№ справа:1/123/61/13Головуючий суду першої інстанції:Козленко Віктор Васильович
№ провадження:11/190/947/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.
_________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.
Суддів -Радіонова І.І., Крючкова І.І.
за участю прокурора - Панасенко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією прокурора прокуратури Київського району м. Сімферополя Меметової Е.Н., яка приймала участь при розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 08 серпня 2013 року, яким
неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого: 13.05.2013 року Залізничним районним судом м. Сімферополя АРК за ч.ч.1, 2 ст.190 КК України до 1 року позбавлення волі,
засуджено за ч.1 ст.186 КК України до 1 (одного) року 3 (трьох) місяців позбавлення волі; за ч.2 ст.190 КК України до 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком і вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13.05.2013 року, остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді 1 (одного) року 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь законних представників потерпілих: ОСОБА_8 - 1 299 грн., ОСОБА_9 - 650 грн.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_15 - відмовлено.
Вирішено питання з речовими доказами.
Колегія суддів,
ВСТАНОВИЛА:
Як зазначено у вироку, ОСОБА_7 відкрито викрав чуже майно, тобто скоїв грабіж, а також заволодів чужим майном шляхом обману і зловживання довірою, тобто скоїв шахрайство, вчинивши цей злочин повторно, при наступних обставинах:
06.07.2012 року, ОСОБА_7, приблизно о 18 годині, проходячи біля будинку № 10/7 на пров. Молодих Підпільників в м. Сімферополі, побачив раніше йому незнайому малолітню ОСОБА_11, яка йшла в попутному напрямку. Реалізуючи раптово виниклий умисел на відкрито викрадення чужого майна, ОСОБА_7 підійшов до малолітньої ОСОБА_11 і шляхом ривка відкрито викрав мобільний телефон марки «Нокіа С1», вартістю 650 грн., який належав ОСОБА_12 Після чого, з місця вчинення злочину ОСОБА_7 зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_7, 05 серпня 2012 року, приблизно о 15-00 год., знаходячись біля будинку №9 по вул. Декабристів в м. Сімферополі, побачив малолітню ОСОБА_13, в руках у якої знаходився мобільний телефон марки «Самсунг-Корбі-2» вартістю 1299 грн., що належить її матері ОСОБА_8 Реалізовуючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою, ОСОБА_7 під приводом здійснення телефонного дзвінка попросив у ОСОБА_13 мобільний телефон, не маючи намір його повертати. Малолітня ОСОБА_13, будучи введеною в оману, довіряючи ОСОБА_7, передала останньому вказаний мобільний телефон, з яким ОСОБА_7 з місця скоєння злочину втік і розпорядився ним на власний розсуд.
Він же, 08 серпня 2012 року приблизно о 20-00 год., знаходячись біля будинку №20 по вул. Лермонтова в м. Сімферополі, побачив малолітню ОСОБА_14, в руках у якої знаходився мобільний телефон марки «Нокіа-С3»» вартістю 950 грн., що належить її матері ОСОБА_15 Реалізовуючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою, ОСОБА_7 під приводом здійснення телефонного дзвінка попросив у ОСОБА_14 мобільний телефон, не маючи намір його повертати. Малолітня ОСОБА_14, будучи введеною в оману, довіряючи ОСОБА_7, передала останньому вказаний мобільний телефон, з яким ОСОБА_7 з місця скоєння злочину втік і розпорядився ним на власний розсуд.
В апеляції прокурор, не оспорюючи доведеність винуватості і правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_7, просить вирок суду першої інстанції змінити, призначити засудженому за ч.2 ст.190 КК України покарання у виді 1 року позбавлення волі, та остаточно призначити засудженому міру покарання визначену судом першої інстанції у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Свої доводи мотивує тим, що вирок підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки, як вказує прокурор, суд, застосовуючи ОСОБА_7 міру покарання, передбачену ч.2 ст.190 КК України, у виді обмеження волі, не взяв до уваги те, що під час скоєння ним усіх інкримінованих йому злочинів він був неповнолітнім, у зв'язку з чим, на думку прокурора, застосування до нього покарання у виді обмеження волі суперечить вимогам ч.3 ст.61 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок в частині призначеного покарання підлягає зміні, з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що досудове і судове слідство у справі проведено повно і всебічно з дотриманням вимог норм КПК України (1960 року).
Винність засудженого ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, при обставинах, встановлених судом першої інстанції, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду, підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами, яким суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.186, ч.2 ст.190 КК України, що не оспорюється в апеляції.
При призначенні ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
У відповідності зі ст.12 КК України вчинені ОСОБА_7 злочини відносяться до злочинів середньої тяжкості.
Згідно з даними про особу засудженого, ОСОБА_7 характеризується задовільно.
Судом першої інстанції також була врахована в якості пом'якшуючої покарання обставина - вчинення злочину неповнолітнім.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7, відповідно до ст.67 КК України, судом першої інстанції не встановлено.
Виходячи з сукупності всього зазначеного, беручи до уваги конкретні обставини справи, з урахуванням даних про особу засудженого, наявності обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість призначити засудженому остаточного покарання у виді позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, застосувавши принцип часткового складання покарання за попереднім вироком, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Призначене ОСОБА_7 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, як самим засудженим, так і іншими особам.
Разом з тим, вирок суду в частині призначеного покарання за ч.2 ст.190 КК України підлягає зміні, внаслідок неправильного застосування кримінального закону.
У відповідності зі ст.367 КПК України (1960 року) підставами для зміни судового рішення при розгляді справи в апеляційному суді є неправильне застосування кримінального закону.
Так, з матеріалів справи вбачається, що злочини, передбачені ч.1 ст.186, ч.2 ст.190 КК України, засуджений ОСОБА_7 вчинив 06.07.2012 року, 05.08.2012 року, 08.08.2012 року, - у 17 років, тобто, на момент вчинення даних злочинів він був неповнолітнім.
Суд першої інстанції за злочин, передбачений ч.2 ст.190 КК України, призначив йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі, проте без врахування, що злочин вчинено неповнолітньою особою, чим порушив вимоги ст.61 КК України, якою регламентовано, що покарання у виді обмеження волі не застосовується до неповнолітніх.
Наведене свідчить, що при постановленні вироку судом першої інстанції допущено неправильне застосування кримінального закону в частині призначеного покарання у виді обмеження волі.
Отже доводи прокурора про те, що судом першої інстанції невірно призначено засудженому ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді обмеження волі, на думку колегії суддів є обґрунтованими.
Проте, з урахуванням положень ст.98 КК України, враховуючи, що призначення покарання у виді позбавлення волі у зв'язку з погіршенням становища засудженого ухвалою Апеляційного суду, як це просить в апеляції прокурор, неможливо, колегія суддів приходить до висновку, що засудженому ОСОБА_7 за ч.2 ст.190 КК України необхідно призначити покарання у виді штрафу.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає можливим в даній частині частково задовольнити апеляцію прокурора, та приходить до висновку, що вирок в частині засудження ОСОБА_7 за ч.2 ст.190 КК України підлягає зміні відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.371 КПК України (1960 року) та з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.373 КПК України (1960 року), оскільки такі зміни не погіршують становища засудженого.
Процесуальних порушень, що тягнуть скасування вироку, при розгляді кримінальної справи судом апеляційної інстанції встановлено не було.
Керуючись ст.ст.362, 365-366, 367, 371, 373 КПК України (1960 року), п.15 розділу 11 «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора прокуратури Київського району м. Сімферополя Меметової Е.Н., яка приймала участь при розгляді справи в суді першої інстанції - задовольнити частково.
Вирок на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 08 серпня 2013 року відносно ОСОБА_7 в частині засудження за ч.2 ст.190 КК України - змінити, призначивши йому покарання за ч.2 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Вважати його засудженим за ч.1 ст.186, ст.70, ч.4 ст.70 КК України до міри покарання, призначеної судом першої інстанції, у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Вирок Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 08 серпня 2013 року в іншій частині - залишити без змін.
Судді
Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Крючков І.І.