Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Широян Т.А.,
суддів Фурика Ю.П., Леона О.І.,
з участю:
прокурора Опанасюка О.В.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 01 жовтня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2012 року.
Вироком Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2012 року засуджено
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості
· за ч. 1 ст. 364-1 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 8500 грн. з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських і організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік;
· за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 4250 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 призначено за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у вигляді штрафу в розмірі 10 000 грн. з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських і організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік.
На підставі ст. 49 КК України та ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_2 від призначеного покарання звільнено у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2012 року вирок суду щодо ОСОБА_2 змінено.
ОСОБА_2 призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 364-1 КК України - штрафу в розмірі 2550 грн. з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських і організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки;
- за ч. 1 ст. 366 КК України - штраф в розмірі 850 грн.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначено покарання у виді штрафу в розмірі 2550 грн. з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських і організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки.
На підставі ст. 49 КК України та ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він, будучи директором Фірми «Валерія» з 01.08.2005 року, наділений адміністративно-господарськими і організаційно-розпорядчими функціями, маючи право на укладання без довіреності договорів, контрактів, угод від імені підприємства, забезпечуючи їх виконання, тобто будучи службовою особою юридичної особи приватного права, умисно, діючи на користь фірми «Валерія», на підставі договору № 202 підряду на виконання робіт по реконструкції «теплових мереж і котельних з тепловими пунктами №1,2 ЦРБ в сел. Нижньогірський Нижньогірського району АРК» від 01.11.2007 року, і, являючись відповідно до наказу № 27 від 09.11.2007 року відповідальним за виробництво робіт по об'єкту, використовуючи своє службове положення, достовірно знаючи про те, що виконані Фірмою «Валерія» підрядні роботи по вказаному об'єкту не відповідають фактичним роботам, вказаним в актах приймання виконаних робіт за період липень, серпень, листопад 2008 року та являються завищеними відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №3654 від 17.02.11р. на загальну суму 59444,4 грн., власноручно підписав і видав посадовим особам Нижньогірського РТМО акти приймання виконаних робіт (типова форма КБ-2В).
На підставі актів приймання виконаних робіт за 2007-2008 рік по вищезгаданому об'єкту з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок фірми «Валерія» 25.12.2007р, 22.09.2008р. і 27.11.2008р. необґрунтовано перераховані грошові кошти на загальну суму 59444,4 грн., чим державі заподіяний збиток на вказану суму.
У касаційній скарзі та її додатку засуджений ОСОБА_2 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на однобічність досудового та судового слідства, на істотне порушення вимог кримінального та кримінально-процесуального закону. Крім того, вказує на те, що він та його захисник не були вчасно повідомлені про проведення експертного дослідження, а також на неповноту огляду спірного об'єкту.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає, що постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення законні та обґрунтовані, а тому просив їх залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення, засудженого ОСОБА_3 та його захисника на підтримку касаційної скарги засудженого з підстав, викладених у ній, а також наведених додаткових обґрунтувань, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зазначені у касаційній скарзі доводи засудженого ОСОБА_2 про неповноту та однобічність судового та досудового слідства у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, виходячи із змісту вимог ст. 398 КПК України, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Разом з тим, як видно з матеріалів справи, суд дослідив ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а зібрані докази, в тому числі і експертне дослідження № 3654 від 17 лютого 2011 року, показання свідків, дані як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду, об'єктивно оцінені судом відповідно до вимог ст. 67 КК України.
Посилання ОСОБА_2 на те, що експертне дослідження № 3654 від 17 лютого 2011 року не може бути покладено в основу обвинувального вироку через те, що він не був повідомлений вчасно про її проведення, є необґрунтованими, оскільки засуджений мав змогу та використав її при дослідженні даної експертизи під час судового розгляду.
При цьому суд навів у вироку мотиви прийнятого рішення щодо оцінки доказів у справі, перевірив і визнав такими, що не відповідають дійсним обставинам справи твердження ОСОБА_2 про відсутність в його діях складу злочинів, за які його засуджено.
Місцевий суд, перевіривши всі доводи ОСОБА_2 на свій захист, всебічно та повно дослідивши наявні у справі докази та, давши їм належну оцінку, правильно кваліфікував дії засудженого за передбаченими ч. 1 ст. 364- 1, ст. 366 КК України.
З огляду на викладене, доводи ОСОБА_4 про необґрунтованість його засудження, однобічність досудового слідства і судового розгляду справи є безпідставними.
При перевірці справи касаційним судом не виявлено даних, які могли б свідчити про проявлену судом необ'єктивність при розгляді справи чи допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону при збиранні й оцінці доказів у справі, на що посилається засуджений у касаційній скарзі.
Вказані в касаційній скарзі та її додатку доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який переглянув дану кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 та його захисника, яка аналогічна касаційній скарзі засудженого, та у відповідності до вимог ст. 377 КПК України виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 законним і обґрунтованим, призначивши ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 366 КК України покарання у відповідності до вимог закону на момент постановлення вироку, на чому у своїй апеляції наголошував і засуджений.
Обгрунтовано суд звільнив ОСОБА_2 від відбування від покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування вироку та ухвали апеляційного суду, в тому числі і порушення права засудженого на захист, на чому він наполягав у касаційній скарзі, по справі не встановлено.
А тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_2, колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст. 394-396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ, «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2012 року щодо нього - без зміни.
С у д д і
Т.А. Широян Ю.П. Фурик О.І. Леон