ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
07 жовтня 2013 року Справа № 913/2165/13
Провадження №8/913/2165/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ,
до Комунального підприємства "Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м. Алчевськ Луганської області, -
про стягнення 15.666.029 грн. 41 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М.,
в присутності представників сторін:
від позивача - Шепіль Ю.М.- заступник начальника юридичного відділу, - довіреність №200 від 01.07.2013;
від відповідача - Драчова М.С. - начальник юридичного відділу, - довіреність № 4 від 26.02.2013; Оселедько І.В. - заступник директора з економіки, - довіреність № 17 від 31.07.2013, -
розглянувши матеріали справи, -
ВСТАНОВИВ:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з питного водопостачання за період з грудня 2012 року по червень 2013 року у загальній сумі 14.060.821,99 грн., інфляційних нарахувань за травень 2013 року у сумі 9862,05 грн. та 3% річних за період з 21.01.2013 по 12.08.2013 у сумі 139531,99 грн., - а разом 14.210.216,03 грн. нарахованих ним з посиланням на:
неналежне виконання відповідачем у грудні 2012 року умов договору про надання послуг з централізованого водопостачання №1 від 01.01.2011, укладеного між сторонами на підставі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2011 у справі господарського суду Луганської області №8/6пд/2011;
те, що у період з січня по травень 2013 року включно відповідач отримував послуги з водопостачання за відсутності договору на водопостачання, - що підтверджується виставленими позивачем за вказаний період рахунками;
неналежне виконання відповідачем у червні 2013 року умов договору про надання послуг з централізованого водопостачання №6-12-2012 від 26.12.2012, укладеного між сторонами на підставі рішення господарського суду Луганської області від 09.04.2013 у справі №913/277/13-г.
(Судом в ході розгляду справи встановлено, що позивач при підрахуванні загальної суми позову припустився арифметичної помилки, вказавши у тексті позовної заяви загальну суму позову у розмірі 14.210.216,04 грн., оскільки фактично вона становить 14.210.216,03 грн. (14.060.821,99грн. + 139.531,99 грн. + 9862,05 грн.), - що прийнято судом до уваги при вирішенні цього спору).
У зв'язку з надходженням цього позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/2165/13.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 27.08.2013 до 12.09.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали в частині подання витребуваних документів; з 12.09.2013 до 25.09.2013 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові документальні докази.
25.09.2013, через канцелярію суду, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог (вих. №20/1 від 24.09.2013) (том 2, а.с.13-14), у якій просить суд стягнути з відповідача:
основний борг за надання послуг з водопостачання, враховуючи суму раніше заявленого основного боргу, та, крім того, також за період з липня по серпень 2013 року - у загальній сумі 15.928.053,30 грн.;
3% річних за період з 21.01.2013 по 24.09.2013 - у сумі 180.187,94 грн.;
інфляційні нарахування за травень 2013 року у вищезгаданій (тобто незмінній) сумі - 9862,05 грн., - а разом 16.118.103,29 грн., - мотивуючи збільшення своїх позовних вимог неналежним ставленням відповідача у липні та серпні 2013 року до виконання умов договору про надання послуг з централізованого водопостачання №6-12-2012 від 26.12.2012, укладеного між сторонами на підставі рішення господарського суду Луганської області від 09.04.2013 у справі №913/277/13-г.
З наданого позивачем до цієї заяви розрахунку суми основного боргу (том 2, а.с.19) вбачається, що при її визначенні він врахував суми коштів, добровільно сплачених відповідачем після його звернення з цим позовом до суду з метою погашення боргу у липні (1.151.000,00 грн.) та серпні (1.105.000,00 грн.) місяцях 2013 року, - тобто разом 2.256.000,00 грн. (том 1, а.с.95-220).
З урахуванням того, що дана заява відповідає приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв її та долучив до справи.
До початку судового засідання 07.10.2013 від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.
Позивач 07.10.2013, через канцелярію суду, подав заяву від 02.10.2013 за вих. №20/5 - про зменшення позовних вимог (разом з розрахунком), згідно якій просить суд стягнути з відповідача:
основний борг за послуги з водопостачання, надані у період з грудня 2012 року по серпень 2013 року, - у сумі 15.468.053,30 грн.;
3% річних за період з 21.01.2013 по 02.10.2013 - у сумі 188.114,06 грн.;
інфляційні нарахування за травень 2013 року у сумі 9.862,05 грн., - а разом 15.666.029,41 грн., - мотивуючи зменшення своїх вимог тим, що після його звернення з позовом до суду відповідач 24 та 27 вересня 2013 року добровільно погасив частку основного боргу у розмірі 460.000,00 грн.
З урахуванням того, що ця заява відповідає приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв її та врахував при вирішенні спору по суті.
Відповідач позов (з урахуванням заяв про його збільшення та зменшення) не визнав, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Несплату вартості отриманих послуг з водопостачання він пояснив тим, що тривалий час держава не здійснює відшкодування збитків, зумовлених змінами тарифів на житлово-комунальні послуги з боку центральних органів виконавчої влади. Як стверджує відповідач, станом на лютий 2013 року сума такої заборгованості становить 22.162.593.00 грн. (відзив на позовну заяву від 27.098.2013 за вих. №105/993 (том 1, а.с.68-69)), - що змусило його звернутися до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до департаменту фінансів Луганської обласної державної адміністрації - про визнання бездіяльності незаконною, стягнення матеріальної шкоди, але постановою названого суду від 09.09.2013 у справі №812/6018/13-а у задоволенні цього позову відмовлено (том 1, а.с.242-245).
На думку відповідача, позивач неправомірно відмовляється підписувати з ним договір про організацію взаєморозрахунків, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №167, що, як він вважає, свідчить про фактичну відмову позивача від своїх позовних вимог (доповнення до відзиву на позовну заяву від 25.09.2013 за вих. №105/1157) (том 2, а.с.23).
Крім того, він вважає, що позивач при нарахуванні 3% річних на частину боргу, яку він просить стягнути з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України, неправомірно керувався ст. 625 цього Кодексу, оскільки у частині 2 ст.1214 останнього сказано, що у такому випадку слід нараховувати проценти відповідно до приписів ст. 536 Цивільного кодексу (відзив на позовну заяву (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 24.09.2013 №20/1 та заяви про зменшення позовних вимог від 02.10.2013 №20/5) від 07.10.2013).
У судовому засіданні 07.10.2013 він подав клопотання про зупинення провадження у справі (вих. №б/н від 07.10.2013), згідно якому просить зупинити провадження по цій справі, з посиланням на те, що 07.10.2013 він подав до господарського суду Луганської області позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" 693.702,00 грн. - за скид понаднормативно забруднених стічних вод у міську каналізаційну систему міста Алчевська.
Позивач заперечив проти задоволення цього клопотання, вважаючи, що, по-перше, станом на день вирішення клопотання у провадженні господарського суду Луганської області відсутня справа за вищезгаданим позовом; по-друге, ці дві справи не є взаємопов'язаними.
Розглянувши клопотання відповідача, враховуючи обставини справи, наявні у ній докази та думку відповідача з цього приводу, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з причин, названих вище позивачем.
І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
На підставі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2011 у справі господарського суду Луганської області №8/6пд/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" до Комунального підприємства "Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" - про спонукання укласти договір - між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) був укладений договір про надання послуг з централізованого водопостачання №1 від 01.01.2011, відповідно до якого постачальник через магістральні водоводи постачає питну воду замовнику цілодобово, з рівномірним тиском, в обсягах згідно нижче наведеного щомісячного ліміту (об'єму), зазначеному у пункті 1.1 договору.
Замовник здійснює оплату за надані послуги на підставі наданих постачальником рахунків до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.3.2), у безготівковому порядку (п.3.3).
Кількість води, що подається постачальником та використовується замовником, визначається за показниками приладів обліку, які знаходяться в точках, визначених пунктом 6.1 договору.
Зняття поточних розрахункових показань приладів обліку здійснюється не рідше одного разу на місяць з оформленням кількості наданої води двостороннім актом (п.6.2).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п.8.1).
Даний договір вступає в силу з 01 січня 2011 року і діє до 31 грудня 2011 року (п.11.1), з можливістю пролонгації терміну його дії за умов, визначених у п.11.4 (том 1, а.с.13-22).
30.12.2011 сторони уклали додаткову угоду до цього договору, якою термін його дії продовжили до 31.12.2012 (том 1, а.с.23).
На підтвердження факту виконання цього договору зі свого боку у грудні 2012 року та на обгрунтування позовних вимог у цій частині позивач надав до справи наступні документальні докази:
1)акт на надання послуги з водопостачання та водовідведення за грудень 2012 року - про поставку позивачем на користь відповідача 657013 м3 води на суму 2.041.996,40 грн., підписаний сторонами договору та скріплений їх печатками (том 1, а.с.46);
2)рахунок №210001 від 31.12.2012 на суму 2.041.996,40 грн., з доказами його отримання повноважним представником відповідача (том 1, а.с.50).
Документальні докази оплати відповідачем цього рахунку відповідно до умов пункту 3.2 договору на день звернення позивача з цим позовом до суду до справи не надано.
Як вбачається з наявних у справі доказів, у зв'язку з закінченням терміну дії вищезгаданого договору у грудні 2012 року позивач спрямував на адресу відповідача проект договору про надання послуг з централізованого водопостачання №6-19-2012 від 26.12.2012, який став предметом судового спору у справі господарського суду Луганської області №913/277/13-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" до Комунального підприємства "Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" - про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору.
Рішенням суду від 09.04.2013 по даній справі (том 1, а.с.24-34), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2013 (том 1, а.с.35-45), позов задоволено.
Отже, з урахуванням вищезгаданої обставини у період з січня по травень 2013 року включно договірні правовідносини між позивачем та відповідачем були відсутні.
Незважаючи на це, позивач впродовж зазначеного періоду часу здійснював надання відповідачу послуг з водопостачання, - що підтверджується наданими ним до справи наступними документальними доказами:
1)актами на надання послуг з водопостачання та водовідведення:
від 31 січня 2013 року - про поставку позивачем на користь відповідача 661638 м3 води на суму 2.056.370,90 грн.;
від 28 лютого 2013 року - про поставку позивачем на користь відповідача 557317 м3 води на суму 1.732.141,24 грн.;
від 28 березня 2013 року - про поставку позивачем на користь відповідача 657099 м3 води на суму 2.042.263,69 грн.;
від 26 квітня 2013 року - про поставку позивачем на користь відповідача 635513 м3 води на суму 1.975.174,40 грн.;
від 29 травня 2013 року - про поставку позивачем на користь відповідача 709897 м3 води на суму 2.206.359,88 грн., - кожен з яких підписаний сторонами договору та скріплений їх печатками (том 1, а.с.46-48);
2)рахунками №210001 за період з січня по травень 2013 року на загальну суму 10.012.310,11 грн., з доказами їх отримання повноважними представниками відповідача (том 1, а.с.50-52).
Документальних доказів оплати відповідачем цих рахунків на день звернення позивача з цим позовом до суду до справи не надано.
Як вбачається з вищевикладеного, 04.06.2013 набрало чинності рішення господарського суду Луганської області у справі №913/277/13-г, - тобто з вказаної дати між позивачем та відповідачем є укладеним договір про надання послуг з централізованого водопостачання №6-19-2012, відповідно до якого позивач (постачальник) зобов'язується постачати відповідачу (замовнику) через магістральні водоводи питну воду цілодобово, з рівномірним тиском, в обсягах, згідно щомісячного ліміту (об'єму), а замовник своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови даного договору (п.1.1).
При розрахунку за обсяги використаної води за умовами даного договору, замовник сплачує за надані послуги з водопостачання за діючим тарифом, встановленим згідно з чинним законодавством (п.3.1), який встановлюється на державному рівні згідно відповідних постанов Національної Комісії України, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (п.3.2).
Оплата послуг споживачем здійснюється на підставі наданих постачальником рахунків до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, у безготівковому порядку (п.3.3).
Кількість води, що подається постачальником та використовується замовником, визначається за показниками приладів обліку, які знаходяться у визначених договором точках (п.5.1), при цьому зняття поточних розрахункових показань приладів обліку здійснюється не рідше одного разу на місяць, з оформленням кількості наданої води двостороннім актом, підписаним сторонами (п.5.2).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за дим договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п.7.1).
Даний договір вступає в силу з 01 січня 2013 року і діє до 31 грудня 2013 року (п.10.1) (том 1, а.с.24-34; 35-45).
На підтвердження факту виконання умов цього договору зі свого боку позивач (з урахуванням заяв про збільшення та зменшення позовних вимог) надав до справ наступні документальні докази:
1)акти на надання послуг з водопостачання та водовідведення:
від 26 червня 2013 року - про поставку позивачем на користь відповідача 645597 м3 води на суму 2.006.515,48 грн. (том 1, а.с.49);
від 31 липня 2013 року - про поставку позивачем на користь відповідача 657070 м3 води на суму 2.042.173,56 грн. (том 2, а.с.15);
від 31 серпня 2013 року - про поставку позивачем на користь відповідача 669581 м3 води на суму 2.081.057,75 грн. (том 2, а.с.16), - кожен з яких підписаний сторонами договору та скріплений їх печатками;
2)рахунки №210001:
від 26.06.2013 на суму 2.006.515,48 грн. (том 1, а.с.53);
за липень 2013 року на суму 2.042.173,56 грн. (том 2, а.с.17);
від 31.08.2013 на суму 2.081.057,75 грн. (том 2, а.с.18), - а разом на суму 6.129746,79 грн., з доказами їх отримання повноважними представниками відповідача.
Цей спір виник у зв'язку з несплатою відповідачем вартості вищезгаданих послуг з водопостачання, наданих позивачем, на загальну суму 15.468.053,30 грн. (відповідно до заяви від 02.10.2013 за вих. №20/5 - про зменшення позовних вимог), на яку він, керуючись чинним законодавством та умовами вищезгаданих договорів, нарахував:
3% річних за період з 21.01.2013 по 02.10.2013 - у сумі 188.114,06 грн.;
інфляційні збитки за травень 2013 року у сумі 9.862,05 грн., - а разом 15.666.029,41 грн., - які просить стягнути з відповідача.
Останній позов не визнав.
Заперечуючи проти позову, він, крім доводів, викладених вище у цьому рішенні, послався на те, що заявлена до стягнення сума основного боргу підлягає зменшенню на суму коштів, на яку сторони здійснили взаємозалік згідно з актами проведення безбанківського взаємозаліку заборгованості від 29.07.2013, а саме: 75305,16грн. (619,38 грн. + 74685,78 грн.) (том 1, а.с.221-222).
Позивач заперечив проти усіх доводів відповідача, у т.ч. проти вищенаведеного, оскільки, на його думку: зазначені дві суми боргу є боргом не відповідача - перед позивачем, а навпаки; ці суми боргу виникли при виконанні інших договорів, які не мають відношення до договорів у даній справі (№913/2165/13).
Дослідивши доводи відповідача проти позову, суд не погодився з ними з наступних підстав:
1)щодо тривалого невідшкодування державою збитків, зумовлених змінами тарифів на житлово-комунальні послуги з боку центральних органів виконавчої влади.
Суд не приймає до уваги цей довод, оскільки відповідно до частини 1 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
2)щодо відмови позивача від підписання з відповідачем договору про організацію взаєморозрахунків.
Відповідно до статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору.
Що стосується посилань відповідача на невиконання позивачем постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №167 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", - то з її змісту вбачається, що вона підлягає виконанню у добровільному, а не у примусовому порядку;
3)щодо застосування позивачем ст. 625 (замість ст. 536) ЦК України при нарахуванні 3% річних на частину боргу, яку він просить стягнути з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України.
З обставин справи відомо, що відповідач у період з січня по травень 2013 року включно отримав послуги з водопостачання на загальну суму 10.012.310,11 грн.
З метою отримання вартості цих послуг позивач виставив відповідачеві відповідні рахунки з посиланням на договір №6-19-2012 від 26.12.2012, - при цьому відповідач отримав кожен з цих рахунків (том 1, а.с.50-52).
Судом при вирішенні спору звернуто увагу на те, що цей договір впродовж зазначеного періоду часу не діяв, оскільки не був укладений, - з урахуванням чого суд погоджується з позивачем щодо того, що надання послуг з водопостачання впродовж зазначеного періоду мало бездоговірний характер.
Відповідач, отримавши згадані рахунки позивача, не сплатив вартість послуг з водопостачання за вказаний період, - у зв'язку з чим позивач висунув вимогу не про повернення відповідачем води на вищевказану вказану суму, а вартості наданих послуг, оскільки остання не може бути повернута, т.я. послуги були спожиті в процесі їх надання, - а висунув вимогу про стягнення з відповідача суми їх вартості, тобто безпідставно збережених відповідачем коштів, про необхідність сплати яких він був обізнаний у день отримання кожного з рахунків (том 1, а.с.50-52).
У частині 2 ст. 1214 Цивільного кодексу зазначено, що у разі безпідставного збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).
Ст. 536 Кодексу встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Впродовж зазначеного періоду часу договірні відносини між сторонами не існували, а тому позивач при визначенні суми 3% річних керувався приписами чинного законодавства.
Як видно з обставин справи, у даному випадку позивач, керуючись при нарахуванні 3% річних статтею 625 ЦК України, виходив з того, що вони є формою цивільно-правової відповідальності відповідача за несплату вартості бездоговірно наданих йому послуг з водопостачання.
За таких обставин дії позивача у цій частині суд вважає правомірними;
4)щодо зарахування в рахунок погашення боргу шляхом взаємозаліку кошів у загальній сумі 75305,16 грн. (619,38 грн. + 74685,78 грн.) (том 1, а.с.221-222).
Згідно статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних позовних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Оцінивши доводи відповідача у цій частині, суд не погоджується з ними з огляду на таке.
У п.1 кожного з актів від 29.07.2013 чітко визначено суму боргових зобов'язань позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" - перед відповідачем, - тобто з актів вбачається, що сторони домовилися, що у такий спосіб визнали погашеним борг ТОВ "Луганськвода" перед КП "Алчевське ВУВКГ" на загальну суму 75305,16 грн. (619,38 грн. + 74685,78 грн.).
В той же час у цих актах не визначено суму боргу відповідача - перед ТОВ "Луганськвода", яку сторони визнали погашеною у такий спосіб.
За таких обставин суд, керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, не визнає обидва вищезгадані акти належними та допустимими доказами погашення боргу відповідача перед позивачем на суму 75305,16 грн.
ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) з наступних підстав.
1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.
Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ; ч.7 ст. 193 ГКУ).
Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Конкретний термін сплати вартості отриманих послуг сторони визначили у п.3.2 договору №1 від 01.01.2011 та п.3.3 договору №6-19-2012 від 26.12.2012, і він за кожним з договорів є таким, що настав.
Відповідно до приписів ст. 32 Закону України від 10.01.2002 № 2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання" за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.
Споживач питної води зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення (ч. 2 ст. 22 Закону).
Позивач по справі належним чином довів факт виконання зі свого боку обов'язку з надання послуг з водопостачання за обома договорами.
З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача зазначені послуги на вищезгадану суму, повинен був, керуючись умовами договорів та приписами чинного законодавства, у визначений договорами строк оплатити їх вартість, однак зробив це частково лише після звернення позивача до суду, - тобто припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договорів.
1.1. Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що відповідач у період з січня по травень 2013 року включно, без укладення договору, отримав послуги з водопостачання на загальну суму 10.012.310,11 грн., - але не сплатив їх вартість, що призвело до безпідставного збереження ним коштів на вказану суму.
Статтею 1212 Цивільного кодексу встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно ст. 1213 Кодексу набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
2.З урахуванням вищевикладеного суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договорами №1 від 01.01.2011 і №6-12-2012 від 26.12.2012 та бездоговірного отримання послуг з водопостачання впродовж вищезазначених періодів на загальну суму 15.468.053,30 грн., - тобто з його боку має місце неналежне виконання умов укладених між сторонами вищеназваних договорів, а також невжиття заходів до повернення безпідставно набутих за рахунок позивача коштів (порушення зобов'язань).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).
Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).
Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
При вирішенні питання про стягнення інфляційних збитків та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлена до стягнення сума 3% річних позивачем розрахована з урахуванням обставин справи та чинного законодавства.
При розрахунку суми інфляційних втрат позивач припустився помилки.
Так, згідно наявним у справі доказам у березні 2013 року він надав відповідачеві послуг з водопостачання на суму 2.042.263,69 грн., що підтверджується актом від 28.03.2013 (том 1, а.с.47) та рахунком від 28.03.2013 (том 1, а.с.51).
Однак у розрахунку суми інфляційних втрат за березень 2013 року (том 1, а.с.55) позивач з невідомих причин вказав суму вартості послуг у розмірі 2.056.370,90 грн., з якої визначив суму інфляційних втрат у розмірі 2.056,37 грн., в той час, як її слід було визначити з суми боргу 2.042.263,69 грн., з урахуванням чого вона за вищеназваний місяць повинна становити 2.042,26 грн.
З огляду на викладене загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню, становить 9.847,94 грн.
Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні, а саме шляхом стягнення:
основного боргу у сумі 15.468.053,30 грн.;
інфляційних збитків у сумі 9.847,94 грн.;
3% річних у сумі 188.114,06 грн., - а разом 15.666.029,30 грн.
Відповідно до приписів ст.44 та ч.2 ст.49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,47,22,32-34,43,44,ч.2 ст.49,ст.ст.82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
В И Р І Ш И В :
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" до Комунального підприємства "Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" - про стягнення 15666029 грн. 30 коп. - задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального підприємства "Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", ідентифікаційний код 03340073, яке знаходиться за адресою: м. Алчевськ, вул. Філатова, 19 Луганської області, - на користь Товариства з обмеже6ою відповідальністю "Луганськвода", ідентифікаційний код 35554719, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, - основний борг за послуги з водопостачання у сумі 15468053 (п'ятнадцять мільйонів чотириста шістдесят вісім тисяч п'ятдесят три) грн. 30 коп., 3% річних у сумі 188114 (сто вісімнадцять тисяч сто чотирнадцять) грн. 06 коп., інфляційні збитки у сумі 9847 (дев'ять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 94 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 68820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 07.10.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 11 жовтня 2013 року.
Суддя А.П.Середа