебуває в 166 кварталі виділу 3,4,5 лісового фонду Старосільського лісництва та є землею лісового фонду ДП «Вищедубечанське лісове господарство», що підтверджується копією планшету (фрагмент) лісовпорядкування, який є документом, що підтверджує право постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» спірною земельною ділянкою, згідно п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, а також кадастровим планом з координатами земельних ділянок, розташованих в кварталі 166 Старосільського лісництва ДП «Вищедубечанське лісове господарство», виконаний ДП «Київський інститут землеустрою», графічними матеріалами із нанесеними земельними ділянками, відповідно до кадастрового плану при винесенні меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) на підставі матеріалів лісовпорядкування.

Крім того, за результатами співставлення (накладення) координат вказаних земельних ділянок, відділом Держземагенства у Вишгородському районі встановлено, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку лісового фонду, розташовану в кварталі 166 Старосільського лісництва, тобто перебуває в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з 1973 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прийнятим Вишгородською міською радою спірним рішенням про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення садівництва порушено право користування землею ДП «Вищедубечанське лісове господарство», оскільки спірна земельна ділянка відносяться до земель лісогосподарського призначення, тому спірне рішення міської ради та виданий на підставі цього рішення державний акт є незаконними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в ч. 2 ст.3 Земельного Кодексу України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 57 Лісового Кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Аналогічне положення міститься й у ст. 20 Земельного Кодексу України.

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (п.5 Прикінцевих положень ЛК України).

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого

самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені ст. 122 ЗК України, відповідно до ч. 1 якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на

підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та не відноситься до земель садового товариства, оскільки проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва не розроблявся, рішення про проведення робіт із землеустрою щодо припинення права користування і вилучення із користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» із зміною категорії і цільового призначення радою не приймалося. Також не приймалося радою рішення про надання в користування спірної земельної ділянки СТ «Дніпро-8».

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про визнання незаконним та скасування рішення міської ради в частині надання відповідачці спірної земельної ділянки для ведення садівництва та визнання недійсним виданого на підставі цього рішення державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я відповідачки.

В іншій частині рішення суду першої інстанції фактично не сторонами не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 про те, що квартал 166 має іншу площу та конфігурацію, ніж ту, що визначено за результатами інвентаризації спростовуються матеріалами справи, зокрема результатами співставлення (накладення) координат вказаних земельних ділянок, відділом Держземагенства у Вишгородському районі, яким встановлено, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку лісового фонду, розташовану в кварталі 166 Старосільського лісництва, тобто перебуває в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з 1973 року.

Посилання у скарзі апелянта на те, що суд не залучив до справи територіальний орган Держземагенства для встановлення всіх обставин, не заслуговують на увагу, оскільки відділом Держземагенства надавалась письмова інформація щодо обставин справи, яка міститься в матеріалах справи і була досліджена судом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2013 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :