ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2013 рокуСправа №827/2136/13-а
12 год. 40 хв.
м. Севастополь
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Мінько О.В.;
при секретарі судового засідання - Матвєєвої М.С.,
за участю: позивача ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 26.01.2001 року;
відповідача, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі, Соболева Олега Валерійовича, службове посвідчення НОМЕР_4 від 04.10.2012 року;
представника відповідача, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі, Поліщук Ольги Леонідівни, довіреність № 1779/13-15 від 26.07.2013 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі Соболева Олега Валерійовича, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі Соболева Олега Валерійовича про скасування рішення № 4863899 від 09.08.2013 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень та а зобов'язання вчинити певні дії.
Вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було безпідставно винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень, оскільки позивачем для цього, були надані всі необхідні документи, що передбачені законом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 09.10.2013 р. залучено для участі у справі в якості другого відповідача Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Севастополі.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надав пояснення в обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити.
Відповідач, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі, з позовом не погодився, надав пояснення, просив відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі, з позовом не погодився, просив відмовити у задоволенні позову з підстав вказаних у запереченнях.
Суд, заслухавши позивача, відповідача та представника відповідача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Встановлено, що 24.07.2013 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до державної реєстраційної служби Головного Управління юстиції у м. Севастополі із заявою про реєстрацію додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки між Севастопольською міською Радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.
ФОП ОСОБА_1 до державної реєстраційної служби Головного Управління юстиції у м. Севастополі був наданий необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав, а саме:
- заява про державну реєстрацію прав та їх обмежень іншого речового права;
- копія паспорта громадянина України та ІПН;
- копія свідоцтва про право власності Севастопольської міської Ради на земельну ділянку № 6235476 від 15.07.2013 р.;
- копія витягу з єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Севастопольської міської Ради на земельну ділянку № 6235559 від 15.07.2013 р.;
- додаткова угода про поновлення договору оренди земельної ділянки між Севастопольською міською Радою та ФОП ОСОБА_1;
- квитанція про сплату державного мита та витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно.
Після перевірки заява була зареєстрована 24.07.2013 р. за № 2156343.
08.08.2013 р. у телефонному режимі державний реєстратор Соболев О.В. повідомив, що для реєстрації додаткової угоди необхідно надати договір оренди на зазначену земельну ділянку та витяг з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб про реєстрацію фізичної особи як підприємця.
На підставі зазначених документів Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі Соболев О.В. прийняв рішення № 4863899 від 09.08.2013 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень на підставі того, що із заявою звернулась не належна особа.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1952, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:
- право власності на нерухоме майно;
- право володіння;
- право користування (сервітут);
- право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
- право забудови земельної ділянки (суперфіцій);
- право господарського відання; право оперативного управління;
- право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами;
- іпотека;
- довірче управління майном;
- інші речові права відповідно до закону;
- податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Відповідно до частин 2, 4 статті 15 Закону № 1952, орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно зі статтею 16 Закону №1952 разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. У разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подаються оригінали електронних документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, або електронні копії оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, виготовлені шляхом сканування таких документів у паперовій формі. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону № 1952, державна реєстрація прав проводиться на підставі:
- договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
- свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
- свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
- державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
- рішень судів, що набрали законної сили;
- інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до статті 24 Закону № 1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 703).
Пунктом 16 Порядку № 703 передбачено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.
Відповідно до пункту 23 Порядку № 703, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Пунктом 26 Порядку № 703 встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Згідно з підпунктом 27.1 пункту 27 Порядку № 703, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 703, заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу. Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє. Документом, що посвідчує особу, яка не досягла 16-річного віку, є свідоцтво про народження. Документом, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування, є службове посвідчення. У разі подання заяви уповноваженою особою така особа пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що зазначений в абзаці другому або третьому цього пункту, документ, що підтверджує її повноваження.
Пунктом 10 Порядку № 703, передбачено, що заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита. Документи, необхідні для проведення державної реєстрації, що подані з порушенням вимог, установлених законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а не для відмови в прийнятті заяви про державну реєстрацію. Орган державної реєстрації прав, нотаріус не приймає заяву про державну реєстрацію у разі відсутності документа, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документа про сплату державного мита, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.
Таким чином, законодавством визначений вичерпний перелік документів, яки подаються разом з заявою про державну реєстрацію права .
Як вбачається з наданих у судовому засіданні представником відповідача доказів, підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень послужив пункт 3 статті 24 Закону № 1952.
Крім того, у судовому засідання представник відповідача зазначив, що при вивчені поданих документів було виявлено, що відсутній договір оренди земельної ділянки, подана тільки додаткова угода про поновлення договору оренди;
- додаткова угода про поновлення договору оренди земельної ділянки укладена з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, тоді як в заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_1 вказує себе яка фізичну особу;
- відсутній документ, який підтверджує, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем;
- у заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_1 вказує найменування об'єкта, про реєстрацію якого звертався до реєстраційної служби - павільйон, тоді як документи подає на земельну ділянку.
Суд не приймає до уваги доводів відповідача та представника відповідача щодо зазначення у заяві фізична особа замість фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та наявності інших підстав для відмови у реєстрації прав та їх обтяжень, виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту рішення № 4863899 від 09.08.2013 р. , підставою для відмови у реєстрації іншого речового прав та їх обтяжень послужив пункт 3 статті 24 Закону № 1952, а саме, з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулась неналежна особа, інших підстав в рішення не зазначено.
Слід зазначити, що відповідно до листа Державної реєстраційної служби України від 20.09.2013 р. № В-2601-05, статтею 26 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені Конституцією України та цим Кодексом.
Важливим аспектом реалізації прав фізичної особи є право на здійснення підприємницької діяльності. Право на підприємницьку діяльність фізична особа здійснює за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Положення Цивільного кодексу України передбачають, що учасниками відносин та суб'єктами права є фізичні та юридичні особи (частина 1 статті 2 та частина 1 статті 318 Цивільного кодексу України). Набуття статусу фізичної особи-підприємця дозволяє лише здійснювати господарську діяльність.
Також слід зазначити, що положеннями Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1141, передбачено внесення відомостей до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про суб'єкта речових прав на нерухоме майно фізичну чи юридичну особу. При цьому, вказаним Порядком не передбачено внесення відомостей про суб'єкта речових прав на нерухоме майно фізичну особу-підприємця.
Отже, речові права на нерухоме майно реєструються за фізичною особою, а не за фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З врахуванням зазначеного, системно аналізуючи діюче законодавство України, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Севастополі № 4863899 від 09.08.2013 про відмову у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_2.
Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції в м. Севастополі здійснити державну реєстрацію іншого речового права - додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_2 від 15.02.2013 між Севастопольською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41коп.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено 11.10.2013 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.В. Мінько