Судове рішення #32556456

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.10.2013Справа № 901/2631/13

За позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради

про стягнення 41 762,00 грн.

Суддя С.А. Чумаченко


Представники сторін:


від позивача - Бахарева Н.Ю., довіреність № 04-5/11 від 30.09.2013, заступник начальника відділу взаємодії з роботодавцями і громадськістю та організаційної роботи фонду;

від відповідача - не з'явився.


СУТЬ СПОРУ: позивач - Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій за робочі місця, не зайняті інвалідами у 2012 році, в сумі 41 762,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно даних звіту за формою № 10 - ПІ поштова - річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2012 рік, затвердженого наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42, відповідач повинен був забезпечити у 2012 році працевлаштування інвалідів на 5 робочих місцях, фактично працевлаштовані 3 особи-інваліда. Відповідач повинен був самостійно до 15.04.2013 сплатити суму адміністративно - господарських санкції у розмірі 41 762,00 грн. за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними, але цього зобов'язання у встановлений строк не виконав, що і стало підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

07.10.2013 до суду від Комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради надійшла заява про неможливість забезпечення явки свого представника у судове засідання 08.10.2013, у зв'язку з чим просить суд розглядати справу у його відсутності за наявними в ній матеріалами. Крім того, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, у зв'язку з чим не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:


Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 22.11.2007 було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.06.2013 та свідоцтвом про державну реєстрації юридичної особи А01 № 418120 від 22.11.2007.

В даний час в провадженні Господарського суду Автономної Республіки Крим знаходиться справа про банкрутство Комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради, відносно якого ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.06.2010 відкрито процедуру санації (а.с. 25-26).

Згідно з абзацом 4 частини 8 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Виходячи з положень цієї статті, та враховуючи пункт 1.3 Податкового кодексу України, суд розглядає позовну заяву Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради, відносно якого порушена справа про банкрутство.

Відповідно статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875 від 21.03.1991, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

При цьому, цією статтею чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007 затверджена форма статистичної звітності № 10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», яка подається підприємствами, установами та організаціями щорічно відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно з частини 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за № 1534/11814, підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Як вбачається зі Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, наданого Комунальним підприємством Водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 22.02.2013, фактично у відповідача працювало 3 інваліда (а.с. 8).

Крім того, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів». Порядок складання звіту встановлено Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».

Представником відповідача суду надані докази того, відповідачем систематично надавалася державній службі зайнятості інформація, необхідна для працевлаштування інвалідів, шляхом подання Звітів (форма № 3-ПН), у яких зазначено вакансії для працевлаштування інвалідів (а.с. 29-40). Також відповідачем подавався позивачу щорічний звіт за формою № 10-ПІ (а.с. 8).

При цьому, відповідачем щомісячно подавались звіти про наявність вакансій та потребу в працівниках (форма № 3-ПН) до Ленінського районного центру зайнятості (а.с. 78).

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Однак, відповідно до частини 1 статті 18 цього Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Отже, стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Таким чином, аналіз положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дає підстави зробити висновок про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Комунальним підприємством Водопровідно-каналізаційного господарства Щолкінської міської ради виконані вимоги чинного законодавства щодо нормативу працевлаштування інвалідів, відповідачем надавалися відповідні звіти за формою № 3-ПН про наявність вільної вакансії для працевлаштування інваліда до Ленінського районного центру зайнятості, а також надавалися щорічні звіти за формою № 10-ПІ до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованими, не підтвердженими матеріалами справи та такими, що задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні 08.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 10.10.2013.

Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд


ВИРІШИВ:


У задоволенні позову відмовити.


Суддя С.А. Чумаченко




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація