№ справа:123/2378/12Головуючий суду першої інстанції:Єрохіна Ірина Валеріївна
№ провадження:11/190/931/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Чорнобук В. І.
_________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Язєва С.О.
Суддів -Чорнобука В.І., Куртлушаєва І.Д.
за участю прокурора - Бородиної І.Т.,
захисників - засуджених -ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями ОСОБА_9, його захисників ОСОБА_6, ОСОБА_10 на вирок Чорноморського районного суду АР Крим від 26 червня 2013 року, яким
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
смт. Чорноморське, АР Крим, громадянина
України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
раніше не судимого,
засуджений за ч.2 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з випробуванням строком на три роки, з покладанням обов'язків передбачених ст.. 76 КК України.
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Сімферополь,
АР Крим, громадянина України, проживаючого
за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засуджено: - за ч. 2 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 135 КК України до 2 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточне призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_11 відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно вироку ОСОБА_9 та ОСОБА_8 визнані винними та засуджені за те, що вони 30.04.2012 року перебуваючи на майданчику біля магазину «Планета іграшок» по вул. Поштова в смт. Чорноморське АР Крим, використовуючи малозначний привід для здійснення хуліганських дій, демонструючи неповагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, діючи з особливою зухвалістю, нанесли декілька ударів в обличчя ОСОБА_12 та ОСОБА_11, від чого ОСОБА_12 впав. Після чого ОСОБА_9 продовжуючи реалізацію свого наміру, діючи з особливою зухвалістю, наніс ОСОБА_12 не менше 20 ударів ногами по голові та тулубу.
ОСОБА_9 30.04.2012 року перебуваючи разом з ОСОБА_8 на майданчику біля магазину «Планета іграшок» по вул. Поштова в смт. Чорноморське АР Крим, під час вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_11, ОСОБА_13 керуючись наміром, спрямованим на заподіяння ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, наніс йому кілька ударів руками в область голови. Коли ОСОБА_12 упав, продовжуючи реалізації свого наміру, ОСОБА_13 наніс йому не менше 20 ударів ногами та тулубу, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Близько 3 години 20 хвилин ОСОБА_9, діючи навмисне, після заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, пішов додому, залишивши ОСОБА_12 без допомоги, внаслідок чого залишив потерпілого в небезпечному для життя стані, оскільки останній не мав змоги вжити заходів для самозбереження в силу стану несвідомості.
В апеляції засуджений ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати та постановити відносно нього виправдувальний вирок. Свої вимоги мотивує тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують його вину у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому та є показання свідків, які вказують на вину ОСОБА_8, що було проігноровано при розгляді справи. Окрім цього, зазначає, що показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не відповідають дійсності.
В апеляції захисник ОСОБА_9 - ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_9 винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 135, ч. 1 ст. 121 КК України, скасувати та виправдати останнього. Апелянт вважає, що вирок суду є незаконним, у зв'язку з суттєвим порушенням кримінально-процесуального закону, одностороннього та неповного досудового й судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Захисник вказує, що єдиним доказом по справі, який вказує на причетність ОСОБА_9 до інкримінованих йому злочинів, є показання свідка ОСОБА_17, всі інші докази по справі не вказують на винуватість ОСОБА_9 На думку апелянта, суд першої інстанції належним чином не врахував показання свідків по справі.
Окрім цього, апелянт зазначає, що з матеріалів справи зникли прямі докази вини ОСОБА_8, а саме явки з повинною, наслідком чого не було ініційовано питання проведення службової перевірки відносно даного факту. Також захисник вказує на противоріччя показань свідків ОСОБА_18, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 фактичним обставинам справи, що судом першої інстанції було проігноровано.
В апеляції захисник ОСОБА_9 - ОСОБА_10 просить вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_9 скасувати та постановити новий, яким виправдати ОСОБА_9 Апелянт вважає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та судом не вірно застосовано кримінальний закон. На думку захисника, постанова прокуратури від 19.06.2013 року щодо зміни обвинувачення - не відповідає вимогам ст. 277 КПК України; суд першої інстанції належним чином не дослідив показання свідків по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_9, який підтримав доводи апеляцій, захисників обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_6, ОСОБА_10, обвинуваченого ОСОБА_8, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок підлягає скасуванню з направленням кримінальної справи для провадження додаткового розслідування з наступних підстав.
Так, відповідно до ст.323 КПК України (1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 22 КПК України (1960 року) органи досудового слідства зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження справи.
Досудове слідство вважається однобічним і неповним, коли не були допитані певні особи, не усуненні протиріччя в показах свідків, а також не були дослідженні докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 КПК України (1960 року) та роз'яснення п. 15 Пленуму Верховного суд України «Про практику застосування судами України законодавства, яке регулює повернення справ на додаткове розслідування», апеляційний суд скасовує вирок та повертає кримінальну справу на додаткове розслідування, у випадку, якщо при апеляційному розгляді справи встановлена така однобічність та неповнота досудового слідства, яка не може бути усунення в судовому засідання.
Винуватість ОСОБА_9 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 135, ч. 1 ст. 121 КК України, при вказаних у вироку обставинах, ґрунтується на суперечливих доказах, яким суд першої інстанції не надав відповідної оцінки та не прийняв заходів для усунення неповноти та однобічності досудового слідства у судовому засіданні.
Як вбачається з вироку ОСОБА_9 та ОСОБА_8 визнанні винними в тому, що вони використовуючи малозначний привід для здійснення хуліганських дій, демонструючи неповагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, діючи з особливою зухвалістю, нанесли кілька ударів в обличчя ОСОБА_12 та ОСОБА_11 Після чого ОСОБА_13 продовжуючи реалізацію свого наміру, діючи з особливою зухвалістю, наніс ОСОБА_12 не менше 20 ударів ногами по голові та тулубу. Проте кількість нанесених ударів кожним з обвинувачених та у чому саме виразилися особлива зухвалість і явна неповага до суспільства ані в ході досудового слідства, ані в судовому засідання встановлено не було.
Крім того, ОСОБА_9 цим же вироком визнаний винним у тому, що він, керуючись наміром, спрямованим на заподіяння ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, наніс йому кілька ударів руками в область голови. Коли ОСОБА_12 упав, продовжуючи реалізації свого наміру, ОСОБА_13 наніс йому не менше 20 ударів ногами та тулубу, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
З огляду на викладене, органи досудового слідства не розмежували спрямованість умислу ОСОБА_9 при завданні ударів потерпілому ОСОБА_19, у зв'язку з чим пред'явлене ОСОБА_9 обвинувачення є неконкретним.
Відповідно до ч.2 ст. 277 КПК України (1960 року) прийшовши до переконання, що пред'явлене особі обвинувачення потрібно змінити, прокурор виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Прокурор оголошує постанову і вручає її копії підсудному, його захиснику і законному представнику, потерпілому, позивачу, відповідачу і їх представникам.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор постановою від 19.06.2013 року змінив у суді пред'явлене ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачення та сформулював нове обвинувачення з викладенням мотивів прийнятого рішення. Копії постанови, в порушення вимог ч.2 ст. 277 КПК України (1960 року), були вручені тільки тим підсудним, відносно яких змінено обвинувачення, та адвокату ОСОБА_6І (а.с. 162 т.2). При цьому судом першої інстанції не було враховано, що діюче кримінально-процесуальне законодавство не передбачає можливість вручення постанови про зміну обвинувачення тільки тим особам, яких воно стосується. Згідно з ч. 4 ст. 277 КПК України (1960 року) якщо в постанові прокурора ставиться питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення, то суд роз'яснює потерпілому та його представнику їх право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі. Таким чином, недотримання зазначених вимог закону та невручення потерпілому копії постанову про зміну обвинувачення позбавило його права підтримувати раніше пред'явлене обвинувачення.
Крім того, колегія судів приходить до висновку про те, що при провадженні досудового слідства у кримінальній справі відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 достатньою мірою не були з'ясовані усі обставини, які мають істотне значення для з'ясування фактичних обставин справи та правильного його вирішення, а саме належним чином не були оцінені свідчення засудженого ОСОБА_8 щодо участі у конфлікті крім нього та ОСОБА_9 ще й інших осіб.
Сукупність таких обставин перешкоджала і перешкоджає суду повно і всебічно розглянути кримінальну справу та постановити законне та обґрунтоване рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що при наявності зазначених істотних порушення вимог кримінально-процесуального закону вирок суду не може визнаватись законним і обґрунтованим, а тому апеляції засудженого ОСОБА_9 та його захисників ОСОБА_6, ОСОБА_10 підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - скасуванню з направленням кримінальної справи на додаткове розслідування.
У ході додаткового розслідування органами досудового слідства необхідно відповідно до вимог кримінально-процесуального закону усунути всі вказані недоліки, конкретизувати пред'явлене ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачення, дати оцінку всім доказам у справі і в залежності від отриманого, надати правову оцінку діям ОСОБА_9 та ОСОБА_8
Крім того, в ході додаткового розслідування, а так само при новому судовому розгляді, необхідно перевірити всі інші доводи, наведені апелянтами, і тільки після цього постановити законне і обґрунтоване рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379 КПК України 1960 року, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_13 та його захисників задовольнити частково.
В порядку ст. 365 КПК України вирок Чорноморського районного суду АР Крим від 26 червня 2013 року, відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасувати, кримінальну справу направити прокурору Чорноморського району АР Крим для додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_8 залишити без зміни - підписку про не невиїзд.
Запобіжний захід ОСОБА_9 змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі суду.
Судді
Язєв С.О. Чорнобук В.І. Куртлушаєв І.Д.