ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" листопада 2006 р. | Справа № 9/243-3739(6/15-221) |
16:00 год.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
при секретарі судового засідання Кулагіній Т. В.
Розглянувши адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пуск і наладка", м. Тернопіль
до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль,46000
За участю представників сторін:
позивача: Жук А.В., довіреність,
відповідача: не з’явився ,
експерта Згуровської С.Є, ст. науковий співробітник ТВ КНДІСЕ .
встановив:
Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Пуск і наладка”, м. Тернопіль, звернувся до господарського суду Тернопільської області з адміністративним позовом до відповідача –Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції ,м. Тернопіль, та просить скасувати ,як незаконне, податкове повідомлення- рішення № 0003032305/0/71443 від 27.10.2005 р. , яким на позивача покладено обов’язок сплатити протягом десяти календарних днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення суму податкового зобов’язання у розмірі 14 612 грн., у тому числі 1600 грн. донарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток та 13 012 грн. штрафних (фінансових санкцій).
У ході розгляду справи Позивач уточнив вимоги і , просив скасувати податкове повідомлення-рішення в частині зобов’язання по сплаті 12500 грн. фінансових (штрафних)санкцій , нарахованих за заниження податкового зобов’язання з цього податку, посилаючись на те, що в ході адміністративного оскарження повідомлення-рішення № 0003032305/0/71443 у частині донарахування 1 600 грн. податкового зобов’язання з податку на прибуток та фінансових санкцій на 512 грн. було скасовано .
Позивач вважає, що висновок податкового органу про те , що внески засновників Товариства до статутного фонду господарського товариства , здійснені до державної реєстрації змін до статуту стосовно збільшення розміру статутного фонду, є безповоротною фінансовою допомогою і ,як наслідок, мають бути включені до складу валових доходів , нарівні з доходами від інших джерел та від доходів від позареалізаційних операцій , не ґрунтуються на законі.
Обґрунтовуючи свою правову позицію ,Позивач зазначає, що оскільки при створенні господарського товариства вимагається внесення не менше 50% розміру статутного фонду до проведення державної реєстрації установчих документів, відповідно до ст. 144 ЦК України та ст. 24 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців” (ст. 144 ЦК України), а порядок збільшення розміру статутного фонду діючого товариства законодавством не регламентовано, тому цей порядок регулюється ст. 144 ЦК України за аналогією права.
Представник Відповідача не погоджується з доводами позову і вважає, що приписи ч. 1 та 4 ст. 145 ЦК України ,ст. 87 ГК України , ст. 16 Закону України „Про господарські товариства” та ст. 29 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців” є імперативними нормами, тому якщо засновниками Товариства зроблено внески до статутного фонду товариства до набрання юридичної сили рішенням вищого керівного органу Товариства про збільшення статутного фонду, тобто до державної реєстрації рішення товариства про зміни розміру статутного фонду, кошти , перераховані засновниками , в силу положень пп.. 4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” , слід прирівнювати до безповоротної фінансової допомоги і включати до складу валового доходу разом з доходами з інших джерел та від позареалізаційних операцій.
Оскільки у третьому кварталі 2004 р. засновники Товариства прийняли рішення про збільшення розміру статутного фонду і внесли такі внески до набрання юридичної сили цього рішення, а Товариство не віднесло їх до складу валових доходів , тому Товариством у 3 кварталі 2004 р. занижено валовий дохід на 25 тис. грн..,і ,відповідно , за 9 місяців 2004 р., на 100 000 грн. завищено валовий дохід за 4 квартал 2004 р. , та відповідно , за 2004 р. на 100 000. грн.., що призвело до несвоєчасної сплати Товариством податку на прибуток у сумі 25 000 грн.
Спростовуючи доводи Позивача в частині його покликання на ч. 3 ст. 144 ЦК України та ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців” , Відповідач зазначає, що наведені норми законів не регулюють порядок збільшення статутного фонду товариства після його державної реєстрації. На думку Відповідача , орган державної реєстрації проводить реєстрацію не факту збільшення розміру статутного фонду товариства, а рішення товариства про зміни розміру статутного фонду , яке після цього набирає юридичну силу.
Судом була призначена по справі № 6/15-221 судова експертиза ,а розгляд справи був зупинений на час її проведення.
По закінченні проведення експертизи та у зв’язку із закінченням п’ятирічного строку перебування судді на посаді, справа передана для подальшого розгляду судом в іншому складі суду.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши подані суду докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Суд прийшов до висновку, що у загальному, суть спору між сторонами полягає у співвідношеннях регулюючого впливу на діяльність господарських товариств ( у т.ч. з обмеженою відповідальністю) публічно-правових та приватно-правових норм.
Відповідач у акті перевірки, рішенні, прийнятому за наслідками розгляду адміністративної скарги, і у відзиві на позов зазначає, що „порядок збільшення статутного фонду товариств регулюється нормами , встановленими Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та законом України „Про господарські товариства”. ( а.с. 12, 24, 51 ) .
Проте, таке твердження податкового органу суд оцінює критично, адже діяльність товариства регламентується не лише законом , але й нормами корпоративного права , джерелами якого є, крім закону, статут товариства , або установчий (засновницький ) договір, положення , що прийняті вищим органом товариства ( про дирекцію, про порядок внесення вкладів учасників, тощо ) , рішення вищого органу товариства та його виконавчих органів.
У законодавчих актах , прийнятих у державі з метою упорядкування діяльності господарських товариств, містяться положення , які носять диспозитивний характер, що проявляється у віднесенні багатьох питань діяльності господарських товариств до його внутрішнього управління. Прикладом цього є ч. 4 ст. 145 ЦК України, відповідно до якої поруч із імперативним положення про питання виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальності, які не можуть бути передані для вирішення виконавчого органу, зазначено , що перелік питань виключної компетенції загальних зборів не є вичерпним і може бути доповнений статутом.
Так само статут , нарівні із законом, як випливає з ч. 6 ст. 144 ЦК України, покликаний врегулювати питання збільшення статутного капіталу товариства та порядок внесення додаткових вкладів учасників товариства, з вартості яких ( вкладів ) , в силу положень ч. 1 цієї статі , складається статутний капітал товариства, як гарантія забезпечення вимог кредиторів і який не може бути меншим , ніж встановлено законом.
Частиною 4 ст. 82 ГК України також передбачено, що статутом може бути встановлений порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.
Установчими документами, або затвердженими товариством правилами процедури, як зазначено у ч. 3 ст. 60 Закону України „Про господарські товариства” , можуть бути передбачені випадки, коли допускається прийняття рішення загальними зборами товариства методом опитування –шляхом надіслання проекту рішення або питання для голосування учасникам, які повинні у письмовій формі сповістити щодо нього свою думку. Протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення від останнього учасника голосування всі вони повинні бути проінформовані головою про прийняте рішення.
Слід також згадати про те , що правомочність зборів є предметом регулювання публічно-правовими нормами.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 145 ЦК України, підпункту б) ч. 5 ст. 41 та підпункту а) ч. 1 ст. 59 Закону України „Про господарські товариства ” , до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить внесення змін до статуту товариства і встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів.
Згідно із ч. 4 ст. 83 ГК України „зміни, які сталися в установчих документах господарського товариства і які вносяться до державного реєстру , підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства”.
За частиною 3 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” - зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, державним реєстратором проводиться реєстрація не рішення загальних зборів товариства, а змін, які викликані таким рішення . Іншими словами - рішення загальних зборів учасників Товариства є юридичним фактом, направленим на виникнення цілого ряду прав та зобов’язань :
- зобов’язань між учасниками між собою - погодити склад та порядок оцінки майна, яке передається до статутного фонду Товариства ;
- зустрічних прав і зобов’язань між учасниками та Товариством - зобов’язання учасників передати у власність майно або грошові кошти, та в у зв’язку із цим вимагати права на участь в управлінні Товариством, а у Товариства - права вимагати виконання учасниками своїх зобов’язань перед Товариством та зобов’язання надати можливість управляти Товариством відповідно до внесеної ними частки до статутного фонду Товариства,
- зобов’язань засновників (учасників) перед публічним органом – реєстратором - самостійно або через уповноважений ними орган чи особу подати документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей про юридичну особу.
Разом з тим, рішення , прийняте вищим керівним органом товариства , у тому числі з питань порядку, розміру і форми внесення учасниками товариства додаткових вкладів , є обов’язковим для його учасників, виконавчих органів та товариства з моменту його прийняття, оскільки являється внутрішньо-корпоративним актом і ,в силу цього , є законним до тих пір, доки іншого не встановив суд .
Та обставина, що зміни , які відбулися у відомостях про юридичну особу внаслідок прийняття корпоративного акту повноважним органом , потребують державної реєстрації, не зменшує вольового впливу такого акту на поведінку учасників та виконавчих органів Товариства і не змінює характеру відносин між ними , як і правової природи внесків (вкладів), здійснених учасниками товариства на виконання такого акту.
Оскільки рішення вищого керівного органу товариства з питань діяльності товариства відноситься до сфери приватно-правових відносин, і на діяльність товариства з цього приводу поширюється принцип „дозволено все, що не заборонено законом” , тому втручання органу державної податкової служби у характер відносин між товариством та його учасниками, у тому числі у питання внесення учасниками товариства додаткових вкладів до статутного капіталу , суд розцінює як дії, не передбачені законом, що регулює діяльність органів державної податкової служби України.
Крім того, згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” право власності на частку (пай) юридичної особи складає зміст корпоративного права, а господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, розглядається у п. 1.28.2 ст. 1 цього закону, як пряма інвестиція.
Відповідно до п. 4..5 ст. 4 вказаного закону не включається до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходить платнику податку у вигляді прямих інвестицій у корпоративні права , емітовані таким платником податку, у т. ч. грошові або майнові внески.
Фінансові санкції у розмірі 12 500 грн. застосовані Відповідачем, нараховані за несвоєчасну сплату Товариством податкових зобов’язань з податку на прибуток. податку на прибуток, однак, як встановлено судом, податкових зобов’язань з цього податку у Товариства не виникало.
При таких обставинах справи, позов підлягає до задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0003032305/0/71443 від 27.10.2005 р. в частині зобов’язання по сплаті 12500 грн. фінансових (штрафних)санкцій , нарахованих за заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток, як незаконне - скасуванню.
У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови з повідомленням про виготовлення та оголошення повного тексту постанови о 10 -00 год 24.11.2006 р
Керуючись ст. 22 Закону України „Про судоустрій України", ст. 4, 6, 7, 18, ст. 94, 162, 163 та п.6 розділу УП Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити. Скасувати як незаконне податкове повідомлення-рішення від 27.10.2005 р. № 0003032305/0/71443 Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, в частині зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Пуск і наладка”, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 116, ід код, 2260117 , по сплаті 12500 грн. фінансових (штрафних)санкцій , нарахованих за заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток.
На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її
оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до
адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання
заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя Л.В. Кропивна