ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 серпня 2013 року Справа № 910/911/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кота О.В.,

суддів:Козир Т.П.,

Мирошниченка С.В.,

Панової І.Ю.,

Плюшка І.А.,

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 16.07.2013

у справі№910/911/13

за позовомДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

доПублічного акціонерного товариства "Енергобанк"

простягнення 17 551 639, 73 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про стягнення 17 551 639,73 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2013 у справі №910/911/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013, позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача

17 551 639,73 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2013 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.07.2013 у справі №910/911/13, у якій просить зазначену постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статей 8, 1048, 1061, 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 23.01.2012 у справі №5020-7/081 та від 14.03.2012 у справі №5015/5566/11.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність усіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 16.07.2013 у справі №910/911/13, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанції щодо задоволення позову про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами. Суд касаційної інстанції виходив з того, що оскільки укладений сторонами договір банківського вкладу визнано недійсним, то відповідач безпідставно користувався коштами позивача у період з моменту укладення договору та до моменту визнання його недійсним (прийняття рішення у справі №54/234), та повинен сплатити проценти, розмір яких визначається на підставі частини першої статті 1061 ЦК України, виходячи із облікової ставки Національного банку України. При цьому, застосовуючи до спірних правовідносин приписи статті 1061 ЦК України, суд касаційної інстанції вказав про те, що правовідносини сторін виникли з договору банківського вкладу, разом з тим ЦК України не визначений розмір процентів, які підлягають сплаті вкладнику банком за весь час користування чужими грошовими коштами у випадку визнання недійсним такого договору, відтак, до відносин сторін у даному випадку мають бути застосовані положення параграфа 3 глави 71 ЦК України.

Водночас у постанові від 23.01.2012 у справі №5020-7/081, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на підставі статті 1048 ЦК України (у частині, що стосується доводів заявника), з огляду на те, що умовами договорів підряду, укладених сторонами, розмір процентів за користування відповідачем чужими грошовими коштами не встановлено. При цьому правовідносини щодо повернення виконаного за недійсним правочином підряду і позики є абсолютно різними за своєю правовою природою, а тому застосування до спірних правовідносин положення статті 1048 ЦК України є безпідставним.

З викладеного вбачається, що вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, заявлені позивачами з різних підстав, в одному випадку (спірні правовідносини виникли з договору банківського вкладу) з посиланням на статтю 1061 ЦК України, в іншому (правовідносини виникли з договору підряду) з посилання на статтю 1048 ЦК України (регулює правовідносини позики), залежно від чого суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 14.03.2012 у справі №5015/5566/11, якою рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, не може бути доказом неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

За таких обставин відсутні передбачені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи №910/911/13 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116-11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Енергобанк" у допуску справи №910/911/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Кот

Судді: Т.Козир

С.Мирошниченко

І.Панова

І.Плюшко