Справа №784/3080/13 10.10.2013 10.10.2013 10.10.2013
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження №11-кп/784/178/13 Головуючий першої інстанції:
Малюк Т.О.
Категорія: ч.2 ст.424 КК України Доповідач апеляційного суду:
Олещук Т.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 жовтня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Войтовського С.А.
суддів Значок І.С., Олещук Т.Л.
при секретарі Євтушенко М.М. , Чоботаренко Т.І.
судовому розпоряднику Цуркані Р.С.
за участю прокурора Покидька Є.К.
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 42013160410000001, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 травня 2013 року, яким щодо
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, командира відділення 2-го взводу забезпечення живучості роти забезпечення живучості військової роти А2734, молодшого сержанта, одруженого, який має на утриманні 2 малолітніх дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого
ухвалено обвинувальний вирок з призначенням покарання за ч.2 ст. 424 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язаний: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину за наступних обставин.
Будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом на посаді командира відділення взводу роти забезпечення живучості у військовій частині А2734, яка дислокується в с. Бузьке Вознесенського району Миколаївської області, у військовому званні «молодший сержант», будучи відповідно до ст. ст. 28 - 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, начальником за військовим званням для рядового складу роти, тобто військовою службовою особою, діючи умисно, всупереч інтересів служби та в порушення вимог ст.ст. 6, 11, 49, 50, 58, 59, 119 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 2, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, ОСОБА_4 вчинив дії, які явно виходять за межі, наданих йому прав та повноважень, застосувавши насильство відносно підлеглих за військовим званням солдата ОСОБА_6 та солдата ОСОБА_7, а саме:
03.12.2012р. біля 08 год. 30 хв. в приміщенні казарми роти забезпечення живучості військової частини А2734 наніс солдату ОСОБА_6 - черговому днювального, один сильний удар лівою взутою ногою в область правої голені, чим заподіяв ОСОБА_6 сильний фізичний біль та спричинив легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в область верхньої третини гомілки зовнішньої бокової поверхні правої ноги.
Повторно 04.12.2012р. в період часу з 11 год. 07 хв. до 11 год. 30 хв. в приміщенні кімнати побутового обслуговування казарми роти забезпечення живучості військової частини А2734 ОСОБА_4 з силою викручував правою рукою пальці правої руки солдата ОСОБА_7, стискав правою рукою протягом 5-10 секунд шию останнього, заподіявши останньому сильний фізичний біль.
Повторно 04.12.2012р. біля 13-ої год. в приміщенні їдальні військової частини А2734 наніс солдату ОСОБА_6 в область сідниць один сильний удар лівою ногою, взутою у черевик, заподіявши останньому сильний фізичний біль.
Обвинувачений в апеляційній скарзі просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вирок вважає незаконним, не погоджується з встановленими судом обставинами справи, а також з кваліфікацією його дій. Стверджує, що суд безпідставно не прийняв до уваги його показання. Наполягає на тому, що 03.12.2012 р. зробив солдату ОСОБА_6 зауваження з приводу порушення останнім своїх обов'язків, ніякого насильства до нього не застосовував. Зауважує, що не міг нанести ОСОБА_6 удар в праву ногу, оскільки біля його правої ноги знаходилась тумбочка днювального. Стосовно застосування насильства щодо солдата ОСОБА_7, обвинувачений стверджує, що 04.12.2012р. останній був днювальним та знаходився на тумбочці днювального. Наполягає, що ніякого насильства до ОСОБА_7 він не застосовував. Конфлікт з ОСОБА_6 04.12.2012 р. в обідній час в їдальні також заперечує.
До початку судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 надав суду доповнення до своєї апеляційної скарги, в яких просив вирок суду 1-ої інстанції скасувати та постановити виправдувальний, тобто фактично просив закрити кримінальне провадження. Заперечує свою винуватість у вчиненні злочину. Вважає, що досудове провадження відбувалось з численними порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства. В тому числі наголошує, що слідчим та прокурором після отримання повідомлення про злочин 06.12.2012р. відомості про це не були внесені до ЄРДР, а всупереч чинного кримінально-процесуального законодавства спочатку прокурором винесено постанову про проведення перевірки, прокурор, який проводив перевірку, збирав докази до початку досудовому розслідування 04.01.2013р.. Тому вважає акт судово-медичного дослідження від 10.12.2012р. про тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_8 недопустимим доказом. Стверджує, що його невинуватість підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, з яких вбачається, що нестатутних взаємовідносин між ним та потерпілими не було, тілесні ушкодження у потерпілих відсутні. Стверджує, що потерпілі та свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22, у яких дружні стосунки, обмовляють його, оскільки він вимагав від них суворої військової дисципліни. Вважає, що свідки та потерпілі знаходились під впливом прокурора ОСОБА_27 та слідчого ОСОБА_28, які своїми незаконними діями виявили свою зацікавленість у його кримінальному переслідуванні.
Прокурор Миколаївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_23 надав суду заперечення на вказані доповнення до апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4, в яких просив апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок - без змін. Посилається, на законність проведення прокурорської перевірки телефонного повідомлення про нестатутні відносини у військової частині, вважає допустимим, як доказ, висновок судово-медичної експертизи №65/2644-12 від 14.01 2013р. про наявність тілесного ушкодження у потерпілого ОСОБА_8. Погоджується з оцінкою суду показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_24, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_25, ОСОБА_17 Вважає необґрунтованим посилання обвинуваченого ОСОБА_4 на показання свідка ОСОБА_19, оскільки в ході судового розгляду ним було надано інші показання, ніж ті, які зазначив обвинувачений. Зауважує, що апелянтом не зазначено, які саме суперечності наявні в показаннях потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Крім того, вважає необгрунтованими доводи апелянта щодо свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 Стверджує, що неповноти судового розгляду не було, висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, під час судового розгляду порушень вимог кримінально-процесуального закону не було, Закон України про кримінальну відповідальність застосований правильно, призначена міра покарання відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, які просили скасувати вирок суду 1-ої інстанції та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, прокурора, який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4, а вирок - без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України, при обставинах, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам, які детально викладені у вироку та яким надано належну оцінку.
Так, з показань допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6 вбачається, що 02.12.2012р. він заступив днювальним у добовий наряд. 03.12.2012р. приблизно о 08 год. 30 хв. він знаходився на тумбочці днювального біля кімнати збереження зброї. Як правило, тумбочка днювального знаходиться притиснутою до стіни, але в той день вона знаходилась ближче до проходу, тобто була відсунута від стіни. До нього підійшов солдат ОСОБА_12, якому він дав список нарядів. Побачивши, що він дав список нарядів ОСОБА_12, черговий роти ОСОБА_4 забрав список у останнього і, висловлюючись нецензурною лайкою, наніс потерпілому сильний удар лівою ногою в область коліна правої ноги. При цьому обвинувачений ОСОБА_4 був взутий в черевики з високими берцями. Від удару він відчув сильний фізичний біль і посунувся назад, ударившись лівим плечем об стіну, оступився та ледве не впав. 04.12.2012р. близько 11-ої год. він знаходився на місці перевдягання за тумбочкою днювального, на тумбочці знаходився солдат ОСОБА_20, а солдат ОСОБА_7 в цей час, будучи другим днювальним, прибирав у побутовій кімнаті. Там же в побутовій кімнаті знаходився і черговий роти ОСОБА_4 Останній висловлював своє невдоволення тим, як ОСОБА_7 прибирає, почав викручувати своєю правою рукою пальці правої руки ОСОБА_7, а потім лівою рукою взяв останнього за шию, а правою рукою почав стискувати йому шию. 04.12.2012р. приблизно о 13-й год. він знаходився в їдальні біля місця роздачі їжі. За ним знаходився ОСОБА_4, якому здалося, що він повільно пересувається, тому ОСОБА_4 своєю лівою ногою наніс йому сильний удар в область сідниць.
Показання потерпілого ОСОБА_6 узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_7, який пояснив, що 04.12.2012р. він разом з солдатом ОСОБА_20 заступив у добовий наряд днювальним роти. Близько 11-й год. того дня днювальним на тумбочці стояв ОСОБА_20, а він прибирав в кімнаті побутового обслуговування, до якої зайшов черговий роти ОСОБА_4 та сказав, що він повільно працює. Після цього ОСОБА_4 лівою рукою схватив його праву руку та почав своєю правою рукою з силою виламувати йому пальці, від чого він відчув біль, а потім ОСОБА_4 лівою рукою позаду схватив за шию, а правою рукою протягом 5-10 секунд стискав йому шию, від чого він відчув фізичний біль та запаморочення. Опір ОСОБА_4 він не чинив, фізичне насилля до нього застосувати боявся, оскільки це було б порушенням військової дисципліни. Того ж дня, 04.12.2012р. приблизно о 13-й год. він знаходився в їдальні за перегородкою біля місця роздачі їжі. Там же знаходився і солдат ОСОБА_6 В цей час туди черговий роти ОСОБА_4 і лівою ногою, взутою в черевик з високим берцем, наніс удар ОСОБА_6 в область сідниць.
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_20, 03.12.2012 р. біля 08 год. 30 хв. він знаходився біля тумбочки днювального та переодягався. На тумбочці в цей час знаходився днювальний солдат ОСОБА_6 До тумбочки днювального, яка була відсунута від стінки, підійшов солдат ОСОБА_12, якому днювальний ОСОБА_6 передав лист нарядів. В цей же час до тумбочки днювального підійшов ОСОБА_4, який знаходився неподалік, та, висловлюючи невдоволення тим, що ОСОБА_6 передав листок нарядів ОСОБА_12, застосувавши нецензурну лайку, наніс йому удар правою ногою, взутою у черевик, в область коліна правої ноги. 04.12.2012 р. він заступив у добовий наряд днювальним роти. Близько 11-ої год. він стояв на тумбочці днювального, а другий днювальний - солдат ОСОБА_7 прибирав у кімнаті побутового обслуговування, куди зайшов черговий роти ОСОБА_4, який висловив своє невдоволення тим, що ОСОБА_7 нічого не робить. При цьому ОСОБА_4 почав викручувати пальці правої руки ОСОБА_7, а потім схватив останнього за шию та почав її стискати. Цього ж дня 04.12.2012р. приблизно о 13-й год. він знаходився в їдальні військової частини і бачив, як ОСОБА_4 наніс сильний удар лівою ногою, взутою в черевик, солдату ОСОБА_6 в область сідниць через те, що ОСОБА_6 повільно рухається.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 підтвердив факт того, що 03.12.2012р. в його присутності обвинувачений ОСОБА_4 застосував насильство до ОСОБА_6, а саме: взутою ногою наніс останньому збоку удар в область правої ноги.
Хоча ОСОБА_4 не визнає своєї вини, але, даючи показання, не заперечував того, що конфлікти з солдатами ОСОБА_6 03.12.2012 р. та з ОСОБА_7 04.12.2012 р. мали місце, та того, що 04.12.2012 р. в обідній час знаходився в приміщенні їдальні військової частини. А його показання про те, що він не застосовував до потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 насильства, а лише робив зауваження, спростовуються вищенаведеними показаннями потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21. При цьому відсутні будь - які об'єктивні дані на підтвердження доводів обвинуваченого про те, що значені особи його обмовляють.
Показання потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які конкретні, детальні та послідовні, підтверджуються також:
- даними акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 2644 від 10.12.2012 р. та висновку судово - медичного експерта № 65/2644 -12 від 14.01.2013р., згідно якого у потерпілого ОСОБА_6 виявлено ушкодження у вигляді крововиливу в області правої голені, яке утворилося від дії тупого твердого предмету, яке утворилося, не виключено, що в строк та при обставинах, зазначених потерпілим. За ступенем тяжкості вказане ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.57, т.2 а.с. 13);
- даними протоколів проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 від 25.01.2013р., протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_21 від 25.01.2013р., протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_20 від 25.01.2013р., протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 від 25.01.2013р., згідно яких потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7, свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_20 підтвердили свої показання щодо обставин застосування обвинуваченим ОСОБА_4 насильства до потерпілих (т.2 а.с.59-63, 79-81, 88-92, 106-109).
Таким чином, доводи апелянта про те, що він не застосовував насильства до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, спростовуються вищенаведеними доказами.
Надавши оцінку дослідженим доказам, суд правильно визнав показання потерпілих та свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБА_12, які є солдатами - військовослужбовцями строкової служби, достовірними, врахувавши при цьому їх пояснення про те, що про вказані події вони не доповідали службовим особам командного складу в/ч, оскільки у них були підстави боятися морального та фізичного тиску з їх боку, а також з боку командира взводу ОСОБА_4, у якого вони безпосередньо знаходилися у підлеглості.
Про факти застосування насильства з боку ОСОБА_4 06.12.2012р. ними було повідомлено прокурору Миколаївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України ОСОБА_27, який проводив перевірку додержання вимог ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» службовими особами в/ч А 2734, що підтверджується дослідженими в суді документами прокурорської перевірки (т.1 а.с. 44,45-46, 47, 48-51). За результатами прокурорської перевірки були отримані достатні дані про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у зв'язку з чим 04.01.2013р. ці відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР. Після чого і були проведені в межах досудового розслідування необхідні слідчі дії, в тому числі проведена судово - медична експертиза № 65/ 2644-12 від 14.01.2013р.. А тому доводи обвинуваченого про недопустимість доказів, зібраних органом досудового слідства, є безпідставними.
Крім того, істотних порушень кримінально - процесуального закону під час судового розгляду справи, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судового рішення, колегія суддів не вбачає.
В той же час, за встановлених обставин суд 1-ої інстанції обґрунтовано критично поставився до показань свідка ОСОБА_10 - командира в/ч А 2734, та свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_24, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_16 - військовослужбовців в/ч А 2734, які заперечували факти застосування насильства з боку ОСОБА_4 щодо солдат ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вказавши на їх службову зацікавленість на встановлення відсутності фактів нестатутних відносин в їх військовій частині.
Доводи обвинуваченого про те, що потерпілі не були його підлеглими, а тому його дії неправильно кваліфіковані за ст. 424 КК України, спростовуються положеннями ст. 310 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно яких під час виконання обов'язків чергового роти ОСОБА_4 мав повноваження службової особи, якої підпорядковуються всі військовослужбовці роти рівного з ним чи нижчого військового звання. Крім того, будучи військовою службовою особою, обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до вимог зазначеного Статуту та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України зобов'язаний був у своїй службовій діяльності суворо дотримуватись Конституції та законів України, бути зразком виконання службового обов'язку, поєднувати вимогливість та принциповість у відносинах з підлеглими, поважати їх гідність, не допускати застосування насильства щодо підлеглих.
Таким чином, надавши дослідженим в ході судового слідства доказам належну оцінку, суд правильно дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у перевищенні військовою службовою особою влади та службових повноважень у вигляді застосування насильства щодо підлеглих та кваліфікував його дії за ч.2 ст. 424 КК України.
З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування вироку суду 1-ої інстанції та закриття кримінального провадження за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, як він того просить.
Керуючись ст. 407 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 травня 2013 року відносно ОСОБА_4 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді