Справа № 106/5262/13-ц

Провадження № 2/106/1412/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Євпаторійській міський суд Автономної республіки Крим

у складі:

головуючого судді - Ружицької Т.В.

за участю секретаря - Куртусманової Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії позовну заяву ОСОБА_1 до Євпаторійської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

До Євпаторійського міського суду звернувся ОСОБА_1 до Євпаторійської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла батькова дружина ОСОБА_3 (надалі - спадкодавець). Після її смерті відкрилася спадщина - квартира АДРЕСА_1.

Вказує, що він більше п'яти років постійно проживав однією сім'єю разом з батьком та його дружиною. Вони були інвалідами та потребували постійного догляду за ними, у зв'язку з чим він 30.05.2006 року звільнився з роботи та переїхав у м. Євпаторію.

У м. Керчі він не з ким сумісне господарство не вів, був розлучений, з 17.12.1996 року.

До моменту відкриття спадщини вів сумісне господарство та був пов'язаний загальним побутом із спадкодавцем, прийняв спадщину та фактично проживає у спадковій квартирі.

Вважає себе таким, що прийняв спадщину. Крім того, вказує, що звернувся у Державну нотаріальну контору із заявою про отримання спадщини (№ 52201383 у спадковому реєстрі, № 631/2011 у нотаріуса. Але, із-за відсутності необхідних документів, свідоцтва про право на спадщину він не отримав, та йому було роз'яснено про необхідність встановлення юридичного факту постійного проживання зі спадкодавцем не менше п'яти років.

Судами двох інстанцій була задоволена його заява про встановлення юридичного факту, але 12.06.2013 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ за касаційною скаргою Євпаторійської міської ради скасував попередні рішення та

залишив його заяву без розгляду, оскільки у виниклих правовідносинах, існує спір про право.

У зв'язку з чим, він звернувся до суду з даним позовом.

Просить визнати за ним право власності у порядку спадкування четвертої черги на квартиру АДРЕСА_2, після смерті - ОСОБА_3, з якою проживав однією сім'єю більше п'яти років з 31.05.2006 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач також надав доповнення до прохальної частини позову, але вказані вимоги аналогічні з вимогами, які містяться у позові (а.с. 4,39).

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, дав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, вважає їх необґрунтованими та

просила відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, допитавши свідків, дослідивши обставини по справі, перевіривши їх доказами та надавши доказам правової оцінки, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач раніше звертався до суду із заявою про встановлення юридичного факту, а саме, проживання однією сім'єю із спадкодавцем більше п'яти років.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та примінальних справ скасував попередні рішення та залишив заяву позивача без розгляду, оскільки існує спір про право ( а.с.а.с.23-28).

Судом встановлено, що батько позивача - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував у зареєстрованому шлюбі до часу його смерті з ОСОБА_3 (а.с.6,7).

Спадкодавець - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2., що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_3, яка належала померлої на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності на житло (а.с.12).

Позивач, після смерті ОСОБА_3 звернувся із заявою, у встановлений ст. 1270 ЦК України, до Першої Євпаторійської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Було заведено спадкову справу, більш ніхто, крім позивача, до нотаріуса не звертався (а.с.11).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований у м. Керчі та у спадковій квартирі зареєстрований не був, отримує пенсію та знаходиться на пенсійному обліку у м. Керчі (а.с.5).

Допитані свідки показали про те, що позивач проживав з ОСОБА_3 з часу коли стан здоров'я його батька погіршився та він потребував догляду та допомоги, а потім позивач доглядав за спадкодавцем, тобто більше п'яти років. Їх пояснення спростовуються матеріалами даної справи та матеріалами справи № 2о/0106/1/12, яка оглядалася у судовому засіданні, за клопотанням відповідача (а.с 20,49-53).

Крім того, суд, не може прийняти до уваги, як належний доказ того, що позивач став проживати однією сім'єю з батьком та його дружиною, з часу його звільнення з роботи, тобто з 30.05.2006 р. Оскільки, запис у трудовій книжці тільки підтверджує час звільнення позивача з роботи, інших належних та допустимих доказів, про початок сумісного проживання із спадкодавцем позивач суду не надав.

Довідки про хворобу батька позивача, самі по собі, також не можуть бути належним доказом того, що позивач здійснював постійний догляд за батьком, та проживав, з часу звільнення позивача та до смерті спадкодавця.

Приписи частини 2 ст.1223 ЦК України вказує, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.

Згідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають право особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш ніж п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

За п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 30.05.2008 р. до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що сукупністю наданих доказів по справі, позивач не довів факт його проживання зі спадкодавцем більше п'яти років (з 31.05.2006 р по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вимога позивача, в частині визнання права власності на спадкову квартиру АДРЕСА_2 - є похідною, від встановлення факту проживання позивача зі спадкодавцем більше п'яти років, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному об'ємі.

Стаття 10 ЦПК України, регламентує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У частині 1 ст.11 ЦПК України зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги сторін на підставі належних доказів.

Відповідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст. 3,15,1223,1224 ЦК України; ст.3 СК України; ст.ст. 10, 11,57-60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Євпаторійської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11 жовтня 2013 р.

Суддя Т.В.Ружицька