№ справи:116/603/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Паніна П.Є.

№ провадження:22-ц/190/5374/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Філатової Є.В.

суддів:Любобратцевої Н.І. Білоусової В.В.

при секретарі:Почотовій Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_10, Приватний нотаріус Сімферопольського районного нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В березні 2008 року ОСОБА_12 звернувся з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_10, Приватний нотаріус Сімферопольського районного нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_9, діючої від імені ОСОБА_12, посвідченого 25.07.2007р. приватним нотаріусом ОСОБА_11 та визнання недійсним довіреності на підставі якої вчинено цей договір, виданої ОСОБА_12 на ім'я ОСОБА_9 з повноваженнями на продаж будинку, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_10 20.06.2007р.

Вимоги були мотивовані тим, що власник спірного будинку -ОСОБА_12 страждав на психічне захворювання, не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Скориставшись цим, відповідачі схилили його до видачі довіреності на продаж будинку та здійснили відчуження будинку на користь ОСОБА_13

Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 9 серпня 2010 року ОСОБА_12 був визнаний недієздатним. Опікуном призначена ОСОБА_6, яка представляла інтереси підопічного в суді.

ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_14 помер, позивачі, які є братом та сестрою померлого, як правонаступники, підтримали вимоги з підстав ст.225 ЦК України.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2013 року позов задоволено; визнана недійсною довіреність від 20.06.2007 року, посвідчена приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрована в реєстрі №5542, яка видана ОСОБА_12 на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_15; визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку від 25.07.2007 року, за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_9, яка діяла за довіреністю від 20.06.2007 року від імені ОСОБА_12, та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського районного нотаріального округу ОСОБА_11, за реєстровим номером №2833; стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 486,81 грн.; стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 486,81 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову. Вважає, що рішення не обґрунтовано, ухвалено з порушенням норм матеріального права, без урахування фактичних обставин справи. Апелянт є добросовісним покупцем, у матеріалах справи є розписка ОСОБА_12 від 18.03.2008 року про отримання грошей від ОСОБА_8 за продаж домоволодіння та зазначено, що матеріальних претензій продавець не має. Під час розгляду спору в суді першої інстанції позивачі не заперечували, що у зв'язку з фінансовою неспроможністю не могли утримувати ОСОБА_12 Весь час за ним доглядав ОСОБА_8 На думку апелянта, позивачі самі сприяли укладенню угоди з корисних мотивів, забрали гроші та дочекавшись смерті брата використали схему повернення майна, яку вони вже застосовували до інших осіб.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1ст.11 ЦК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому за правилами ст.58,59 цього Кодексу докази мають бути належними та допустимими.

Зі справи убачається, що після уточнення вимог, позивачі ставили питання про визнання право чинів недійсними на підставі ст.225 ЦК України як таких, що вчинені особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог. Колегія погоджується з цим висновком, оскільки він відповідає фактичним обставинам, підтверджений належними доказами та не суперечить закону.

Під час судового засідання суд першої інстанції ретельно перевіряв обставини, пов'язані з психічним станом ОСОБА_12, були допитані свідки, зібрані медичні документи, проведено судово-психіатричну експертизу від 19.05.2009р. та заслухано пояснення експерта в суді. На підставі зібраних доказів достеменно встановлено, що ОСОБА_12 перебував на психіатричному обліку, був інвалідом першої групи, на час вчинення обох правочинів у 2007р. страждав на суттєвий органічний розлад психіки, який перешкоджав йому адекватно оцінювати обставини, розуміти значення своїх дій та їх правові наслідки. Зазначене не суперечить й рішенню Сімферопольського райсуду від 9.08.2010р., яким ОСОБА_12 визнаний недієздатним. Зазначеним рішенням встановлено, що він тривалий час страждає на психічне захворювання, потребує опіки, оскільки не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними.

Всім зазначеним доказам суд першої інстанції дав належну оцінку за правилами ст.212 ЦПК України, висновки суду по суті спору апелянтом не спростовані.

За таких обставин посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач є добросовісним набувачем, не мають правового значення та не впливають на результат розгляду спору.

Доводи про неправомірність поведінки та навмисну недобросовісність позивачів колегія не може взяти до уваги, оскільки на результат спору можуть вплинути лише факти, встановлені вироком щодо скоєння злочину відносно відповідача.

Довід апелянта про те, що ОСОБА_12 повністю отримав гроші за продаж квартири також не мають правового значення для вимог, заявлених у цьому спорі.

Апеляційна скарга не містіть правових підстав для скасування рішення.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 308 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити, рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: