Головуючий суду 1 інстанції - Дідоренко А.Е.

Доповідач - Масенко Д.Є.

Справа № 435/943/13-ц

Провадження № 22ц/782/3529/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді: Масенко Д.Є.,

суддів: Стахової Н.В., Орлова І.В.,

при секретарі: Скоробагатовій Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об'єднання" на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 липня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об'єднання" про захист прав споживачів, -

встановила:

У січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ „Луганське енергетичне об'єднання" та просив: визнати незаконними дії ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», які виразилися у незаконному відключенні його квартири від енергопостачання, безпідставному нарахуванні заборгованості за спожиту електроенергію за період з 01.01.2009 року по 01.12.2012 року, відмові у наданні необхідної та достовірної інформації йому як споживачу, відмові у реалізації його прав споживача; зобов'язати ТОВ Луганське енергетичне об'єднання» відновити незаконно припинене енергопостачання його квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; стягнути з ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» на користь позивача двократну вартість недоотриманої електричної енергії у розмірі 257 грн.; стягнути з ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 15000 грн. та стягнути з ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» на користь позивача всі судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1, є споживачем послуг з енергопостачання, які надаються ТОВ «ЛЕО», та власником особового рахунку НОМЕР_1, постійно веде облік спожитої електроенергії, систематично та у повному обсязі здійснює оплату за надані послуги. Тому вважає, що відповідач необґрунтовано, приписує йому неіснуючий борг, розмір якого з невідомих причин постійно змінюється від 2512 грн. до 2800 грн. Також, позивач зазначив, що з метою усунення розбіжностей він звернувся до ТОВ «ЛЕО» з проханням провести звірку платежів, однак йому було відмовлено з посиланням на необхідність підписання договору. Після підписання договору відповідач наполіг на заміні прибору обліку електроенергії, який було замінено позивачем 17.04.2012 року, але звірку все одно не було проведено, тому 20.09.2012 року позивач звернувся до ТОВ «ЛЕО» з письмовою заявою, в якій наполягав на проведенні звірки, на що ТОВ «ЛЕО» здійснило відключення квартири позивача від енергопостачання за його відсутності без попередження, а складені документи підписала людина, яка не є споживачем послуг, абонентом за особовим рахунком та взагалі не володіє інформацією про наявність або відсутність боргу, особливостей оплати даної послуги та її надання. Позивач звернувшись до ТОВ «ЛЕО» з вимогою відновлення енергопостачання до квартири, отримав відмову з вимогою сплатити заборгованість. На звернення з приводу обґрунтування нарахування цієї заборгованості, позивач отримав відмову. На звернення в його інтересах співробітників народного депутата Королевської Н.Ю. було отримано відповідь аналогічного змісту. У своїй відповіді ТОВ «ЛЕО» надало таблицю розшифровки, в якій вказані відомості про кількість спожитої позивачем електроенергії щомісяця. На питання, звідки було взяту цю інформацію за відсутності щомісячних показань приладу обліку, позивачу відповідь не надали. Позивач зазначив, що відділом Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики в Луганській області, було проведено перевірку, в ході якої були встановлені факти порушень відповідачем норм діючого законодавства, а також факт незаконного відключення квартири позивача від енергопостачання та безпідставність нарахування йому заборгованості за спожиту електроенергію за період з 01.01.2009 року по 01.12.2012 року; у відомості зняття контрольних показань приладів обліку від 27.04.2009 року та 29.10.2009 року за особових рахунком позивача НОМЕР_1 вказане чуже прізвище «ОСОБА_4», наявні чужі підписи. Позивач зазначив, що відповідач у період з 2009 року по 14.09.2011 року не контролював правильність знімання показань його приладу обліку та оформлення платіжних документів, а також не враховував за цей період відомості його платіжних документів, що згідно висновку відділу НКРЕ, є порушенням п. 21 Правил користування електричною енергією для населення. Тому, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому двократну вартість недоотриманої електроенергії, що за період з 11.10.2012 року по 11.02.2013 року становить 352 кВт/год., і в грошовому еквіваленті складає 257 грн. Також, позивач зазначив, що діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що у зв'язку з незаконними діями відповідача він відчуває сильні та тривалі душевні страждання, відсутність енергопостачання його житла спричиняє негативні зміни життєдіяльності, вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації життя.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. Суд визнав незаконними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», які виразилися у незаконному відключенні квартири за адресою: АДРЕСА_1, від енергопостачання, безпідставному нарахуванні заборгованості за спожиту електроенергію за період з 01.01.2009 року по 01.12.2012 року, відмові у реалізації його прав споживача; зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» відновити незаконно припинене енергопостачання квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» на користь ОСОБА_2 двократну вартість недоотриманої електричної енергії у розмірі 257 грн., спричинену моральну шкоду у розмірі 3000 грн., а всього 3257 грн.; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в іншій частині відмовлено через необґрунтованість.

Не погоджуючись з рішенням, ТОВ „Луганське енергетичне об'єднання" звернулось з апеляційною скаргою та посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду в частині визнання незаконними дій ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», які виразилися у незаконному відключенні квартири за адресою: АДРЕСА_1, від енергопостачання; безпідставному нарахуванні заборгованості за спожиту електроенергію за період з 01.01.2009 року по 01.12.2012 року; відмові у реалізації його прав споживача; зобов'язання ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» відновити незаконне енергопостачання квартири; стягнення з ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» на користь позивача двократної вартості недоотриманої електричної енергії у розмірі 257 грн., спричиненої моральної шкоди у розмірі 3000 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі та стягнути з позивача на користь ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» судові витрати сплачені при розгляді справи у апеляційній інстанції.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України

1. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

2. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

3. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

4. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

З огляду на положення наведеної правової норми рішення підлягає перегляду в частині позовних вимог, які були задоволені судом 1 інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з'явились, дослідивши надані докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступного.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, однак наведені вимоги судом першої інстанції у повному обсязі не виконано.

Статтею 64 Конституції України передбачено право кожного на судовий захист.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права;2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Реалізуючі передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, оскільки завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимоги, в яких він просить зокрема: визнати незаконними дії ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», які виразилися у незаконному відключенні його квартири від енергопостачання через безпідставне нарахування заборгованості за спожиту електроенергію за період з 01.01.2009 року по 01.12.2012 року, відмові у наданні необхідної та достовірної інформації йому як споживачу, відмові у реалізації його прав споживача, тобто, у даному випадку має місце невідповідність обраного позивачем способу свого захисту, способам, визначеним законодавством.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з достатності доказів на підтвердження неправомірності дій (бездіяльності) ТОВ «ЛЕО» по відношенню до позивача в ході існування між ними взаємних зобов'язань у сфері постачання (споживання) електричної енергії, а саме: нарахування плати за спожиту електроенергію, як за показниками прибору обліку, так і на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії за попередній період у випадках неотримання показань електролічильника; обсягу не облікованої електричної енергії в розмірі 7 кВт/год. на суму 8,14грн., які були сплачені позивачем. Крім цього, суд 1 інстанції виходив з висновку відділу НКРЕ у Луганській області щодо порушення методики під час складання акту від 11.10.2012р. про відключення квартири та визначення заборгованості позивача з порушенням вимог п.п.19,38 ПКЕЕН в частині проведення розрахунку на підставі фактичних показань приладів та проведення не менш як раз на 6 місяців контрольного знімання показань приладів обліку у споживача відповідно до графіків; порушення п.п.1.2,4.7 Методики. Також, суд 1 інстанції врахував ті обставини, що ТОВ «ЛЕО» не оскаржило висновок НКРЕ у Луганській області.

Судова колегія вважає, що суд необґрунтованого дійшов висновку стосовно необхідності задовольнити ці позовні вимоги, помилково надавши оцінку у рамках вказаної справи виниклим правовідносинам та неправомірності дій відповідача, оскільки в силу вищенаведеного, ці питання мають оцінюватися не в даному провадженні, а при вирішенні спору, який заявлено передбаченим законом способом захисту права, а саме у разі звернення ТОВ «ЛЕО» з позовом про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, тобто судом у цій частині неправильно застосовано норми матеріального права.

Оскільки у даному випадку має місце з боку позивача невідповідність обраного нею способу захисту, способам, визначеним законодавством, то ця обставина є підставою для прийняття судового рішення про відмову в у задоволені цих позовних вимог.

В частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди суд 1 інстанції виходив з положень договору № НОМЕР_1 від 14.09.2011р., Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови пленуму ВСУ від 31.03.19995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» в частині суми, що підлягає відшкодуванню, проте судова колегія не може погодитись з такими висновками у повному обсязі з огляду на положення Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції».

Так, ст. 4 Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Пунктами 5,6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» встановлено наступне визначення термінів: продукція - будь-яке рухоме майно, включаючи готову продукцію, сировину та комплектувальний виріб, у тому числі майно, що є складовою частиною іншого рухомого або нерухомого майна. Термін "продукція" включає також електроенергію; шкода - завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Судова колегія вважає, що оскільки відсутні докази про заподіяння позивачу шкоди, у розумінні п.6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» то відсутні і підстав для відшкодування моральної шкоди.

Разом з цим судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції щодо порушення відповідачем вимог Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ 26.07.1999р. за № 1357, під час відключення квартири позивача від енергопостачання та наявність підстав для відновлення енергопостачання.

Доводи апеляційної скарги з цього приводу на увагу не заслуговують з огляду на положення абзаців 2,3 п.27 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ 26.07.1999р. за № 1357, які передбачають можливість відключення споживача на 30 день після отримання ним попередження енергопостачальника, що у цьому випадку не мало місця, оскільки відомості про направлення такого попередження ОСОБА_2 не містять інформації про отримання позивачем цього повідомлення за 30 днів до дати відключення його квартири від енергопостачання, проте наведені підстави для відновлення енергопостачання у квартиру позивача не можуть бути підставою для стягнення на користь позивача недоотриманої електричної енергії у розумінні положень п. 44 Правил.

Інші доводи апеляційної скарги, з огляду на підстави часткового скасування рішення суду 1 інстанції, на увагу не заслуговують та є передчасними.

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України та часткове задоволення позовних вимог позивача, судова колегія не вбачає підстав для перерозподілу судових витрат та відшкодування витрат на звернення з апеляційною скаргою.

Згідно зі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;

У відповідності зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене рішення суду підлягає зміні.

Колегія суддів керуючись ст. ст. 303,307,309,313,316 ЦПК України, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об'єднання" - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 липня 2013 року - змінити, скасувавши його в частині визнання незаконними дій ТОВ „Луганське енергетичне об'єднання", які виразилися у незаконному відключенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 від енергопостачання, безпідставному нарахуванні заборгованості за спожиту електроенергію за період з 01.01.2009 року по 01.12.2012 року, відмові у реалізації прав споживача, стягнення з ТОВ „Луганське енергетичне об'єднання" на користь ОСОБА_2 двократної вартості недоотриманої електричної енергії у розмірі 257 гривень, спричиненої моральної шкоди у розмірі 3000 гривень.

Ухвалити у цій частині позовних вимог нове рішення про відмову у їх задоволенні за необґрунтованістю.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, однак може бути оскаржено шляхом подачі протягом 20 днів касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: