Справа № 437/1930/13-ц

Провадження № 22ц/782/3127/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року, жовтня місяця, 07-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі головуючого судді Яресько А.В., суддів: Борисова Є.А., Маляренко І.Б. при секретарі Вербицькому І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 13 червня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „ЕРДЕ БАНК" до ОСОБА_1, третя особа - ТОВ „АВТОТРЕЙД-КИЇВ" про стягнення заборгованості ,-

встановила:

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1, як з поручителя - суму заборгованості у розмірі 1955549,80 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 13 червня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ЕРДЕ БАНК" було задоволено у повному обсязі, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ „ЕРДЕ БАНК" заборгованість за договором № 157/11-ОВ від 01 вересня 2011 року у сумі 1955549,80 грн., стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 3441 грн.

Відповідач не погодився із винесеним рішенням суду та надав на нього апеляційну скаргу, у якій просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати - посилаючись на обґрунтування заявлених вимог на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених у позові вимог через їх необґрунтованість.

Вислухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість винесеного судового рішення у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи по суті судом першої інстанції було встановлено, що 01.01.2011 р. між АТ „ЕРДЕ Банк" та ТОВ „Автотрейд-Київ" було укладено „Договір зростання" - договір про надання овердрафту від 01.09.2011 р. за № 157/11-ОВ. Відповідно до умов договору банк надав позичальнику овердрафт на умовах договору, а позичальник зобов'язався повернути банку заборгованість за овердрафтом та сплати проценти за користування ним та іншим платежі на умовах, що передбачені договором. 16 лютого 2012 року, у якості забезпечення виконання зобов'язання позичальника перед позивачем за договором, між позивачем та ОСОБА_1, було укладено договір поруки. Згідно з договором поруки відповідач взяв на себе зобов'язання в разі невиконання та порушення позичальником своїх зобов'язань за договором овердрафту, в тому числі і при внесенні змін до договору овердрафту та його пролонгації погасити заборгованість за договором овердрафту, нараховані проценти за кредитом, штрафи, пеню та інші платежі, передбачені договором овердрафту.

Суд встановив, що на порушення умов договору овердрафту позичальник не виконав зобов'язання по своєчасній сплаті процентів за користування коштами та не повернув основну суму богу, у зв'язку з чим у позичальника виникла заборгованість перед позивачем. Станом на 26 грудня 2012 року, загальна сума заборгованості позичальника, відповідно до розрахунку його заборгованості перед банком становить 1955549,80 грн. і складається з: простроченої заборгованості за основною сумою-1799540,46 грн., заборгованості за простроченими процентами за користування за період з 01.10.2012 року по 30.10.2012 року складає 33925,76 грн., за період з 31.10.2012 року по 30.11.2012 року-35056,62 грн. Пеня за прострочене тіло кредиту за період з 13.07.2012 року по 13.12.2012 року складає 87 026,96 грн. Позивач звертався до відповідача з листом вимоги, з листом повідомленням про порушення зобов'язання. До теперішнього часу зазначена заборгованість позичальника не була погашена. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед позивачем за договором, між позивачем та відповідачем, було укладено договір поруки. Відповідно до п. 4 ст. 559 ЦПК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явити вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений момент пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки - суд визнав простроченою та непогашеною заборгованість позичальника, визнав що вона не була погашена ні позичальником ні відповідачем і застосував положення ст. 1050 ЦК, що передбачає сплату заборгованості поручителем у тих випадках, коли позичальник не повернув своєчасно суму позики.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, адже вони відповідають обставинам справи, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами докази у їх сукупності, при винесенні рішення судом не було допущено порушень процесуального права, було вірно застосовано положення матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують - посилання у апеляції на те, що позивачем нібито було пропущено 6-ти місячний строк пред'явлення вимоги суперечить наявним у справі доказам та встановленим по справі обставинам. Твердження апелянта про те, що днем настання строку виконання основного зобов'язання була дата першого прострочення - тобто ще у лютому 2012 року - і що строк відповідно сплив ще у серпні 201 2року - є помилковим, адже несплата чергового платежу не може розцінюватись як момент настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі. У тексті кредитного договору є чітко зазначеним, що термін користування овердрафтом закінчується 01 вересня 2012 року включно (а.с. 7). Зазначені висновки підтверджуються і судовою практикою із зазначених питань, зокрема змістом пункту 24 Постанови пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 р., у якому зазначено, що «…відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.»

Отже, доводи апеляційної скарги з огляду на викладене вище на увагу не заслуговують, адже кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання було пред'явлено вимоги до поручителя. Відповідно до правил ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Оскаржуване рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, матеріальне право застосовано вірно, підстави для скасування рішення за доводами апеляційної скарги є відсутніми.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314 -315 ЦПК України судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 13 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня оголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий ___________ Судді ___________________