АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/774/1307/13 Головуючий у І інстанції: Поліщук Р.А.
Категорія КК: ч. 4 ст. 187 КК України Доповідач: Крот С.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Крот С.І.,
суддів Косенка Л.М., Кір'яка А.В.,
за участю прокурора Кальника А.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську 08 жовтня 2013 року кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, направлено на додаткове розслідування.
Цією постановою кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, направлена Нікопольському міжрайонному прокурору для організації проведення додаткового розслідування з мотивів істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, неповноти та неправильності досудового слідства.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 органами досудового слідства обвинувачуються в тому, що вони 20 грудня 2011 року близько 21 години 40 хвилин, за попередньою змовою між собою щодо вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, перебуваючи по вул. Карла Маркса у м. Нікополі Дніпропетровської області, навпроти входу на територію «Первомайського ринку» вчинили напад на ОСОБА_3, під час якого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 спричинили останньому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя і здоров'я в момент заподіяння. Після цього ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заволоділи мобільним телефоном « 8АМ81Лч10 ВІД-Е2121В», IМЕI НОМЕР_1, вартістю 400 гривень, з сім - картою оператора мобільного зв'язку «МТС» № НОМЕР_2, вартістю 10 гривень, на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 70 гривень, на загальну суму 480 гривень.
Своє рішення суд першої інстанції обгрунтував тим, що в якості понятих органами досудового слідства при відтворенні обстановки та обставин події були використані особи, повністю залежні від органу, який проводив досудове слідство; була допущена фальсифікація протоколу відтворення обстановки та обставин події; слідчим при виконанні даної слідчої дії не вівся протокол; а також тим, що поняті не були повідомлені про застосування відеозйомки, відеозапису і не був згодом складено протокол демонстрації даного відеозапису.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, на додаткове розслідування скасувати, направити справу до суду першої інстанції для розгляду в іншому складі суду, посилаючись на те, що судом при винесенні постанови порушені вимоги ст. 281 КПК 1960 року, що суд не витребував відсутні докази по кримінальній справі в ході судового слідства до винесення постанови про направлення справи для проведення додаткового розслідування, не перевірив належним чином свідчення понятих, самостійно дійшов висновку про фальсифікацію процесуальних документів, не направивши доручення прокурору для проведення перевірки по даному факту.
У запереченні на апеляційну скаргу підсудний ОСОБА_1 просить постанову про направлення кримінальної справи по обвинуваченню його та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, на додаткове розслідування залишити без зміни, вважає постанову обґрунтованою та законною.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 281 КПК 1960 року суд може повернути справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти чи неправильності досудового слідства лише в тому випадку, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. У рішенні суду має бути обґрунтовано висновок про наявність підстав для повернення справи на додаткове розслідування і може бути зазначено, які слідчі дії необхідно провести під час цього. При цьому суд не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу і надавати переваги одним доказам перед іншими, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування.
Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також, шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів (ст. 280 КПК 1960 року). Про це зазначено також у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" від 11 лютого 2005 р. № 2.
Розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції не дотримався цих вимог закону та рекомендацій Пленуму Верховного Суду України, якими регламентовано повернення справи на додаткове розслідування.
Колегія суддів вважає, що суд передчасно поставив питання про повернення справи на додаткове розслідування, оскільки не тільки не вжив заходів для усунення тих недоліків досудового слідства, які вказані в постанові, але і сам допустив неповноту судового слідства та порушення вимог кримінально-процесуального закону, так як відповідно до протоколу судового засідання, приймаючи рішення про повернення справи на додаткове розслідування, суд не дослідив докази, які є в матеріалах справи і які мають суттєве значення для справи, чим порушив вимоги ст. 257 КПК 1960 року, відповідно до якої суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.
Більш того, при направленні справи на додаткове розслідування суд повинен в постанові вказати, чому він сам позбавлений можливості усунути вказані недоліки досудового слідства.
Слушними є й доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом не перевірялися показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 про те, чи маються судимості у вказаних свідків, чи проводилися щодо них які-небудь слідчі дії під час досудового слідства по даній кримінальній справі.
Зазначені в ухвалі суду підстави для повернення справи на додаткове розслідування не можна визнати обгрунтованими, оскільки саме на суд покладено обов'язок згідно зі ст. 257 КПК 1960 року безпосередньо дослідити зібрані у справі докази, та відповідно до вимог ст. 323 КПК 1960 року дати їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Посилання суду на необхідність встановлення осіб, які 20 грудня 2011 року після конфлікта ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з потерпілим ОСОБА_3 підходили до останнього та допитати їх, що вони з ним робили, також є необгрунтованими.
Оскільки в постанові суду не зазначено переконливих доказів неповноти або неправильності досудового слідства, які не можуть бути усунуті у судовому засіданні судом самостійно шляхом ретельного допиту підсудних, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК 1960 року та дослідження інших зібраних у справі доказів, колегія суддів вважає ухвалу про направлення справи на додаткове розслідування такою, що не відповідає закону і тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно більш ретельно дослідити обставини справи, дослідити всі докази, які є в матеріалах справи, дати їм належну оцінку в сукупності і прийняти законне і обгрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2012 року про повернення для проведення додаткового розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187 КК України скасувати, справу направити в той же суд на новий судовий розгляд.
Раніше обраний судом запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни і продовжити його на один місяць, тобто до 08 листопада 2013 року.
Судді