Справа № 101/2448/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2013 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі головуючого судді - Прищепа А.В.
при секретарі - Захаровой Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Алушті справу за позовом Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави, в особі квартирно-експлуатаційного відділу м.Сімферополя?військовой частини № А4489 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки та її повернення,
ВСТАНОВИВ:
29 травня 2013 року позивач з посиланням на вимоги статей 45, 46, 118, 119, 120 ЦПК України, ст.. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить суд усунути перешкоди в користуванні квартирно-експлуатаційному відділу м.Сімферополя земельною ділянкою загальною площею 0,0015 га, розташовану біля будівлі сараю НОМЕР_1 на земельній ділянці АДРЕСА_1, як самовільно зайняту під розміщення гаражу, та повернути її квартирно-експлуатаційному відділу м.Сімферополя, в особі фактичного землекористувача - військової частини А4489 Міністерства оброни України.
Позовні вимоги мотивує тим, що в період з 16 травня по 21 травня 2013 року на виконання завдання Генерального прокурора України, щодо додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог закону при наданні у власність і користування, продажу, зміни цільового призначення земель прибережних захисних смуг уздовж Азовського та Чорного морів, використання і забудови придбаних територій, а також законності судових рішень з цих питань та її виконання, Сімферопольською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, за участю Держсільхозінспектора в АР Крим Рибченка О.Г., у складі робочої групи проведено перевірку законності використання земельних ділянок військового призначення у 2-х кілометровій прибережній смузі Чорного моря.
Як встановлено перевіркою відповідач, не маючи правовстановлюючих документів, самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0015 га, розташовану на землях Міністерства оборони України на земельній ділянці АДРЕСА_1 розташувавши на ній гараж.
Своїми діями відповідач привів земельну ділянку в стан, непридатний для використання.
Також позивач просить покласти на відповідача витрати по поверненню самовільно зайнятої земельної ділянки і приведення її у придатний для використання стан.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача Квартирно - експлуатаційного відділу м. Сімферополя позов підтримали з вищевказаних підстав в повному обсязі.
Представник Військової частини А4489 надав до суду заяву в якій просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги військового прокурора Сімферопольського гарнізону підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Вислухавши думку сторін, всебічно дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши у повному обсязі всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.
Обов'язок доказування відповідно зі ст.10 ЦПК України покладений на стороні у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з'ясуванні обставин справи шляхом роз'яснення прав та обов'язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крім того, відповідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно зі ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
На підставі наданих доказів судом встановлено, що відповідно до рішення службового засідання виконавчого комітету Кримської обласної ради депутатів трудящихся №23сс від 23 липня 1963 року "Про відвід військовій части 44677 для спец потреб земельної ділянки площею 50.0 га з держлісфонду Алуштинского лісництва, Алуштинского лісдержзагу" військовій частині 44677 відведено у користування земельну ділянку загальною площею 50,0 га. Зазначена земельна ділянка була відведена військовій частині 44677 під будівництво спеціальних об'єктів та створення охоронно-маскувальної закритої зони (а.с.7).
З копії відомості наявності та використання земельних ділянок КЕВ м. Сімферополя (а.с.8) та індивідуальної картки НОМЕР_2 обліку земельної ділянки (а.с.9) вбачається, що вказана земельна ділянка площею 50,0 га під НОМЕР_2 перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя та знаходиться в безпосередньому користуванні військової частини А4489Ф, яка є структурним підрозділом військової частини А4489 та не має статусу юридичної особи.
Згідно довідки (а.с.10) вбачається, що земельна ділянка, самовільно зайнята ОСОБА_1 розташованою за адресою: АДРЕСА_1 під розміщення гаража, згідно земельно-облікових даних відділу Держкомзема в м. Алушта АР Крим відноситься до земель оборони. Даний факт також підтверджується планом-схемою самовільно зайнятої земельної ділянки (а.с.11-зворотний лист).
Стаття 3 Закону України від 06.12.1991 року № 1934-XII "Про Збройні Сили України" встановлює що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Стаття 10 Закону України від 06.12.1991 року № 1932-XII "Про оборону України" встановлено що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.
Стаття 1 Закону України від 27.11.2003 року № 1345-IV "Про використання земель оборони" встановлює що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).
Стаття 2 даного Закону встановлює що Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
Стаття 14 Закону України від 06.12.1991 року № 1934-XII "Про Збройні Сили України" встановлює що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Згідно ст. 77 Земельного Кодексу України передбачає що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
З вищенаведеного суд приходить до висновку, що у позивача наявне право користування земельною ділянкою, про звільнення якої заявлено позовні вимоги.
Крім того, відповідач не заперечував факт того що ним займана земельна ділянка, що відноситься до військової частини, та визнав позовні вимоги у повному обсязі.
З наведеного суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог земельного законодавства.
Згідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат за час незаконного користування.
Статтями 15 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 ЦК України встановлює що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 3 зазначеної статті встановлює конкретні способи захисту цивільних прав, також зазначено що суд може захистити цивільне право іншим способом, що встановлений законом.
Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Одним із способів захисту прав, згідно частини 3 зазначеної статті є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.
З наведених норм Закону суд приходить до висновку про те що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права.
Частина 3 статті 10 ЦПК встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Подані позивачем документи не спростовують вищевикладених обставин справи. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що у нього наявне право на користування зайнятою земельною ділянкою. Також не надано доказів того, що гараж був зведений з дозволу військової частини чи її керівництва.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 3, 14 Закону України від 06.12.1991 року № 1934-XII "Про Збройні Сили України" ст. 10 Закону України від 06.12.1991 року № 1932-XII "Про оборону України", ст. 1 Закону України від 27.11.2003 року № 1345-IV "Про використання земель оборони", ст. 77, 116, 212 Земельного Кодексу України, ст. 10, 11, 88, 174, 209, 212, 214 - 215, 279, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави, в особі квартирно-експлуатаційного відділу м.Сімферополя, військової частини № А4489 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки та її повернення - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні квартирно-експлуатаційному відділу м.Сімферополя земельною ділянкою загальною площею 0,0015 га, розташовану біля будівлі сараю НОМЕР_1 на земельній ділянці АДРЕСА_1, як самовільно зайняту під розміщення гаражу та повернути її квартирно-експлуатаційному відділу м.Сімферополя, в особі фактичного землекористувача - військової частини А4489 Міністерства оброни України.
Витрати по поверненню самовільно зайнятої земельної ділянки і приведення її у придатний для використання стан покласти на ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у сумі 114 гривень 70 копійок.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Алуштинський міський суд АР Крим в порядку та терміни, встановлені ст. 294 ЦПК України.
Суддя