АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження 22-ц/744/9868/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Озерянська Ж.М.
Справа № 2-175/1588/13-ц Доповідач - Петренко І.О.
Категорія - 30
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2013 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Петренко І.О.
суддів - Романюк М.М., Тамакуловій В.О.
при секретарі - Філіпповій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивачка звернулася до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 20 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що 15 січня 2010 року приблизно о 15-30 год. на автошляху Дніпропетровськ-Запоріжжя в напрямку м. Запоріжжя вона слідувала в якості пасажира на автомобілі «РЕНО Логан», державний номер НОМЕР_1 під управлінням її чоловіка ОСОБА_4 В цей же час в зустрічному напрямку на автомобілі «СУЗУКІ Свіфт», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, слідувала ОСОБА_2, яка не впоралася з керуванням автомобілем, виїхала на смугу зустрічного руху і зіткнулася з автомобілем, на якому вона слідувала. В результаті зіткнення їй заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді поєднаної черепно-мозкової травми, забою головного мозку І ступеня, субарахноїдальний крововилив, забита рана голови, рвана рана язика. Вона була госпіталізована в Дніпропетровську обласну лікарню ім. Мечникова і знаходилася на лікуванні з 15 січня по 01 лютого 2010 року, а після цього перебувала на амбулаторному лікуванні два тижні. 23 січня 2010 року за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, порушено кримінальну справу за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України. 25 січня 2013 Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області підсудну ОСОБА_2 визнав винною, однак припинив кримінальну справу і звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням терміну давності притягнення до кримінальної відповідальності. В результаті ДТП вона отримала емоційний і психологічний стрес, також їй заподіяні тілесні ушкодження, через які вона тривалий час зазнавала фізичний біль, були порушені нормальні життєві умови, тому що вона змушена була перебувати в лікарні, не могла працювати, тобто їй було завдано моральну шкоду.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідачки на її користь 10 000 грн.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається зх матеріалів справи , 15 січня 2010 року приблизно о 15-30 год. водій ОСОБА_2 керуючи технічно справним автомобілем «Сузукі» державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, рухалася по 423 км автодорозі «Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя» з боку м. Запоріжжя в напрямку м. Дніпропетровська, що проходить на території Дніпропетровського району Дніпропетровської області, не діяла таким чином, щоб не піддавати безпеці життя та здоров'я громадян, не обрала безпечну швидкість для руху за умовами дорожньої обстановки, втратила контроль над керуванням автомобіля «Сузікі» державний номерний знак НОМЕР_2 в результаті чого автомобіль виїхав на зустрічну смугу для руху, де допустила зіткнення з автомобілем «Рено Логан» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку чим грубо порушила вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачці ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, скальпована ран голови, ран язика, тупої травми грудної клітини з переломами 3-4 ребер по передній пахвовій лінії, які згідно висновку судово-медичної експертизи №2269е від 30 червня 2010 року відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, і заподіяли тривалий розлад здоров'я, більш ніж 21 день.
23 січня 2010 року за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, відносно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України. Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2013 року, ОСОБА_2 визнано винною, але кримінальну справу відносно неї було закрито та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.4).
Відповідно до ст. 23 ЦП України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З роз»яснень , що містяться в п.5 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі ч. 1 ст. 59 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачем по справі були надані належні допустимі письмові докази на підтвердження доводів та позовних вимог.
Право на захист є складовою частиною самого суб'єктивного права поряд із правом на власні дії, а також правом вимагати певної поведінки від зобов'язаних осіб. Цивільний інтерес підлягає захисту, якщо він не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Колегія суддів, враховуючи надані докази та керуючись принципами розумності і справедливості, вважає, що районний суд прийшов до правильного висновку щодо обгрунтованості стягнення з відповідачки грошових сум на відшкодування моральної шкоди , спричиненої позивачці по справі.
Однак , колегія суддів вважає , що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції слід збільшити , враховуючи ступінь важкості тілесних ушкоджень , які були спричинені позивачці та наслідки , які мають місце після цих ушкоджень.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 309,315,316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2013 року змінити в частині визначення суми відшкодування моральної шкоди , стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 5000 грн.
В решті - рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення , однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді