Справа № 11-651/2008 р. Головуючий 1 інстанції: Короїд Ю.М.
Категорія - ч. 2 ст. 125 КК України Доповідач: Миронцов В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2008 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області у складі:
головуючого судді Навозенко Л.С.
суддів Миронцова В.М., Зенченко Т.С.
з участю прокурора Євхименко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2008 року
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Буденне, Білоцерківського району, Київської області, громадянин України, з середньою освітою, одружений, працюючий охоронцем фірма «Оса», мешканець смт Десна, Козелецького району, Чернігівської області, АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 125 КК України - до 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та, відповідно до ст. 76 КК України, покладено обов'язки: не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 450 грн. 58 коп. матеріальної шкоди і 4000 грн. моральної шкоди.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді підписки про невиїзд.
Судом ОСОБА_1 було засуджено за те, що він 24.10.2007 року, на ґрунті неприязних відносин, в приміщенні Деснянської ЗОШ 1-3 ступенів, наніс декілька ударів в область голови неповнолітньому ОСОБА_3, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Не погодившись з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що він своїми діями не завдав потерпілому ніяких тілесних ушкоджень, а викладені у вироку обставини не відповідають дійсності. Зазначає, що експертиза на встановлення тілесних ушкоджень у потерпілого проводилася без участі останнього та результатів огляду дільничного лікаря, а на момент проведення експертизи не було жодних даних які б вказували на наявність у потерпілого тілесних ушкоджень. Вказує, що відповідно до показів свідка ОСОБА_4 24.10.2008 року у потерпілого взагалі не було будь яких симптомів тілесних ушкоджень у вигляді струсу мозку та він за медичною допомогою не звертався. Не погоджується, також, з заявленим по справі цивільним позовом, оскільки вважає, що товарні чеки надані в обґрунтування позовних вимог не відображають дійсних витрат на лікування потерпілого внаслідок злочину. Також не погоджується з кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки вважає, що у справі не здобуто доказів того, що тілесні ушкодження спричинили короткочасний розлад здоров'я потерпілого.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про необґрунтованість апеляції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції засудженого, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Висновок суду про доведеність вини засудженого у скоєнні інкримінованого йому злочину при обставинах встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка.
Так, в судовому засіданні суду першої інстанції засуджений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочину не визнав та пояснив, що 23 жовтня 2007 року його дочка повернулася зі школи та повідомила, що її побили однокласники ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Наступного дня вранці він пішов до школи де побачивши хлопців заводив кожного до приміщення туалету, проте не бив їх, а лише розмовляв з ними.
Незважаючи на невизнання засудженим своєї вини, його вина підтверджується дослідженими по справі доказами.
Так, допитаний в судовому засіданні неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що вранці до школи прийшов батько ОСОБА_7 і повів його до жіночого туалету, де почав бити головою об стінку. Потім він побив ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Законний представник потерпілого ОСОБА_2 пояснила, що 24 жовтня 2007 року, близько 15 год., її онук ОСОБА_3 прийшов додому і пояснив, що його побили. Коли його відвезли до лікаря, то йому був поставлений діагноз - струс головного мозку, в зв”язку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні.
Допитаний в суді першої інстанції неповнолітній свідок ОСОБА_5 показав, що 24 жовтня 2007 року до школи прийшов батько ОСОБА_7 і, повівши його до жіночого туалету, побив. Також, він дізнався від ОСОБА_3, що батько ОСОБА_7, побив і того.
З показів неповнолітнього свідка ОСОБА_6 вбачається, що батько ОСОБА_7 завів його до жіночого туалету та побив.
З показів свідка ОСОБА_8 вбачається, що її дочка 23 жовтня 2008 року повернулася зі школи і розповіла, що її побили однокласники. Наступного дня її чоловік пішов до школи, а повернувшись сказав, що розмовляв з цими хлопцями.
Відповідно до показів свідка ОСОБА_9, коли її син повернувся зі школи то повідомив, що батько ОСОБА_7 завів його до жіночого туалету та побив.
З показів свідка ОСОБА_10 - директора Деснянської ЗОШ вбачається, що від класного керівника їй стало відомо про те, що батько ОСОБА_7 побив учнів 3-го А класу ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Аналогічні покази дала і свідок ОСОБА_11
Окрім показів потерпілого та свідків, вина засудженого доводиться і іншими доказами по справі.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 58 від 07.03.2008 року у потерпілого ОСОБА_3 були виявлені легкі тілесні ушкодження, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, що спричинені дією тупого твердого предмету, не виключено при ударі головою об стіну.
Аналізуючи весь комплекс доказів у справі, колегія суддів приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України як спричинення потерпілому ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Разом з тим, доводи апелянта, який заперечує побиття потерпілого ОСОБА_3 і в підтвердження відсутності в той день у потерпілого будь-яких симптомів струсу головного мозку, посилається на свідчення класного керівника ОСОБА_4, яка пояснила, що 24.10.2007 р. вона не наблюдала будь-яких змін в поведінці та у стані здоров”я потерпілого ОСОБА_3, є непереконливими і такими, що не заслуговують на увагу з слідуючих підстав.
Так, відповідно до пояснень ОСОБА_1, які він давав в ході дослідчої перевірки (а.с. 10 - 11) вбачається, що коли він завів потерпілого до туалету, він взяв його за плечі та потряс. В подальшому, як в ході досудового слідства, так і в суді, засуджений заперечував, як факт того, що він потряс за плечі потерпілого так і взагалі застосування до нього фізичної сили. Однак, аналізуючи ці його первинні пояснення колегія суддів вважає, що вони є більш достовірними і такими, що узгоджуються із іншими доказами по справі.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта і в частині відсутності у потерпілого в той день симптомів тілесних ушкоджень свідчащих про наявність закритої чепно-мозкової травми. Як вбачається з протоколу судового засідання, свідок ОСОБА_6, на запитання адвоката пояснив, що на протязі дня після подій, коли їх побив ОСОБА_1, він спілкувався з ОСОБА_3 і останній скаржився на стан здоров”я і говорив, що йому погано. Це ж підтвердила в судовому засіданні і свідок ОСОБА_10 (а.с.160).
Також, безпідставними на думку колегії суддів є доводи апелянта, щодо об”активності на його думку висновків судово-медичної експертизи, оскільки, як він зазначає дослідження проводилось без участі потерпілого та результатів огляду дільничного лікаря, а на момент проведення експертизи не було жодних даних які б вказували на наявність у потерпілого тілесних ушкоджень.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, в ході досудового слідства ОСОБА_1 був ознайомлений, як з постановою про призначення судово-медичної експертизи так і з її висновками, йому були роз'яснені його права передбачені ст.197 КПК України про що, слідчим були складені відповідні протоколи (а.с. 40, 43), однак будь-яких зауважень, заяв або клопотань в зазначених процесуальних документах ні при призначенні, ні при ознайомленні з матеріалами експертизи засудженим заявлено не було тому, його доводи в цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Показання потерпілого ОСОБА_3, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні суду першої інстанції не містять суттєвих суперечностей, узгоджуються зі свідченнями свідків і тому, суд вважає їх достовірними і допустимими для використання в процесі доказування.
Даючи оцінку твердженню засудженого в апеляції про його непричетність до спричинення тілесних ушкоджень потерпілому у співвідношенні з іншими доказами по справі, колегія суддів ставиться до них критично, вважає їх позицією захисту з метою уникнути відповідальності за скоєний злочин.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_1, суд, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та сукупність обставин, що його характеризують, особу засудженого, його позитивні характеристики, і обґрунтовано призначив покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75, 76 КК України.
Також, суд вірно задовольнив позовні вимоги представника потерпілого по відшкодуванню моральної шкоди виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням моральних страждань потерпілого і негативних наслідків, та визначив розмір відшкодування з урахуванням вини засудженого.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду про задоволення матеріального позову, оскільки, як видно з матеріалів кримінальної справи, у ній фактично відсутні докази того, що перебуваючи на стаціонарному лікуванні в медичному закладі була необхідність закупівлі потерпілому ліків та додаткових продуктів харчування поза межами лікувального закладу, а в наданих медичних документах відсутні будь-які висновки лікарів з цього приводу, тому доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Крім того, позовна заява законного представника неповнолітнього потерпілого щодо відшкодування матеріальної шкоди фактично нічим не обґрунтована, немає відповідної мотивації з посиланням на докази і у вироку суду.
Таким чином, на думку апеляційного суду, місцевий суд без достатніх на те підстав стягнув з засудженого матеріальну шкоду на користь законного представника потерпілого.
Наведене свідчить про порушення судом першої інстанції вимог цивільно-процесуального закону при розгляді цивільного позову, а тому рішення суду в цій частині не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, що потягло за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1задовольнити частково.
Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2008 року змінити.
Рішення суду в частині задоволення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_1на користь законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2матеріальної шкоди в сумі 450 грн. 58 коп. скасувати направивши матеріали на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі суддів.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Головуючий судді: