ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" жовтня 2006 р. | Справа № 7/111-1626 |
12 год. 20 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.
Розглянув справу
за позовом: Державного підприємства „Козлівський спиртовий завод”, с. Козлів, вул. Заводська, 34, Козівського району, Тернопільської області, 47361
до відповідача: Козівської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Козова, вул. Грушевського, 48, 47600
за участю представників сторін:
позивача: Авдєєнко Владислав Валерійович –довіреність № 54 від 12.04.06р.;
відповідача: Трофимчук Мар’яна Олегівна –довіреність № 16/10-10 від 09.04.06р..
Суть справи:
Державне підприємство „Козлівський спиртовий завод” звернулося з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 21.03.2006р. прийнятого Козівською міжрайонною державною податковою інспекцією, яким підприємству визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість.
Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).
Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірне повідомлення-рішення відповідає чинному законодавству, підтвердженням чого є акт позапланової виїзної документальної перевірки № 146-23/00375042 від 10.03.2006р. проведеної на предмет дотримання позивачем вимог податкового законодавства при проведенні фінансово –господарських операцій з ПП Багро” та ТзОВ „Інтеграл” за період з 01.01.2004р. по 31.12.2005р., яким встановлено факти порушення позивачем норм Закону України „Про податок на додану вартість”, у зв’язку з чим підприємству правомірно визначено податкове зобов’язання по податку та штрафних санкціях.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:
- Козівською міжрайонною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту „б”, пункту 4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі Закон 2181), прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 21.03.2006р., яким Державному підприємству „Козлівський спиртовий завод” визначено суму податкового зобов’язання: 29135 грн. податку на додану вартість та 14567,50 грн. штрафних санкцій.
Як зазначає інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання згідно акту позапланової виїзної документальної перевірки № 146-23/00375042 від 10.03.2006р. стало порушення товариством пп. 7.2.1.п. 7.2., пп. 7.4.1., 7.4.5, п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7. Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ), а саме безпідставно включено до податкового кредиту в квітні 2004р., квітні, вересні 2005 року 29136,14 грн. суми ПДВ по податкових накладних виданих ПП „Багро” та ТзОВ „Інтеграл”, які підписані факсимільним підписом їх директора, що є порушенням п. 18 „Порядку заповнення податкової накладної”, які не знаходять підтвердження в податкових зобов’язаннях продавців та не сплачені ними до бюджету, у зв’язку з чим податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції і її оригінал не підтверджується копією, яка повинна бути у продавця. Також просить суд звернути увагу на те, що : станом на момент оформлення акту перевірки від 10.03.2006р., перевірити наявність в ПП „Багро” та ТзОВ „Інтеграл” документів , що підтверджують фінансово –господарську діяльність, в тому числі виписаних ними копій податкових накладних, виявилося неможливим ,у зв’язку з їх втратою в результаті пожежі в приміщені підприємств; відсутність первинних документів , які підтверджують перевезення товару та доказів , що товарно –матеріальні цінності продані продавцями, належали їм на праві власності.
Позивач заперечує проти доводів інспекції і просить суд врахувати, що згідно пп. 7.4.5. Закону про ПДВ підставою для включення до податкового кредиту сплачених у вартості транспортного засобу, товарів сум ПДВ є податкова накладна, підприємством віднесено до валових витрат суми одержаних матеріальних цінностей від ПП „Багро” ,ТзОВ „Інтеграл” , на підставі угод та первинних документів що підтверджують їх виконання, тобто сума понесених витрат підтверджена документами необхідними для ведення бухгалтерського і даний факт не оспорюється відповідачем. Просить суд врахувати, що нормами Закону про ПДВ не передбачена відповідальність покупця за не включення до податкового зобов’язання та несплату продавцями сум ПДВ з проданих ними товарів.
Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При цьому суд виходив із наступного:
- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;
- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Законом 2181, на підставі матеріалів перевірки результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону „Про державну податкову службу в Україні”, шляхом прийняття податкових повідомлень –рішень.
Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.
Так, податкова інспекція, на підтвердження правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення посилається на акт перевірки № 146-23/00375042, який не може бути належним доказом, що підтверджує порушення підприємством норм чинного законодавства зазначених в рішенні ,оскільки:
1. відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Доказом правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.
Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ надано виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 9. даного закону.
Як випливає із матеріалів справи, акту перевірки, податковий кредит в сумі 29135 грн. підприємством сформовано на підставі даних податкових накладних:
-№ 30 від 16.04.2004р. виданої ТзОВ „Інтеграл” на підтвердження виконання договору купівлі –продажу від 26.03.2004р. напівпричіпа-цистерни вартістю 165000 грн. в тому числі ПДВ 27500 грн., який оплачений платіжним дорученням №606 від15.04.2004р.;
-№ 93 від 26.04.2005р. виданої ТзОВ „Інтеграл” на підтвердження відпущених позивачу згідно усної домовленості по видатковій накладній №93 від 26.04.2005р. датчик тиску вартістю 2925,60 грн. в тому числі ПДВ 487,60 грн., оплата за які проведена в повній сумі;
-№ 433 від 05.09.2005р. виданої ПП „Багро” на підтвердження відпущених ДП «Козлівський спиртовий завод» згідно договору купівлі-продажу № 0109/02 від 01.09.2005р. перетворювачі тиску на суму 6891,26 грн., в тому числі ПДВ 1148грн., які перераховані платіжним дорученням №1509 від 05.09.2005р..
Зазначені податкові накладні виписані платниками ПДВ, що підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, який ведеться центральним органом державної податкової служби, в порядку передбаченому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. і дана інформація оприлюднюється на web сайті ДПА України (www.sta.gov.ua). Згідно даного Реєстру ПП „Багро»зареєстроване платником ПДВ 22.12.2003р., ТОВ «Інтеграл»- 09.02.2004р., про що їм видані свідоцтва платника ПДВ, які станом на 31.10.2006р. не анульовані і суб’єкти господарської діяльності не виключені з Реєстру платників ПДВ.
Податкові накладні оформлені у відповідності з вимогами передбаченими пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ і були предметом проведення перевірки, про що зазначає в акті інспекція, а тому посилання в рішенні на порушення підприємством пп.7.4.5.п.7.4.ст.7 Закону про ПДВ, є безпідставним.
Безпідставними є також доводи відповідача щодо того, що податкові накладні засвідчена факсимільним підписом керівника ПП „Багро»та ТОВ «Інтеграл»Баран О.А., що є порушенням чинного законодавства, яке регулює порядок забезпечення записів у бухгалтерському обліку, так як:
- згідно ст. 207 Цивільного кодексу України, факсимільний підпис –це відтворений засобом копіювання аналог власноручного підпису, який допускається у випадках встановлених законом або за письмовою згодою сторін, у яких мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів;
- податкова накладна відповідно до пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону про ПДВ, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом порядок заповнення якої регулюється як нормами даного закону так і правилами „Порядку заповнення податкової накладної” затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., які розроблені відповідно до Закону про ПДВ та не містять прямої заборони чи вказівки про обов’язковість підпису податкової накладної аналогом (п.18 Порядку);
- первинні документи, до яких відноситься і податкова накладна, можуть завіряться факсимільним підписом відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та пп. 2.5. п. 2. „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Отже, чинним законодавством не забороняється завіряти дані податкових накладних факсимільними підписами.
2. Необґрунтованим є посилання інспекції на те, що податкові накладні виписані ПП „Багро” та ТзОВ „Інтеграл” не підтверджені копіями при проведенні перевірки даних підприємств, так як Закон про ПДВ не ставить в залежність включення покупцем до податкового кредиту сплачених сум ПДВ тільки при наявності копії накладної у продавця. Також, не знаходять підтвердження нормами Закону про ПДВ, доводи інспекції про право покупця включити до податкового кредиту тільки ті сплачені суми ПДВ, які знайшли своє підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця.
3. Не довела податкова інспекція належними доказами, що матеріальні цінності реалізовані ПП „Багро” та ТзОВ „Інтеграл” підприємству , не могли бути предметом купівлі – продажу відповідно до ст. 656 ЦК України, згідно якої предметом договору може бути товар який є у продавця або буде придбаний, набутий ним у майбутньому та, що власність на даний товар оспорюється третіми особами, які є його власниками. Неможливість довести даний факт належними доказами інспекція підтверджує в акті перевірки, зазначаючи про відсутність документів в ПП „Багро” та ТзОВ „Інтеграл”, а тому такий висновок зроблений на припущеннях, що є недопустимим при проведені перевірки.
4. Також, не приймаються судом до уваги доводи інспекції про те, що необхідним первинним документом для включення до валових витрат вартості придбаних підприємством матеріальних цінностей, є товарно –транспортна накладна, ведення якої передбачено п. 2. наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995р. „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила), оскільки:
- актом перевірки не встановлено факту віднесення до валових витрат підприємства витрат пов’язаних з перевезенням придбаних матеріальних цінностей, а також, не підтверджується обов’язок підприємства щодо проведення оплати вартості перевезення первинними документами, які були об’єктом перевірки;
- відповідно до п. 11.1. Правил, форма і порядок заповнення товарно –транспортної накладної визначаються відповідними нормативними актами;
- таким актом є наказ № 488/346, яким затверджено форму товарно – транспортної накладної та визнано обов’язковим її застосування всіма суб’єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності, який не набрав чинності згідно п.3 Указу Президента „Про державну реєстрацію нормативно –правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03.10.1992р. № 493/92, так як не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції;
- другим актом є наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 228/253 від 07.08.1996р. „Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи”, дію якого зупинено від 07.03.2000р. Повідомленням Державного Комітету з питань розвитку підприємництва на підставі ст. 28 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” опублікованого в газеті „Урядовий кур’єр” № 43 від 07.03.2000р., а Міністерством юстиції, на підставі висновку від 15.05.2006р. № 464/2006 та повторного Повідомлення Держкомітету від 28.04.2006 р. опублікованого в газеті „Урядовий кур’єр” № 81 від 28.04.2006р. скасована його державна реєстрація та 31.05.2006р. даний наказ виключено з Державного реєстру нормативно –правових актів.
При таких обставинах, податкова інспекція не довела належними доказами правомірність визначення підприємству податкових зобов’язань по податку на додану вартість та штрафних санкціях, висновки відповідачем зроблені на припущеннях, що при притягненні платника податків до відповідальності є недопустимим, у зв’язку з чим податкове повідомлення –рішення підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000342301/0 прийняте Козівською міжрайонною державною податкової інспекцією 21.03.2006р. яким визначено Державному підприємству „Козлівський спиртовий завод” податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 29135 грн. податку на додану вартість та 14567,50 грн. штрафних санкцій
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „_8” грудня 2006р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.
Суддя М.С. Стадник