Ухвала

іменем україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Широян Т.А.,

суддів:Матієк Т.В., Шилової Т.С.,

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 07 жовтня 2013 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 червня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2013 року засуджено

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Грузії, раніше судимого, 28 травня 2004 року Микитівським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 3 ст.ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України до 6 років позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 червня 2013 року вирок суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він 22 січня 2013 року, приблизно о 10 годині на вул. Білоусова в м. Костянтинівка Донецько області повторно, таємно з салону автомобіля ВАЗ 21063, який належав потерпілому ОСОБА_7, викрав «барсетку», у якій знаходились документи на ім'я ОСОБА_7, технічний паспорт на автомобіль, посвідчення водія, грошові кошти в сумі 480 грн., а також мобільний телефон «Нокіа 6303» вартістю 1132, 50 грн. з сім карткою вартістю 20, 83 грн.

Однак потерпілий, виявивши крадіжку майна та розуміючи злочинний характер дій ОСОБА_5, став наздоганяти ОСОБА_5, вимагаючи повернути викрадені речі. Засуджений, усвідомлюючи відкритий характер своїх дій та, не відмовившись від їх завершення, з метою утримання і наступного розпорядження викраденим майном, зник з місця злочину.

В касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить постановлені судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та через суворість призначеного ОСОБА_5 покарання. Вважає, що суд безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ст. 186 КК України, тоді як, виходячи із фактичних обставин справи, дії ОСОБА_5 слід правильно кваліфікувати за ст. 185 КК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за обставин, вказаних у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів і є правильним.

На обґрунтування свого висновку щодо винності ОСОБА_5 у вчиненні грабежу суд послався на показання потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Зокрема, потерпілий ОСОБА_7 пояснював, що під час заміни колеса в його машині, з салону автомобіля засудженим було викрадено його речі - барсетку. Факт крадіжки було виявлено свідком ОСОБА_9, яка звернула увагу на це його та свого чоловіка - ОСОБА_8, який йому допомагав. Він став переслідувати ОСОБА_5, закликаючи повернути викрадене. Зрозумівши, що його дії викрито потерпілим, засуджений намагався втекти, втім був затриманий іншими особами.

Показання потерпілого про обставини вчинення ОСОБА_5 злочину, не суперечать показанням свідків - подружжя ОСОБА_8, а також паканням свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 про обставини затримання ними засудженого, коли той намагався втекти від переслідування потерпілого та позбавитись викрадених речей.

Суд, давши критичну оцінку доводам засудженого про те, що він вчинив крадіжку майна, а не відкрите викрадення чужого майна, належним чином умотивував своє рішення у цій частині.

За таких обставин вважати, що дії ОСОБА_5 судом кваліфіковано невірно, немає підстав.

Оскільки ОСОБА_5 раніше був засуджений за вчинення злочинів проти власності і судимість за них не погашена у вставленому законом порядку, його дії за ч. 2 ст.186 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення і дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_5 не можливе без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання, яке є необхідним і достатнім.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, перевірив усі доводи апеляції засудженого та його захисника, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника засудженого ОСОБА_5, та навів відповідні мотиви на їх спростування.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б вказували на необхідність зміни чи скасування судових рішень у справі не встановлено.

А тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 колегія суддів не вбачає.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить підстав і для відкриття касаційного провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА_5 - відмовити.

Судді:

Т.В. Матієк Т.А. Широян Т.С. Шилова