№ справа:122/17602/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Гнусарєв Володимир Костянтинович

№ провадження:11-кп/190/691/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кордик С. В.

_________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.

Суддів -Кордика С.В., Радіонова І.І.

при секретарі - Оруджові Ф.А.о.

за участю прокурора - Ярошенко Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2013 року, якою відмовлено у задоволенні подання Сімферопольської виправної колонії № 102 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2011 року за частиною 2 статті 185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Судацького міського суду АР Крим від 23 вересня 2011 року ОСОБА_7 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі та відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 13 грудня 2005 року у виді 6 місяців позбавлення волі та йому призначено остаточне покарання у виді 2 років шести місяців позбавлення волі.

Сімферопольська виправна колонія № 102 звернулася до Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим із поданням про застосування до засудженого ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки останній відбув більше трьох четвертей строку призначеного йому покарання та довів своє виправлення.

Ухвалою місцевого суду у задоволенні зазначеного подання відмовлено з тих підстав, що виправною колонією не надано достатніх відомостей про виправлення ОСОБА_7, при цьому останній раніше звільнявся від відбування покарання умовно-достроково і знову вчинив злочин у період невідбутого строку покарання. Взяв суд до уваги і доводи прокурора про те, що засуджений допустив одне порушення режиму відбування покарання, заподіяну злочином шкоду не відшкодував, а також зазначив, що застосування інституту умовно-дострокового звільнення є правом, а не обов'язком суду.

В апеляційній скарзі засуджений, як вбачається з її змісту, ставить питання про скасування ухвали суду та ухвалення судом апеляційної інстанції нової ухвали про задоволення подання Сімферопольської виправної колонії № 102 і звільнення його від відбування покарання умовно-достроково, наполягаючи на тому, що він довів своє виправлення.

Апелянт звертає увагу на те, що за місцем відбування покарання він характеризується позитивно, має п'ять заохочень та одне стягнення, яке було застосовано до нього під час перебування в слідчому ізоляторі, при цьому за час відбування покарання в колонії стягнень він не має. Вказує, що є працевлаштованим, претензії до його праці з боку адміністрації колонії відсутні.

Посилається і на те, що суд не взяв до уваги часткове відшкодування ним шкоди потерпілому, та те, що останній із заявою про примусове виконання рішення суду не звертався, тому він не знає необхідних реквізитів для сплати потерпілому стягнутої з нього суми грошових коштів. На думку апелянта, всі наведені обставини свідчать про його виправлення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого та вважав ухвалу суду законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали подання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню на таких підставах.

Колегія суддів критично ставиться до посилання суду першої інстанції на те, що застосування інституту умовно-дострокового звільнення є правом, а не обов'язком суду, оскільки за змістом статті 81 КК України за наявності певних для цього умов та підстав суди зобов'язані застосувати до осіб умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання.

Так, у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, п.п. а) п. 2 Постанови Пленум Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

При цьому, згідно п. 17 Постанови при вирішенні справ цієї категорії суди повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, ретельно з'ясовувати його ставлення до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.

Усупереч наведеним вимогам кримінального закону та роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, суд першої інстанції недостатньо проаналізував надані установою виконання покарань дані, що характеризують особу засудженого ОСОБА_7, належної юридичної оцінки їм не дав, чим дійшов передчасного висновку про те, що засуджений своє виправлення не довів.

Судом, зокрема, не звернено уваги на те, що на момент розгляду подання засуджений, який раніше звільнявся умовно-достроково і знову вчинив умисний злочин протягом невідбутої частини покарання, відбув більше трьох чвертей строку покарання, під час відбування покарання у виправній колонії п'ять разів був заохочений за сумлінне ставлення до праці, стягнень не мав, по відношенню до представників адміністрації установи виконання покарань ввічливий і тактовний, виконує їх законні вимоги, належне реагує на зауваження і приймає зважені рішення.

Окрім цього, як вбачається з характеристики, засуджений ОСОБА_7 займається суспільно-корисною працею - є бригадиром котельні на підприємстві СВК № 102, приймає активну участь у роботах з благоустрою місця позбавлення волі, є членом «Фізкультурно-спортивної» секції засуджених, підтримує стосунки з родичами шляхом листування і побачень, має рівноважний характер, у відношенні до інших засуджених не конфліктний, підтримує з ними рівні відносини, вину у вчиненому визнає.

За наведених обставин, безпідставним є висновок суду про те, що виправною колонією не надано достатніх відомостей про виправлення ОСОБА_7, а той факт, що останній раніше звільнявся від відбування покарання умовно-достроково і знову вчинив злочин у період невідбутого строку покарання, за умови відбуття ним трьох чвертей строку покарання не є підставою для відмови у його умовно-достроковому звільненні.

Судова колегія вважає необґрунтованим послання суду на вчинення засудженим одного порушення режиму відбування покарання, оскільки стягнення у вигляді догани було накладено на нього не під час відбування покарання, а під час перебування його в слідчому ізоляторі, крім того зазначене стягнення не є погашеним за строком, а було знято з нього наказом начальника установи виконання покарань.

Правильними вважає колегія суддів доводи засудженого про те, що згідно вироку суду він добровільно відшкодував потерпілому частину матеріальної шкоди в розмірі 3000 гривень і будь-яких звернень потерпілого із заявами про примусове виконання вироку суду у частині відшкодування шкоди не було, виконавчий лист до виконавчої служби та колонії не поступав, а відтак ОСОБА_7 не знав і не міг знати реквізити для відповідного відшкодування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що засуджений ОСОБА_7 поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення, тому його апеляційна скарга є обґрунтованою, ухвала суду підлягає скасування з ухваленням нової ухвали про умовно-дострокове звільнення засудженого.

Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 серпня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_7, - скасувати.

Ухвалити нову ухвалу, якою подання Сімферопольської виправної колонії УДПтС України в АР Крим та м. Севастополі № 102 про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7, - задовольнити.

Засудженого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Судацького міського суду АР Крим від 23 вересня 2011 року за ч. 2 ст. 185 КК України, - звільнити умовно-достроково на невідбутий строк 2 /два/ місяці 12 днів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом безпосередньої подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим в той же строк та в тому ж порядку з дня вручення йому копії даної ухвали.

Судді

Ю.Р. Трясун С.В. Кордик І.І. Радіонов