Справа № 11-500/ 2008 р.             копія:            Головуючий у 1-й інстанції

Категорія: ч.4 ст.296, ч.1 ст.309 КК України     Піскунов В.М.

                                                                                Доповідач: Шпинта М.Д.

 

 

                                             У Х В А Л А

                         ІМЕНЕМ                               УКРАЇНИ

 

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючої                                      Міщенко О.А.

Суддів                                  Іващука В.Я., Шпинти М.Д.

за участю прокурора                      Журавського М.В.

                  виправданого                 ОСОБА_1

                  захисника-адвоката       ОСОБА_2

 

розглянула у відкритому судовому засіданні 11 листопада 2008 року  в м.Рівному кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Костопільського районного суду Рівненської області від  18 липня 2008 року.

 

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель м.Костопіль, АДРЕСА_1 Рівненської області, гр.України, з вищою освітою, військовозобов”язаний, працюючий начальником відділу економічної безпеки Сарненського КХП, раніше судимий 27 серпня 2002 р. Рівненським міським судом за ч.2 ст.141 КК України (1960 р.), ч.3 ст.357 КК України 2001 р. на два роки позбавлення волі, 09.12.2004 р. тим же міським судом за ч.1 ст.125 КК України на 510 грн. штрафу,-

За ч.4 ст.296, ч.1 ст.309 КК України виправданий  за недоведеністю його вини у вчиненні злочинів.

Провадження по справі в частині його  обвинувачення у заподіянні потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров”я закрито  за п.7 ст.6 КПК України.

У задоволенні  цивільного позову заявленого ОСОБА_3 відмовлено.

 

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 2 січня 2007 року біля 18 год. 30 хв. він, знаходячись в приміщенні кафе “Отаман”, яке розташоване по вул. Нова, 6-А в м.Костопіль, проходячи біля столика, за яким сиділи його знайомі ОСОБА_4 і ОСОБА_3, порушуючи спокій останніх, обізвав ОСОБА_3 “ментом”. Через 1-2 хв. ОСОБА_1 повторно підійшов до ОСОБА_3 та запропонував йому вийти на вулицю для вияснення стосунків. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вийшли з приміщення кафе, слідом за ними вийшов ОСОБА_4 ОСОБА_1 відійшов разом з ОСОБА_3на відстань біля 3 метрів до рогу кафе. При цьому ОСОБА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, раптово розвернувся до ОСОБА_3 та наніс йому один удар кастетом в ліву сторону обличчя. Закриваючи руками обличчя, ОСОБА_3 відчув сильний удар по голові, після чого втратив свідомість. Через деякий час ОСОБА_3 на проїзній частині дороги біля вказаного кафе виявив випадковий перехожий.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров”я.

Крім цього ОСОБА_1, продовжуючи свої хуліганські дії, які виразились в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, підійшов до ОСОБА_4, який перебував неподалік ОСОБА_3, схопив його лівою рукою за голову, нагнув її, після чого здійснив один постріл з пістолета невстановленої моделі гумовою кулею в ліву частину обличчя. В результаті хуліганський дій ОСОБА_1 ОСОБА_4були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров”я.

Своїми умисними діями, які виразились у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, а саме  в насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень, та вчиненні з застосуванням вогнепальної та холодної зброї, ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч.4 ст.296 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується ще й в тому, що 11 січня 2007 року о 19 год. у м.Костопіль по вул.Рівненській біля кафе “Оболонь” під час проведення оперативно-розшукових міроприємств, він був затриманий працівниками міліції та під час огляду у нього було виявлено та вилучено психотропний засіб -амфетамін, вагою 0,368 грама в перерахунку  на суху речовину, який він зберігав для власного вжитку без мети збуту з порушенням порядку встановленого Законами України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів” та “ Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними”.       

Своїми  умисними діями, які виразились в незаконному придбанні, зберіганні психотропних засобів без мети збуту, ОСОБА_1 скоїв  злочин, передбачений ч.1 ст.309 КК України.

 

В поданій апеляції прокурор, яка брала участь у розгляді справи, просить виправдувальний вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд. При цьому зазначає, що вирок підлягає скасуванню через невідповідність висновків  суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Доводить, що суд взагалі не дав  оцінки показанням потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дав невірну оцінку показанням свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, які в ході судового розгляду справи змінили свої покази.  Показання, дані вказаними свідками під час досудового слідства, повністю узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз щодо тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілих. Крім того, вважає, що суд позбавив потерпілого ОСОБА_4 права на захист, так як судові дебати були проведені без його участі, що в свою чергу є порушенням його процесуальних прав. До того ж, на її думку, суд не одержав від потерпілого ОСОБА_3 ні усної, ні письмової заяви про притягнення підсудного ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вчинення ним будь якого із злочинів, перелік яких зазначений в  ч.1 ст.27 КПК України.

 

Заслухавши суддю-доповідача,  думку прокурора про задоволення апеляції, пояснення виправданого та його захисника-адвоката ОСОБА_2 , які просять в задоволенні апеляції прокурора відмовити,  оголосивши заяву потерпілого ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

 

Формулюючи обвинувачення про винність ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства за ч.4 ст.296 КК України, а саме грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, та за ознаками вчинення його  із застосуванням вогнепальної і холодної зброї, органи досудового слідства  зазначили в постанові про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого і в обвинувальному висновку і фактично визнали, що причиною конфлікту стали особисті неприязні стосунки, в результаті чого останній  на вулиці біля рогу кафе наніс потерпілому один удар кастетом в обличчя, а потім підійшов до потерпілого ОСОБА_4 і вистрілив з пістолета  гумовою кулею йому в обличчя (а.с.141,350 ).

 

Колегія суддів вважає, що приймаючи рішення по суті  суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, а саме, що причиною конфлікту стали особисті неприязні стосунки, місце, спосіб розв”язання конфлікту, дослідив в сукупності докази вини підсудного і дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, а є ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

 

Як роз”яснив Пленум Верховного Суду України у своїй  постанові №10 від 22 грудня 2006 р. “Про судову практику у справах про хуліганство” дії,  що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчиненні винним щодо членів сім”ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.  

 

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №453 тілесні ушкодження потерпілому  ОСОБА_3 могли бути спричинені як ударами руками, ногами, кастетом, пістолетом чи іншим твердим  тупим предметом. Конкретизувати травмуюче знаряддя неможливо ( а.с.47).

 

Із матеріалів справи видно, що травмуючі знаряддя, яким були спричинені тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 органам досудового слідства знайти та вилучити не вдалося можливим.

 

 Згідно роз”яснень, що містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №3 “Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети ( револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці до вогнепальної зброї не відносяться.

 

Із висновку балістичної експертизи №63 від 26.01.2007 р. вбачається, що гільза, вилучена при огляді місця події 03.01.2007 р., являється складовою частиною - гільзою 9 мм патрону спорядженого гумовою кулею (а.с.60).

 

З матеріалів справи видно, що потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив, що він не наполягає на притягненні ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за спричинення йому тілесних ушкоджень і просив справу щодо останнього закрити. (а.с. 467 ). Тому доводи прокурора в апеляції, що суд не одержав від потерпілого ОСОБА_3 заяви про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 є безпідставними.

 

Колегія суддів вважає, що доводи прокурора, що суд,  провівши останнє судове засідання без потерпілого ОСОБА_4  чим порушив його процесуальні права не заслуговують на увагу.  Як видно з протоколу судового засідання, останній брав участь у розгляді справи судом і дав свої пояснення. Про оголошення перерви в судовому засіданні  він та інші учасники судового розгляду були повідомлені (а.с.467 ). Про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за спричинення тілесних ушкоджень він подав заяву до апеляційного суду, яка відповідно до вимог ч.4 ст.362 КПК України була оголошена в суді.

 

За таких обставин, колегія суддів не вбачає будь-яких порушень процесуальних прав потерпілого ОСОБА_4 , які на думку прокурора, допустив суд першої інстанції при розгляді справи, що може  бути підставою для скасування вироку.

 

Мотивуючи необхідність скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд прокурор в апеляції вказав, що підставами для цього є невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотні порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

 

Відповідно до ст.369 КПК України  вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні; коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку (постанові) не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; коли висновки суду, викладені у вироку (постанові), містять істотні суперечності.

Вирок чи постанова із зазначених підстав підлягають скасуванню чи зміні лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого чи невинуватість виправданого, на правильність застосування кримінального закону, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру.

 

Як убачається із змісту апеляції, в ній перераховані лише показання потерпілих, свідків, висновки судово-медичних експертиз тощо. Які обставини, що впливають на вину підсудного у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК, не взяв до уваги суд,  яку оцінку повинен був він їм дати  при постановленні вироку, як вони могли вплинути на рішення суду,  які ж, на думку прокурора, суд допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що є підставами для скасування вироку, в апеляції не вказано. 

 

Відповідно до вимог ст.365 КПК України вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

 

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачується також і в незаконному придбанні, зберіганні психотропних засобів без мети збуту, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК. Вироком від 18.07.2008 р. ОСОБА_1  виправданий за ч.4 ст.296 та за ч.1 ст.309 КК. Прокурор, подаючи апеляцію на вказаний вирок, просить його скасувати в повному обм”ємі, однак   обгрунтовує свій висновок щодо його незаконності тільки в частині, що стосується виправдання ОСОБА_1 за ч.4 ст.296 КК . Будь-яких доводів на обгрунтування незаконного виправдання останнього за ч.1 ст.309 КК прокурор в апеляції не наводить. Не зміг навести їх прокурор при апеляційному розгляді справи. Тому колегія суддів приходить до висновку,  що вирок в частині виправдання ОСОБА_1 за ч.1 ст.309 КК України в апеляційному порядку не оскаржується.

 

Щодо доводів прокурора, що в резолютивній частині вироку суд вказав не ту підставу, за якою постановляється  виправдувальний вирок, то вони не заслуговують на увагу, оскільки згідно ч.9 ст.335 КПК України в резолютивній частині виправдувального вироку зазначається прізвище, ім”я та по батькові виправданого; вказується, що підсудний в пред”явленому обвинуваченні визнаний невинним і по суду виправданим. Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

 

Відповідно до вимог ч.2 ст.375 КПК України при новому розгляді справи судом першої інстанції застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв”язку  з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання, а також, коли при додатковому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

 

Як убачається зі змісту апеляції, підставами для скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд  прокурор  назвав невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

  

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.

 

Разом з тим, колегія суддів вважає, що висновок суду, згідно якого слідчим по справі сфальсифіковані процесуальні документи - протоколи допитів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, є  таким, що зроблений без перевірки у встановленому законодавством порядку, а тому підлягає виключенню із мотивувальної частини вироку.

 

Не грунтується на законі вказівка суду про виділення із справи та направлення в УМВС України в Рівненській області для додаткової перевірки матеріалів по факту  спричинення потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Тому вона також підлягає виключенню із мотивувальної частини вироку.

 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-

 

                                       Ухвалила:

 

Вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 18 липня 2008 року  щодо ОСОБА_1 залишити без зміни,  а апеляцію прокурора, яка брала участь у розгляді справи, - без задоволення.

 

Виключити із мотивувальної частини  вироку посилання на те, що  “суд приходить до висновку, що слідчим по справі сфальсифіковано процесуальні документи - протоколи допитів  в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6”  та   “ враховуючи наведене, заслухавши в дебатах думку учасників судового розгляду суд вважає, що матеріали по епізоду щодо нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень внаслідок пострілу гумовою кулею із пістолета мають бути виділені і направлені УМВС України в Рівненській області для проведення додаткової перевірки”.  

 

 

 

    

Головуюча                           підпис

 

Судді:                                  підписи

 

 

З оригіналом згідно: суддя-доповідач:                        М.Д.Шпинта