№ справи:116/850/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Докучаєва В.Ю.

№ провадження:22-ц/190/5869/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Белинчук Т.Г.

суддів:Ісаєва Г.А., Підлісної І.А.

при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи - Шкільненська селищна рада Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, Управління у справах дітей Сімферопольської райдержадміністрації про виселення,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_12 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову про виселення ОСОБА_9, -

в с т а н о в и л а :

02 лютого 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи - Шкільненська селищна рада Сімферопольського району АР Крим, Управління у справах дітей Сімферопольської райдержадміністрації про виселення із квартири АДРЕСА_1 на підставі ч. 3 ст. 116 ЖК України.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі рішення Шкільненської селищної ради квартиру АДРЕСА_1 виключено зі списків службових і йому видано на неї ордер. Вироком Сімферопольського райсуду АР Крим у травні 2010 року ОСОБА_6 було засуджено до 6 років позбавлення волі. Скориставшись відсутністю ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші відповідачі самовільно вселились в квартиру АДРЕСА_1, нікого туди не пускають, на звернення родичів позивача звільнити квартиру не реагують, користуються речами ОСОБА_6, які знаходяться в квартирі. Оскільки відповідачі порушують права ОСОБА_6 володіти та користуватися квартирою АДРЕСА_1.

Рішенням Сімферопольського райсуду АР Крим від 01 липня 2013 року, з урахуванням ухвали про усунення описки Сімферопольського райсуду АР Крим від 21.08.2013 року ( а.с. 165), позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. В задоволені решти частини позивних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_12 ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позивних вимог про виселення ОСОБА_9 з квартири № 43 і просить ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_9 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.

Рішення суду в частині задоволеного позову не оскаржено, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, керуючись принципом диспозитивністі, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами, не робіть висновків щодо неоскарженої частини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановляючи рішення про відмову в позові про виселення ОСОБА_9, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_9 вселився у спірну квартиру на підставі договору піднайму від 14.03.2001 року, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що ОСОБА_9 вселився у квартиру не самоправно, і до закінчення дії вказаного договору (14.03.20202 р.) у спірному приміщенні проживав правомірно. У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції прийшов до висновку, що правових підстав для виселення ОСОБА_9 зі спірної квартири на підставі ч.3 ст.116 ЖК України не має, оскільки останній вселився у квартиру правомірно.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим № 7\62 від 29.07.2009 року квартиру АДРЕСА_1 виключено зі списку службових та видано ордер на вказану квартиру позивачу ОСОБА_6 ( а.с. 8-10). Спірна квартира є однокімнатною зі всіма комунальними зручностями, розташована на першому поверсі багатоквартирного будинку.

Відповідно до довідки Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим № 519\03014 від 24.10.2011 року ОСОБА_6 зареєстрований один за спірною адресою ( а.с. 11). На даний час позивача засуджено вироком за скоєння злочину та він перебуває покарання у містах позбавлення волі.

Відповідно до договору піднайму № 38\00 від 14.03.2001 року між ПУ ЖКГ «Шкільне» та ОСОБА_9 було укладено договір піднайму квартири АДРЕСА_1, на строк до 14 березня 2002 року ( а.с. 50). На підставі вказаного договору ОСОБА_9 поселився у спірну квартиру. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_9 поселився у квартиру не самоправно. Доказів щодо звільнення вказаної квартири після закінчення дії договору піднайму та виселення ОСОБА_9 ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

За матеріалами справи також встановлено, що рішенням виконкому Родніковської сільської ради Сімферопольського району АР Крим № 38\415 від 21.05.2001 року ОСОБА_6 було видано службовий ордер на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 85), та за особовим рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_6 зареєстрований у спірній квартирі з 16.10.2001 року (а.с. 84).

У 2003 році було створено Шкільненську селищну раду , визначені її межи, частина житлового фонду Родніковської сільської ради, у тому числі і спірна квартира, передано на баланс Шкільненської селищної ради.

Відповідач ОСОБА_9 є інвалідом другої групи з дитинства з порушенням опорно-рухового апарату (а.с.129), пересувається за допомогою інвалідного в'язку.

Як пояснив представник ОСОБА_9 колегії судді, останній поселився у спірну квартиру ще у 2001 році, та ніколи з неї не виселявся, а позивача ні коли не просилявся у спірну квартиру та не мешкав в неї.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Таким чином, питання про виселення за зазначеною нормою права може ставиться лише в разі встановлення фату самоправного зайняття жилого приміщення ( відсутність договору або ордеру, а також визнання їх недійсними).

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності самоправного зайняття житла з боку відповідача ОСОБА_9 законними та обґрунтованими і такими, що підтверджені доказами наявними по справі наданими сторонами на засадах змагальності, відповідно до вимог статті 10 ЦПК України, яким судом була надана належна правова оцінка, згідно з правилами статті 212 ЦПК України, кожному окремо і всім у сукупності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не є підставами для скасування чи зміни рішення суду в оскаржуваної частині.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення в частині відмови у виселенні ОСОБА_9 не має.

В решті рішення не оскаржується, тому колегія суддів не входить в обговорення його законності і обґрунтованості.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_12 відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2013 року в частині відмови в задоволенні позивних вимог про виселення ОСОБА_9 з квартири № 43 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.