ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 жовтня 2013 рокуСправа №827/2029/13-а
16 год. 05 хв.
м. Севастополь
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Мінько О.В.;
при секретарі судового засідання - Матвєєвої М.С.,
за участю: представника позивача Місюри Олексія Миколайовича, службове посвідчення № 005793 від 25.09.2012 року;
представника третьої особи, обслуговуючого кооператива "Житлово-будівельний кооператив "Центральний-1", Ковиліна Ігоря Сергійовича, довіреність б/н від 01.04.2013 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом виконуючого обов'язки прокурора Ленінського району м. Севастополя до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі, 3-я особа обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Центральний-1" про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Виконуючий обов'язки прокурора Ленінського району м. Севастополя звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі про визнання бездіяльності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі щодо не проведення перевірки на предмет дотримання вимог містобудівельного законодавства об'єкта закінченого будівництва багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку по провулку Кріпосний 4-б в м. Севастополі незаконною;
- визнання незаконними рішення щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № СТ 14312229608 від 27.11.2012 року;
- визнання незаконною та скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації № СТ 14312229608 від 27.11.2012 року.
До початку судового засідання позивач надав клопотання про уточнення позовних вимог, а саме:
- просить визнати бездіяльність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі щодо не проведення перевірки на предмет дотримання вимог містобудівельного законодавства об'єкта закінченого будівництва багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку по провулку Кріпосний 4-б в м. Севастополі протиправною;
- визнати дії щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № СТ 14312229608 від 27.11.2012 року протиправними;
- зобов'язати скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації № СТ 14312229608 від 27.11.2012 року.
Вимоги обґрунтовані тим, що при перевірці законності будівництва об'єкту "Будівництво багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку по провулку Кріпосний 4-б в м. Севастополі" в порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" будівництво виконано з відхиленням від містобудівних умов та обмежень, проекту будівництва та висновку державної будівельної експертизи. Крім того, реєстрація декларації про готовність до експлуатації багатоквартирного житлового будинку по провулку Кріпосний 4-б в умовах існуючої містобудівної ситуації суперечить вимогам ДБН "Планування і забудова міських і сільських поселень".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.08.2013 р. залучено для участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Центральний-1".
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, в обґрунтування позовних вимог, посилався на порушення відповідачем вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", просив позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про дату та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Про причини неприбуття в судове засідання або про поважність причин неприбуття, суд не повідомив. У раніше проведених судових засіданнях представник відповідача був присутній, позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених в письмових запереченнях. Крім того, у запереченнях зазначив, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. У задоволенні позову просив відмовити.
Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях. Також зазначив, що обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Центральний-1" (далі ОК "ЖБК "Централний-1") при заповненні та поданні до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі (далі Інспекція ДАБК) не було допущено порушень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», а тому підстави для скасування реєстрації декларації відсутні.
Крім того зазначив, що необхідність проведення Інспекцією ДАБК перевірки закінченого будівництвом об'єкту III категорій складності при його прийнятті в експлуатацію Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності не передбачено. Декларація про готовність об'єкта до експлуатації № СТ 14312229608 від 27.11.2012 була подана та оформлена ОК «ЖБК «Центральний-1» відповідно до установлених вимог, а наведені у вказаній декларації техніко-економічні показники об'єкту повністю відповідають його фактичному стану, що підтверджується технічним паспортом на об'єкт, складеним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради. Вважає необґрунтованим посилання позивача на ДБН 360-92, тоді як вказані ДБН регулюється архітектурно-планувальна організація селітебільних територій та їх структурних елементів (житлових кварталів, районів, масивів), а не проекти будівництва окремих будинків. Таким чином, застосування норм ДБН 360-92 для архітектурно-планувальної організації земельної ділянки площею 0,1 га є неприпустимим. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухавши представників позивача та третьої особи, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Встановлено, що 08.06.2011 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі зареєстровано декларацію за № СТ 08311003659, надану обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельним кооператив «Центральний-1», про початок виконання будівельних робіт на об'єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по провулку Кріпосний, 4-Б в м. Севастополі»
27.11.2012 року Інспекцією ДАБК зареєстровано декларації про готовність об'єкта до експлуатації № СТ 143122229608.
Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності визначені Законом України «Про архітектурну діяльність», який спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» об'єкти архітектурної діяльності (об'єкти архітектури) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів.
Частиною першою статті 9 цього Закону передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності та спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно з частинами першою, другою, третьою, восьмою статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Частиною 1 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Згідно з частиною 6 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 затверджений Порядок виконання будівельних робіт (далі Порядок № 466).
Пунктом 8 Порядку № 466 встановлено, що реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», яким визначені правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності та встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів.
Реєстрація декларацій здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Реєстрацію декларації здійснює Інспекція ДАБК за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, державних адміністраторів, уповноважений орган та суб'єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.
Статтею 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» встановлені основні вимоги до порядку видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру.
Зокрема, частинами першою, п'ятою цієї статті встановлено, що порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними, місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням за погодженням з територіальними (місцевими) органами центральних органів виконавчої влади, що здійснюють регулювання у відповідній сфері, та територіальними органами уповноваженого органу, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Такі порядки мають вичерпний перелік документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.
Підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:
- подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;
- виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей;
- негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.
Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.
Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.
Частиною сьомою вищезазначеної статті визначені підстави для анулювання документа дозвільного характеру, зокрема: звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;
- припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація), якщо інше не визначено законом;
- припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
- встановлення факту надання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації.
Законом можуть встановлюватися інші підстави для анулювання документів дозвільного характеру.
Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не встановлених законом, що регулює відносини, пов'язані з одержанням документа дозвільного характеру, є підставою для визнання такого документа дозвільного характеру анульованим безпідставно.
Пунктами 9 - 12 Порядку № 466 передбачено, що декларація приймається у дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта.
Замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 2.
Один примірник після проведення реєстрації повертається замовнику, другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала.
Замовник згідно із законом відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.
Інспекція протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та вносить їх до єдиного реєстру.
У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її замовнику з обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.
Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що з метою реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю перевіряє тільки повноту даних, зазначених у ній, та правильність заповнення декларації замовником. За достовірність даних, зазначених у поданій декларації, відповідає замовник.
Законодавством встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації декларації та її анулювання. Зокрема, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації може бути анульовано при встановленні факту надання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації.
Відповідно до частини другої статті 39-1 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Як встановлено у судовому засідання та вбачається з матеріалів справи, 02.06.2011 року відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (далі Порядок № 461), замовником ОСОБА_3 подана декларація про початок виконання будівельних робіт на будівництво багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку по пров. Кріпосний, 4-б у м. Севастополі.
18.06.2012 р. ОСОБА_3 подано повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт - замовник ОК "ЖБК "Центральний-1".
Відповідно до Порядку № 461 ОК "ЖБК "Центральний-1" 23.11.2012 р. подана декларація про початок виконання будівельних робіт на будівництво багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку по пров. Кріпосний, 4-б у м. Севастополі. 27.11.2012 року зазначена декларація була зареєстрована за № 14312229608.
Відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 р. № 2806-ІV, декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства - це документ, яким суб'єкт господарювання повідомляє державного адміністратора або представника відповідного дозвільного органу про відповідність своєї матеріально-технічної бази вимогам законодавства. У такий спосіб суб'єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання документа дозвільного характеру.
Документ дозвільного характеру - це дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Відповідно до пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, однією з підстав проведення позапланової перевірки є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Пунктом 3 частини 7 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил є підставою для відмови органом державного архітектурно-будівельного контролю у видачі сертифіката.
Згідно з частиною 2 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», шляхом видачі сертифіката здійснюється прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності.
Отже, проведення перевірок відповідності об'єктів проектній документації та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил для об'єктів III категорій складності Законом не передбачено, а є необхідним лише для об'єктів IV і V категорій складності.
З матеріалів справи вбачається, що, збудований ОК «ЖБК «Центральний-1», об'єкт належить до III категорій складності.
Таким чином, вимоги позивача про визнання дій та бездіяльності протиправними щодо не проведення перевірки та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації не підтверджуються фактичними доказами та суперечать нормами діючого законодавства.
Суд звертає увагу на те, що позивач невірно тлумачить частину 2 статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Так, зазначеною статтею передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Але, на теперішній час, відповідний порядок скасування декларацій Кабінетом Міністрів України не встановлений.
При цьому, наведені у декларації про готовність об'єкта до експлуатації № СТ 14312229608 від 27.11.2012 данні є достовірними, будь яки підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом - відсутні.
Наведені у вказаній декларації техніко-економічні показники об'єкту повністю відповідають його фактичному стану, що підтверджується технічним паспортом на об'єкт, складеним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради.
Будівництво об'єкту здійснювалось на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт № СТ 08311003659 від 08.06.2011 (із змінами та доповненнями).
При цьому, згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.
Отже, Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Центральний-1» були виконані у повному обсязі всі необхідні дії щодо оформлення декларації про готовність об'єкта до експлуатації та реєстрації відповідної декларації, що передбачені статтями 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
За таких обставин, відсутні підстави для відмови у здійсненні реєстрації декларації ї про готовність об'єкта до експлуатації або її скасування.
Судом не приймаються до уваги доводи представника позивача щодо порушення обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Центральний-1» ДБН 360-92, у зв'язку з наступним.
Згідно преамбули ДБН 360-92, державні будівельні норми «Градостроительство. Планировка и застройка городских и сельских поселений» розповсюджуються на проектування нових та реконструкцію існуючих міських та сільських поселень України.
Відповідно до пункту 2.1. ДБН 360-92, територія міста за функціональним призначенням та характером використання розподіляється на селітебільну, виробничу (у тому числі зовнішнього транспорту) та лондшафтно - рекреаційну.
Згідно з пунктом 2.2. ДБН 360-92, селітебільна територія включає ділянки житлових будинків, громадських закладів, будівель та споруд, в т.ч. учбових, проектних, науково-досліднецьких та інших інститутів без опитних виробництв, внутрішньоселітебільну вулично-дорожну та транспортну мережу, а також площадки, парки, сади, сквери, бульвари, інші об'єкти зеленого будівництва та місця загального користування.
При цьому пунктом 3.1. ДБН 360-92 передбачено, що архітектурно-планувальну організацію селітебільної території необхідно проводити відповідно до величини та структури поселення, з пов'язанням із іншими видами території.
Відповідно до пункту 3.5. ДБН 360-92, основними структурними елементами селітебільної території є:
- житловий квартал (житловий комплекс), площею до 20-50 га.;
- житловий район, площею до 80-400 га;
- селітебільний район (житловий масив), площею більше 400 га.
Вищенаведене у сукупності свідчить, що нормами ДБН 360-92 регулюється архітектурно-планувальна організація селітебільних територій та їх структурних елементів (житлових кварталів, районів, масивів), а не проекти будівництва окремих будинків. Отже, застосування норм ДБН 360-92 для архітектурно-планувальної організації земельної ділянки площею 0,1 га є неприпустимим.
Також суд не приймає до уваги, надані представником позивача докази, а саме: постанову прокуратури Ленінського району міста Севастополя від 28.03.2013 року "Про проведення перевірки додержання вимог земельного та містобудівного законодавства при будівництві багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку по пров. Кріпосний 4-б в м. Севастополі та законності вводу Інспекцією ДАБК в експлуатацію зазначеного об'єкту будівництва", пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та лист Севастопольської міської державної адміністрації № 9161/28/1-13-6605 від 24.09.2013 р., тому що ці докази не стосуються предмета доказування та у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є неналежними.
Суд звертає увагу на те, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 05.01.2009 р. № 06-р "Про надання ОСОБА_3 дозволу на будівництво багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку по пров. Кріпосний, 4-б", надано дозвіл на зазначене будівництво, розташованого на земельної ділянці, яка знаходиться у приватній власності на підставі державного акту від 23.03.2007 р. № 010766000084, з урахуванням позитивного комплексного містобудівного висновку управління містобудування і архітектури від 25.12.2008 р. № С-59. Цільове призначення зазначеної земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (а.с. 28-29).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи зазначене, аналізуючи діюче законодавство України, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не засновані на законі, не обґрунтовані, та підстави для задоволення адміністративного позову, відсутні.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та постанова підписана 11.10.2013 року.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.В. Мінько