Справа №:123/5555/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В.

№ провадження:22-ц/190/6293/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Філатової Є.В.

суддів:Любобратцевої Н.І. Харченко І.О.

при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В травня 2013 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до ОСОБА_8 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання в розмірі ? частки від усіх видів доходів.

Вимоги мотивовані тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач сплачував аліменти на утримання дитини ОСОБА_9, до досягнення нею повноліття до 01.07.2013 року. Проте, ОСОБА_9 з 13.09.2006 року навчається у гімназії ім. Макса Борна у Гермеренгу, Німеччина, самостійного заробітку не має. За довідкою навчального закладу, навчання закінчує 31.07.2015 року.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 липня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено; стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_9, яка продовжує навчання, в розмірі ? частки від його доходу, щомісячно, починаючи з 22.05.2013 року, на період навчання до 31.07.2015 року; стягнуто з ОСОБА_8 судовий збір на користь держави 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 - ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позову. Вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не виконав вимог ст.199 СК України, не з'ясував, чи може батько надавати допомогу дитині за своїм матеріальним становищем. Між тим, на утриманні апелянта знаходяться двоє неповнолітніх дітей, на яких він сплачує аліменти в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку. Водночас, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_9 повнолітня, дієздатна особа, відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 199 СК України, має право самостійно звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. Крім того, суд необґрунтовано прийняв названий позов до свого провадження на тої час його, як ОСОБА_9 ще була неповнолітньою дитиною, та ще не було спору про стягнення аліментів з підстав ст.199 СК України.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

За роз'ясненням Верховного суду України у постанові пленуму «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006р. у п.20 такий обов'язок виникає, коли діти продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), та за сукупністю таких юридичних фактів: досягнення дитиною віку, що перевищує 18 років, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі, наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

За змістом ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сину у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Таким чином необхідною складовою задоволення заявлених вимог є потреба дитини у наданні допомоги та можливість надання такої допомоги батьком.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені положення закону, не з'ясував, чи дійсно дитина потребує матеріальної допомоги та у якому розмірі. Суд формально виходив лише з того, що донька позивачки після досягнення повноліття продовжує навчання у навчальному закладі - гімназії та проживає з матір'ю. Проте по справі не встановлено даних про форму навчання (безкоштовна, на державному забезпеченні, або платна та у якому розмірі). Не здобуто даних про матеріальне становище дитини, наявність у неї доходів: стипендії, державної або іншої допомоги чи інших доходів, а також розміру допомоги, яку надає матір за власним матеріальним станом.

Таким чином, висновок суду про необхідність стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання зроблений по неповно з'ясованим та нічім непідтвердженим даним.

Крім того, суд не з'ясував можливості відповідача надавати матеріальну допомогу повнолітньої дочці. Дані про матеріальне становище ОСОБА_8 у справи на час розгляду спору в суді першої інстанції були відсутні. Апелянтом надано копію постанови судді місцевого суду Київського району м. Сімферополя від 17.06.2002р. про стягнення з відповідача на утримання двох інших дітей аліментів в розмірі 1/3 частки заробітку, з якої убачається, що на час розгляду справи та дотепер ОСОБА_8 є платником аліментів.

Довід апеляційної скарги про те, що позивачка не мала права звернення до суду з даним позовом до досягнення дочкою 18 років не заслуговує на увагу, оскільки на час ухвалення рішення дитина вже була повнолітньою.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків з ким проживає дочка та син. За змістом зазначених статей ОСОБА_6 має право звернутися з позовом. Однак, такий позов подається в інтересах повнолітньої особи ОСОБА_9, яка повинна бути позивачем по справі та на користь якої мають бути стягнуті аліменти. Виходячи з цього, суд не вправі був призначати аліменти на утримання повнолітньої дієздатної особи на користь її матері

Враховуючи, що ОСОБА_9 не була притягнута до справи у якості позивача, апеляційний суд не вправі стягнути аліменти на її користь, що не позбавляє її або ОСОБА_6 в інтересах дочки звернутися з таким позовом у встановленому законом порядку.

З огляду на таке, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням матеріального та процесуального закону, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з вищенаведених підстав.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 309 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_7 задовольнити; заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 липня 2013 року скасувати, в позові ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді