ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2006 р. | Справа № 7/204-3216 |
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.
Розглянув справу
за позовом: Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, 48322
до відповідача: Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириське відділення), вул. Шевченка, 19, м. Монастириськ, Тернопільська область, 48300
за участю представників сторін:
позивача: Тиліщак Іван Михайлович –доручення №150 від 07.04.06р.;
відповідача: Гладиш Андрій Степанович –довіреність №98 від 06.04.06р..
Суть справи:
Державне підприємство "Ковалівський спиртовий завод" звернулося з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112301/0 від 12.07.2006р., прийнятого Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією (Монастириським відділенням), яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 59973 грн..
Представникам сторін роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).
В судовому засіданні з 10.10.2006 р. по 20.10.2006р. та з 20.10.2006р. по 26.10.2006р. на підставі ст.150 КАС України оголошувалися перерви для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.
Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірне повідомлення-рішення відповідає чинному законодавству, підтвердженням чого є акт виїзної позапланової документальної перевірки № 9-23/00375059 від 11.07.2006р., яким встановлено порушення законодавства допущені підприємством при формуванні податкового кредиту та заявленому до відшкодування ПДВ.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:
- Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією (Монастириське відділення) на підставі підпунктів "б", "в" пункту 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20.12.2000р. № 2181-III (далі Закон 2181) прийняте податкове повідомлення-рішення, яким Державному підприємству "Ковалівський спиртовий завод" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 59973 грн..
Як стверджує інспекція, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, згідно акту виїзної позапланової документальної перевірки № 9-23/00375059 від 11.07.2006р., проведеної на предмет достовірності нарахування Державним підприємством "Ковалівський спиртовий завод" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2002р. та січень-березень 2003р., стали допущені підприємством порушення Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній у 2002-2003рр.) (далі Закон про ПДВ), а саме:
- в порушення пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону про ПДВ підприємством до складу податкового кредиту, заявленого у деклараціях за вересень 2002р., лютий-березень 2003р., включено суми ПДВ згідно податкових накладних не звітних періодів: у вересні 2002р. включено 26833,80 грн. ПДВ згідно податкових накладних № 0002956 від 05 серпня.2002р., № 0003067 від 20 серпня 2002р. та № 0003259 від 31 серпня 2002р.; у лютому 2003р. включено 12448 грн. ПДВ згідно податкової накладної № 102 від 31 січня 2003р.; у березні 2003р. включено 7780 грн. ПДВ згідно податкової накладної № 127 від 28 лютого 2003р.;
- в порушення пп. 1.8. п. 1.ст. 1, пп. 7.7.5. п.7.7. ст. 7 Закону про ПДВ підприємством включено до податкового кредиту 12913,49 грн. ПДВ згідно податкової накладної № 4 від 18.01.2003р., виданої ТОВ "Стронг-Кривбас", яке було визнане банкрутом і відповідно податку в бюджет не сплачувало, а для включення підприємством сум ПДВ до податкового кредиту не достатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.
Позивач не погоджується з доводами інспекції посилаючись на те, що податковий кредит підприємством сформований в установленому Законом про ПДВ порядку, а правильність нарахування заявленої до відшкодування суми по податку на додану вартість за вересень-жовтень 2002р. та січень-березень 2003р. підтверджується актами проведених перевірок від 15.11.2002р. та від 14.03.2003р., якими розходжень між сумами, відображеними в декларації і даними податкового обліку за вищевказані періоди не виявлено. Також просить врахувати, що в грудні 2003р. оспорювана сума ПДВ (59973 грн.) Бучацькою МР ДПІ зарахована в рахунок погашення розстрочених платежів згідно мирової угоди, укладеної між сторонами по справі, тим самим підтверджуючи, що дана сума ПДВ правомірно визначена підприємством.
Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При цьому суд виходив із наступного:
- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу та відшкодування податку на додану вартість;
- ДП "Ковалівський спиртовий завод”, як платник податків, в тому числі податку на додану вартість, перебуває на обліку в Бучацькій міжрайонній державній податковій інспекції (Монастириське відділення);
- за даними акту перевірки № 9-23/00375059 від 11.07.2006р., який , як стверджує інспекція, став підставою для прийняття спірного рішення (в рішенні зазначено акт від 11.06.2006р.), підприємством неправомірно задекларовано до відшкодування з бюджету суми ПДВ по деклараціях: за вересень 2002р. (дата реєстрації в ДПІ 21.10.2002р.) на суму 26832грн.; за січень 2003р. (зареєстрована 20.02.2003р.) на суму 12913 грн.; за лютий 2003р. (19.03.2003р.) на суму 12448 грн. та за березень 2003р. (18.04.2003р.) на суму 7780 грн., а всього 59973 грн., на відшкодування якої, як зазначає інспекція, позивач не має права.
Відповідно до ч. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.
Представник податкової інспекції, в процесі судового розгляду, доводив суду, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, є встановлені при проведені невиїзної позапланової перевірки, порушення підприємством пп. 1.8. п. 1. ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ.
Доводи податкової інспекції судом відхиляються, як такі що не ґрунтуються на законодавстві та спростовуються матеріалами справи, а саме:
- в п. 1.8. ст. 1. Закону про ПДВ дається визначення поняття бюджетного відшкодування, як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених Законом про ПДВ. Оскільки дана норма не встановлює порядку визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього закону, тому посилання податкової інспекції на порушення підприємством даної норми Закону про ПДВ є безпідставним;
- відповідно до пп. „б”, „в”, пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4. Закону 2181, на який посилається в рішенні податкова інспекція, зобов’язує контролюючий орган самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях, або коли внаслідок камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації. При цьому, податковий орган має право самостійно визначити суму такого податкового зобов’язання не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, або за днем фактичного його подання. Згідно пп. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону 2181, якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Рішення, що оспорюється, прийняте за формою „В1”, яка затверджена наказом ДПА України від 06.07.2001р. № 567/5758 „Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних санкцій”, яка передбачена згідно п. 3.2. даного Порядку при перевищенні платником суми бюджетного відшкодування.
Як випливає з акту перевірки, документальна перевірка проводилася по даних декларацій які вже була предметом перевірки в 2003 році, а тому стосовно них не може бути спору і, крім того, актом перевірки не підтверджується сума завищення бюджетного відшкодування.
Дані висновки суду підтверджуються наступними доказами:
1. актами перевірки № 2-23/047-00375059 від 14.03.2003р. "Про результати перевірки Ковалівського спиртового заводу з питань правомірності декларування від'ємного значення сум податку на додану вартість за вересень, жовтень 2002р., січень 2003р." та № 5-23/047-00375059 від 07.08.2003р. "Про результати перевірки Ковалівського спиртового заводу з питань правомірності декларування від’ємного значення сум податку на додану вартість за лютий-червень 2003р., не встановлено порушень при формуванні підприємством податкового кредиту, а підтверджено, що розходжень між сумами ПДВ відображеними в деклараціях і даними податкового обліку не виявлено. Крім того, акти містять пропозицію не проводити бюджетне відшкодування за періоди, що перевірялися, до завершення зустрічних перевірок з основними постачальниками підприємства посилаючись на наказ ДПА України № 139 від 25.03.1998р. та № 376 від 01.08.1998р. „Про затвердження методичних вказівок по організації порядку адміністрування відшкодування податку на додану вартість”. Слід зазначити, що як в пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ (в редакції чинній на момент подачі декларацій та здійснення перевірок в 2003р.) так і в зазначених наказах, строк проведення відшкодування ПДВ, з врахуванням проведення зустрічних перевірок, не повинен перевищувати місячного терміну з моменту подання такої декларації. Дана норма закону інспекцією порушена. Враховуючи, що строк встановлений Законом 2181 щодо даних декларацій минув на момент здійснення перевірки та прийняття спірного рішення, а тому спір між сторонами виник безпідставно.
Підтвердженням відсутності спору по зазначених деклараціях є постанова господарського суду Тернопільської області від 24.01.2006р. у справі № 10/132 якою визнано нечинним рішення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції № 21 від 12.12.2003р. в частині зарахування належного до відшкодування ДП "Ковалівський спиртовий завод" ПДВ в сумі 491036,96 грн., в тому числі і за період вересень 2002р., січень - березень 2003р., в рахунок зменшення розстроченої заборгованості по мировій угоді, укладеної 29.12.2002р. між кредиторами по справі № 10/Б-33 про банкрутство ДП "Ковалівський спиртовий завод".
2. Щодо порушення підприємством порядку формування податкового кредиту, то доводи податкової інспекції також є помилковими, оскільки:
- відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду;
- згідно пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.
Як випливає із матеріалів справи, акту перевірки № 9-23/00375059 від 11.07.2006р., податковий кредит у вересні 2002р., лютому та березні 2003р. підприємством сформовано на підставі даних податкових накладних: № 0002956 від 05.08.2002р., № 0003067 від 20.08.2002р., № 0003259 від 31.08.2002р., виданих ТОВ "Укрнафтагазенерго", № 102 від 31.01.2003р. та № 127 від 28.02.2003р., виданих ТОВ "Політрейд". Зазначені податкові накладні виписані платниками ПДВ і оформлені у відповідності з вимогами передбаченими пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7. Закону про ПДВ, що відповідачем не заперечується.
Посилаючись в акті перевірки від 11.07.2006р. на правомірність зменшення бюджетного відшкодування за тих підстав , що платник не задекларував суми податкового кредиту у звітних періодах коли такий кредит виник (серпень 2002р., січень, лютий 2003 р.), що є на думку інспекції порушенням підприємством пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, яка передбачають порядок формування податкового кредиту у звітному періоді, то в акті перевірки відсутні відомості щодо дати виникнення права платника податку на податковий кредит, якою згідно пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Також, нормами Закону про ПДВ не передбачено, що платник втрачає право на відшкодування ПДВ в разі декларування його в наступному за звітнім періоді.
Необґрунтованим є посилання інспекції на те, що ДП "Ковалівський спиртовий завод" безпідставно включено до податкового кредиту 12913,49 грн. ПДВ згідно податкової накладної № 4 від 18.01.2003р., виданої ТОВ "Стронг-Кривбас", яке було визнане банкрутом і відповідно податку в бюджет не сплачувало, оскільки такі вимоги не встановлені Законом про ПДВ.
При таких обставинах, податкова інспекція не довела належними доказами правомірність зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 59973 грн., в зв’язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000112301/0 від 12.07.2006р. прийняте Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією (Монастириським відділенням) про зменшення Державному підприємству "Ковалівський спиртовий завод" суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 59973 грн..
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „12” грудня 2006р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.
Суддя М.С. Стадник