Справа № 22 - 222 / 08 р.
Рішення ухвалено під головуванням Голота Л.О.
Категорія: 30 Доповідач Колодійчук В.М.
РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
20 лютого 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі: Головуючого: Колодійчука В.М. Суддів: Іванюка М.В., Камзалова В.В.
При секретарі: Руденко О.М.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 листопада 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5. про втрату права на житлову площу та виселення. В заяві зазначала, що перебувала в шлюбі з ОСОБА_3. 4 березня 2003 р. мати чоловіка подарувала її двом неповнолітнім дітям квартиру АДРЕСА_1 Після розірвання шлюбу відповідач забрав особисті речі та перейшов проживати в інше місце. Інші відповідачі в квартирі більше шести місяців не проживають без поважних причин. Під час розгляду справи ОСОБА_1. звернулась з додатковим позовом про виселення ОСОБА_4., ОСОБА_6, ОСОБА_3., ОСОБА_2. та ОСОБА_5., посилаючись на те, що 18.10.2006 р. зламавши вхідні двері вони самовільно вселились в зазначену квартиру.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 листопада 2007 року в позові ОСОБА_1. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати і справу повернути на новий розгляд, посилаючись на те, що суд неповно перевірив її доводи.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна підлягає до часткового задоволення, а рішення суду до скасування та постановления нового рішення, виходячи зі слідуючого.
2
Матеріалами справи встановлено, що 4.03.2003 р. ОСОБА_4. подарувала неповнолітнім ОСОБА_7 та ОСОБА_8 онукам, квартиру АДРЕСА_1 Представником обдарованих під час посвідчення договору дарування виступала ОСОБА_1
Як вбачається з матеріалів справи з 2003 року ОСОБА_6, ОСОБА_4., ОСОБА_2. і ОСОБА_5 в зазначеній квартирі не проживали, що підтверджено актом від 29.09.2006 р. ( а.с.6).
Згідно довідки КП Вінницьке ООБТІ від 26.10.2006 р. ОСОБА_4. та ОСОБА_6, крім спірної квартири, на праві власності належала АДРЕСА_1 яку вони продали 11.07.1996 p., 1 / 2 частину квартири АДРЕСА_2, яку продали 5.05.2006 р. ( а. с 25)
В спірній квартирі проживали ОСОБА_1, ОСОБА_3 та їх неповнолітні діти.
Інші відповідачі в зазначеній квартирі не проживали з 2003 року, а залишились лише прописані в ній формально, оскільки мали інше житло де і проживали, що підтверджено зазначеними доказами.
Місцевий суд, розглядаючи справу, зазначеним доказам належної оцінки не дав, а тому помилково дійшов висновку, що має застосовуватись ст.405 ч.3 ЦК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду слід скасувати та задоволити позов ОСОБА_1. про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням ОСОБА_6, ОСОБА_4., ОСОБА_2. і ОСОБА_5.
Враховуючи, що зазначені відповідачі вселились в квартиру після виникнення спору самовільно, вони підлягають виселенню в порядку ст.109 ЖК України.
Вирішуючи питання щодо втрати права на житлову площу в зазначеній квартирі ОСОБА_3., колегія суддів не знаходить підстав до задоволення позову в цій частині, оскільки позивачка не надала беззаперечних доказів, що він не проживає в ній без поважних причин більше 6-ти місяців, чи вибув на інше постійне місце проживання, що визначено ст. 107 ч.2 ЖК України. Тому в цій частині позову слід відмовити.
На підставі ст.107 ЖК , 405 ЦК України та керуючись ст.ст. 309, 313-317 ЦПК України,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргуОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 листопада 2007 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням в квартиріАДРЕСА_1 та виселити з зазначеної квартири ОСОБА_4
3
ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5
В частині визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та виселення ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.