ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 5011-4/18426-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Білошкап О.В.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Вищий

навчальний заклад "Київський славістичний університет"

на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2013р. та

постанову Київського апеляційного господарського суду

від 24.07.2013р.

у справі №5011-4/18426-2012

за позовом Дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський

Промбудпроект"Державного акціонерного товариства "Будівельна

компанія "Укрбуд"

до Закритого акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад

"Київський славістичний університет"

про стягнення 130 874,00 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Гринь А.Я. - довіреність у справі,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Проектний інститут "Одеський Промбудпроект" Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Київський славістичний університет" і просило стягнути з останнього 130 874,00 грн. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором суборенди №028 від 01.06.2009р. щодо вчасного повернення орендованого майна (приміщення) після спливу строку встановленого цим договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2013р. (суддя І.І.Борисенко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2013р. (головуючий, суддя Федорчук Р.В., судді Лобань О.І., Майданевич А.Г.), позов задоволено повністю та присуджено до стягнення на користь позивача 130 874,00 грн. подвійної плати.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що відповідачем орендоване приміщення за актом не повернуто та обгрунтованістю вимоги про стягнення з останнього на користь позивача неустойки за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України та п.8.3. договору у розмірі подвійної плати за користування спірним майном за час прострочення.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та припинити провадження у справі. Також 09.10.2013р. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції вирішила у задоволенні клопотання відмовити. Одночасно, обговоривши доводи касаційної скарги та уточнень до касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір суборенди нерухомого майна №028 від 01.06.2009р., відповідно до умов якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно-нежитлові приміщення 161,9 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Катеринінська, 17, а право користування майном орендодавця визначається договором №ОП/004-09 від 01.01.2009 року з власником майна - ДАТ "Будівельна компанія "Укрбуд". (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору суборенди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (а.с. 9).

На виконання умов договору, 01.06.2009 року сторонами складено акт приймання-передачі в суборенду нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди (а.с. 14).

Статтею 774 ЦК України передбачено, що до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму (оренди).

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.9.1. договору та додаткових угод за №1 від 30.06.2010р. та 30.06.2011р. майно передано в строкове платне користування з наданням послуг орендарю по утриманню майна строком з 01.06.2009р. по 30.04.2012р. включно (а.с. 12, 15).

Згідно п.9.6. договору в разі закінчення терміну дії цього договору Орендар має переважне право на продовження на новий термін або укладення нового договору оренди при умові належного виконання Орендарем умов цього Договору та своєчасній оплаті рахунків за оренду.

Відповідно до п.9.8. договору його може бути пролонговано на той самий строк та на тих самих умовах за наявності заяви Орендаря за два тижні до закінчення строку його дії.

Судами двох інстанцій встановлено, що, виходячи з матеріалів справи, зазначений договір припинив свою дію в зв'язку з закінченням строку на який він укладався та за відсутності заяви орендаря щодо його пролонгації.

Згідно ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п.2.4. договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п.2.5. договору).

Згідно п.4.12. договору орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю по акту приймання-передачі орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Судами двох інстанцій з'ясовано, що після спливу встановленого договором строку (30.04.2012 року), орендарем не здійснено передачу орендодавцю орендованого майна, акту приймання-передачі сторонами не підписано. Тобто, відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням після припинення дії договору в період з 01.05.2012р. по 24.10.2012р., що не викликало заперечень у відповідача. У судовому засіданні касаційної інстанції представник відповідача повідомив, що на даний час акт приймання-передачі майна орендодавцеві підписано.

В силу положень ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п.8.3. договору якщо орендар не виконує обов'язку по своєчасній передачі майна орендодавцеві, останній має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за кожний день прострочки, включаючи день повернення майна.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, розмір плати за користування має визначатись відповідно до умов договору.

Згідно п.3.1. договору орендна плата за користування майном за один календарний місяць складає 11 333,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 888,83 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає мотивованим та обґрунтованим висновок судів двох інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України та п.8.3. договору у розмірі подвійної плати за користування спірним майном за час прострочення у розмірі 130 874,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника викладені в касаційній скарзі та в уточненнях до неї щодо недійсності правочину (договору суборенди) з підстав недотримання порядку укладення договору, зважаючи на таке.

Вирішуючи спори, пов'язані з укладенням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з'ясовувати, чи додержано визначений ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок укладення відповідного договору (п.2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013р. №12).

Проте, порядок укладення договору оренди передбачений ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" застосовується при укладенні основного договору оренди. При укладенні договору суборенди сторони дотримуються вимог спеціальної норми.

Згідно положень ст.22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди.

Сторонами у договорі суборенди обумовлено, що право користування майном Орендодавця (позивача) визначається Договором №ОП/004-09 від 01.01.2009р. з власником майна - ДАТ "Будівельна компанія "Укрбуд" (п.1.1. договору), тобто основним договором оренди, пунктом 6.3. якого передбачено право орендаря (орендодавця за договором суборенди) надавати орендоване майно в суборенду на власний ризик (а.с. 48).

Щодо додаткових доводів в уточненнях до касаційної скарги.

З огляду на те, що статтею 1115 ГПК України касаційна інстанція позбавлена повноважень здійснювати процесуальні дії, пов'язані із встановленням обставин справи та їх доказуванням, оцінка копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців станом на 16.04.2013р., на 6 арк. з номерними знаками 174384, що надано суду з уточненнями до касаційної скарги, є неприйнятною. Оскільки, повноваження касаційної інстанції обмежені перевіркою застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст.1117 ГПК України).

Утім колегія суддів зважає на той факт, що останню Додаткову угоду №1 до спірного Договору суборенди №028 від 01.06.2009р. підписано Алексеєвим Ю.М. - Президентом КСУ та засвідчено безпосередньою печаткою Київського славістичного університету (а.с. 12).

Отже твердження представника відповідача у судовому засіданні, що керівництву університету про існування спірної угоди було невідомо є сумнівним, а з огляду на статтю 241 ЦК України спірний договір вважається схваленим з моменту його вчинення.

Більше того, згідно ч.3 ст.1117 ГПК України у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Київський славістичний університет" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2013р. у справі №5011-4/18426-2012 - без змін.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Білошкап О.В.

Суддя Палій В.М.