РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/7470/13-ц Номер провадження 2/123/2761/2013

03.10.2013 року                               м. Сімферополь

           Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді Долгополова А.М.

секретаря Лідовської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою

          Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

та за зустрічною позовною заявою

ОСОБА_1 до ПАТ «Марфін Банк» про розірвання кредитного договору

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 07 травня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №372/RS на суму 86 142,00 доларів США. Кредитні кошти надані на строк до 05 травня 2028 року. За умовами кредитного договору відповідач повинен погашати кредит та відсотки кожного місяця згідно встановленого графіку погашення. Проте відповідач систематично порушував умови даного договору, у зв’язку із чим утворилася заборгованість станом на 25 червня 2013 року яка склала 69 747,29 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на дату розрахунку становить 557 490,09 гривень, а також заборгованість по несплаті пені за неповернення основного боргу, за несплату відсотків за користування кредитом та штрафу за невиконання зобов’язань у розмірі 47 702,94 грн.. У забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №491 rS від 07 травня 2008 року. В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги в частині розрахунку заборгованості станом на 10 липня 2013 року, а саме заборгованість за кредитом в сумі 69 548,07 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на дату розрахунку становить 555 897,69 гривень, а також заборгованість по несплаті пені за неповернення основного боргу, за несплату відсотків за користування кредитом та штрафу за невиконання зобов’язань у розмірі 48 786,83 гривень. На підставі викладеного просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитом в сумі 69 548,07 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на дату розрахунку становить 555 897,69 гривень, а також заборгованість по несплаті пені за неповернення основного боргу, за несплату відсотків за користування кредитом та штрафу за невиконання зобов’язань у розмірі 48 786,83 гривень. А також стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 441 гривень.

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Марфін Банк» про розірвання кредитного договору, мотивуючи свої вимоги тим, що 07 травня 2008 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір на суму 86 142,00 доларів США. На протязі 2008-2012 років позивачка добросовісно виконувала вимоги кредитного договору та своєчасно вносила грошові кошти на сплату боргу за кредитом та процентів по ньому. Але станом на 2013 у ОСОБА_1 з’явилась заборгованість за кредитним договором, у зв’язку з чим відповідачем по зустрічному позову було подано позовну заяву про стягнення суми заборгованості, але про розірвання кредитного договору заявлено не було. Стаття 652 Цивільного кодексу України встановлює, що у випадку істотної зміни умов, якими сторони керувались при укладенні договору, останній може бути змінено чи розірвано за угодою сторін. Позивачка стверджує, що вона отримує пенсію у розмірі 980 гривень щомісячно, а також вона є приватним підприємцем, але станом на 2013 рік її доходи значно зменшились, що обумовлено економічною кризою, у зв’язку з чим у неї немає можливості сплачувати суми, зумовлені кредитним договором, що буде приводити до подальшого порушення вимог договору. На підставі викладеного просила суд розірвати кредитний договір №372/rS від 07 травня 2008 року датою винесення рішення по справі.

В ході судового розгляду представник позивача ПАТ «Марфін Банк» ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні по мотивах, висловлених в позовній заяві і описаним вище, а також заперечувала проти задоволення зустрічної позовної заяви, оскільки посилання ОСОБА_1 на норму ст.652 ЦК України є необґрунтованим та безпідставним, тому зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню. Також просила стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору.

Представник відповідачки ОСОБА_1 – ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення вимог банку частково, а саме визнала заборгованість за кредитом у розмірі 482 181,72 гривень, та наполягала на задоволенні зустрічних позовних вимог про розірвання кредитного договору, так як у зв’язку із збільшенням офіційного курсу долара США по відношенню до гривні, з’явились суттєво змінені обставини, оскільки під час підписання договору відповідачка ОСОБА_1 сподівалась, що ситуація на валютному ринку буде стабільна.

Відповідач ОСОБА_2 також позовні вимоги визнав частково, оскільки нарахування процентів за використання кредитних коштів станом на 25.06.2013 р. та 10.07.2013 р. мають істотні розходження. Окрім того, на думку відповідача, пеня нарахована незаконно та необґрунтовано. Відносно вимог зустрічного позову ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

          Вислухавши представника позивача, представника відповідача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги банку підлягають задоволенню, у зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

          Судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини, витікаючи із укладеного сторонами кредитного договору та договору поруки, які регулюються ЦК України.

           07 травня 2008 року між ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №372/RS, відповідно до якого відповідачка отримала від банку кредит в сумі 86 142,00 доларів США у вигляді не поновлюваної кредитної лінії (а.с.6-11).

          Згідно наданого позивачем розрахунку відповідачі мають заборгованість по кредиту та відсоткам станом на 10.07.2013 року в розмірі 69 548,07 доларів, що свідчить про порушення відповідачами взятих на себе зобов’язань по укладеному договору.

13 лютого 2012 року піж ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки №491rS, згідно умов якого ОСОБА_2 поручився перед кредитором на виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору (а.с. 39-40).

          Відповідно до ст.1054 ч.1 ЦК України за Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

          Суд погоджується з наданою стороною позивача уточненою сумою розрахунку заборгованості, оскільки вона відповідає умовам договору.

Згідно ст.553 ч.1 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 уклав з позивачем договір поруки на виконання зобов’язань відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором від 07.05.2008 року. Враховуючи, що взятих на себе зобов’язань за договором ОСОБА_1 не виконала, відповідач ОСОБА_1 як поручитель відповідає перед кредитором разом з ОСОБА_1 як солідарні боржники.

Оскільки судом встановлено, що відповідачами належним чином не виконувалися умови договору позики, у зв’язку з чим й утворилася заборгованість й до тепер вона не погашена, то суд вважає, що існують всі підстави для стягнення з відповідачів у солідарному порядку суму заборгованості.

Суд не погоджується з позицією відповідачів у справі в частині їх незгоди з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами та нарахуванням пені, а також внесення банком чергового платежу відповідача не до тієї графи, оскільки представником позивача надано детальний розрахунок, з якого вибачається обґрунтованість проведеного нарахування. Враховуючи, що стороною відповідачів по справі не надано жодних розрахунків, які б підтверджували правомірність їх доводів, суд приймає позицію позивача.

Ствердження сторони відповідачів ОСОБА_1 в частині спливу строку позовної давності по стягненню пені не приймаються судом, оскільки пеня нараховувалася позивачем на залишок заборгованості, яка збільшувалася у зв’язку з непогашенням кредиту відповідачами, тому в даному випадку спеціальна позовна давність в один рік, передбачена ст.258 ЦК України, не пропущена позивачем, оскільки вказана пеня підлягає стягненню в рамках діючого кредитного договору.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, суд вважає їх не підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Норма ст.652 ЦК України, на яку посилається ОСОБА_1, передбачає можливість розірвання договору безпосередньо за наявності істотної зміни обставин договору. Але коливання курсу іноземної валюти, зазначені ОСОБА_1 в обґрунтування зустрічних позовних вимог, не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки позичальник міг передбачити, на момент укладення договору, можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті. Отже, ОСОБА_1 не доведено достатніх підстав вважати, що мала місце зміна істотних умов, яка послугувала би причиною для розірвання кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 57-60 ЦПК України стороною позивача ПАТ «Марфін Банк» було приведено достатньо доказів неналежного виконання відповідачами своїх обов’язків по договору, у зв’язку із чим позовні вимоги банку підлягають задоволенню в повному обсязі, відповідно до розрахунку, наданого позивачем. Зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з їх недоведеністю.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідачів у частковому порядку по 1720,5 грн з кожного, у порядку передбаченому ст.88 ЦПК України: на користь позивача.

На підставі ст.ст.553,554, 625,652,1050,1054 ч.1 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,60,61, 169,224-228 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 555 897,69 грн, пеню та штраф в розмірі 48 786,83 грн, а всього 604 684,52 (шістсот чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частковому порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» судовий збір в розмірі 3441 грн по 1720,5 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. з кожного.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Марфін Банк» про розірвання кредитного договору – відмовити у повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Сімферополя.

Суддя                                                            Долгополов А. М.