Справа № 33ц-657\07 Головуючий у 1 інстанції: Данилюк М. П.
Категорія: 33 Доповідач: Хилевич СВ.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2007 року м. Рівне
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської
області у складі:
головуючого - судді: Собіни І.М.
суддів: Буцяка З.І., Гордійчук CO., Григоренка М. П., Хилевича С. В.,
розглянувши в касаційному порядку в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Верховинської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним та усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою,
встановила:
7 липня 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Верховинської
селищної ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення та усунення перешкод
у користуванні земельною ділянкою.
Рішенням Верховинського районного суду від 2 листопада 2005 року в позові відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилено, а рішення суду першої інстанції - залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2006 року й ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що в 1973 році Івано-Франківський філіал
інституту „Укрколгосппроект" розробив для Верховинського райміжколгоспбуду
генеральний план і проектно-технічну документацію на будівництво АДРЕСА_1
12 вересня 1973 року документація
затверджена виконавчим комітетом Івано-Франківської обласної ради депутатів
трудящих. Площа ділянки становила 2 466 м. кв.. Рішення Верховинської селищної ради
від 1972 року про виділення земельної ділянки зазначеною площею для АДРЕСА_2
чотирьохквартирного будинку для працівників Верховинського МКСО, де працював
позивач, підтверджено відповідним Паспортом від 21.11.1972 року №8. відвід земельної
ділянки, генеральний план та проектно-кошторисну документацію для АДРЕСА_2
для працівників колгоспу ім. . Коцюбинського, де проживає ОСОБА_2
теж розроблялися Івано-Франківським філіалом інститут „Укрколгосппроект" і
затверджено виконавчим комітетом Івано-Франківської обласної ради трудящих у 1973
році. Як позивач, так і ОСОБА_2 отримали право власності на квартири в порядку
Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" і набули рівні права в
користуванні і безоплатній приватизації відповідних частин прибудинкової земельної
ділянки.
9 грудня 1993 року ОСОБА_1. отримав право на користування земельною
ділянкою прибудинкової території площею у 0, 08 га згідно з рішенням селищної ради, а
11 листопада 2004 року рішенням цієї ж ради йому надано зазначену земельну ділянку у приватну власність.
Позивач вважає, що ОСОБА_2 самовільно захопив саме ту частину земельної ділянки, яку він отримав у користування, а згодом - і у власність.
Вважаючи рішення суду першої інстанції ухваленим з порушенням норм матеріального права та в зв'язку із невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, покликався на нехтування судом його клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, залишення поза увагою заяви про виклик в судове засідання певних свідків, на те, що судом не було роз'яснено право заявити клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами, та на помилковість застосування попередніми судовими інстанціями положень земельного законодавства про набувальну давність.
Колегія судців дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи в повній мірі, вирішив спір, погодившись із рішенням органу місцевого самоврядування від 20 травня 2005 року №1143, прийнятим на підставі ст. ст. 107 і 119 ЗК України.
З рішенням суду першої інстанції погодилася і колегія суддів апеляційного суду.
Між тим, ст. 119 ЗК України визначено порядок набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальною давністю). Оскільки земельним законодавством не передбачено моменту утворення відповідних правовідносин, колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області вважає, що необхідно керуватися аналогією права цивільного. Отже, початком перебігу набувальної давності необхідно вважати момент набуття чинності Земельним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вбачається, що попередніми судовими інстанціями обставини справи встановлено повно і правильно, однак неправильно застосовано норми матеріального права.
Згідно із положеннями п. 2 ч. 1 ст. 336 і ЦПК України суд касаційної інстанції, розглянувши касаційну скаргу на рішення суду, за наявності для цього підстав скасовує рішення і передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Керуючись Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року, ст. ст. 333, 335-336, 338, 343, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2006 року -скасувати.
Справу направити Апеляційному суду Івано-Франківської області на новий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.