АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження №22ц/790/6190/13 Головуючий 1 інстанції

Справа № 2-2357/13 Дідовець В.А.

Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 02 серпня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ "Точприбор" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Точприбор" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 07 травня 2006 року на перехресті вулиць Валдайської і Вокзальної в м.Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода: автомобіль ГАЗ-322132 під керуванням водія ОСОБА_3 зіткнувся з мотоциклом «Юпітер-5», яким він керував. Власником автомобіля ГАЗ є ВАТ «Точприлад», з яким у трудових відносинах знаходиться водій ОСОБА_3 Внаслідок зазначеного ДТП йому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, він є інвалідом 3-ї групи. Крім того, він закінчив Люботинський професійний ліцей залізничного транспорту, отримав спеціальність помічника машиніста тепловоза та електровоза, але в зв'язку з отриманим каліцтвом до роботи за висновком залізничної ВЄК не допущений.

Тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача в рахунок компенсації спричиненої йому матеріальної та моральної шкоди у розмірі 233 356,45 грн., з яких матеріальна шкода - 133 356,45 грн., моральна шкода - 100 000 грн.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, пояснив, що вина в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 не доказана, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 02 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач на підтвердження своїх позивних вимогах не надав суду належних доказів, які обґрунтовують його вимоги до відповідача.

Судом встановлено, що 7 травня 2006 року біля 23 годин 55 хвилин водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем ГАЗ-322132 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ВАТ «Точприлад», рухався по вул. Валдайській з боку вул. Південнопроектної в напрямку вул. Достоєвського в м.Харкові. На перехрестю вул. Валдайської та вул. Вокзальної при здійсненні повороту ліворуч ОСОБА_3 зіткнувся з зустрічним мотоциклом «Юпитер-5» номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, який без водійського посвідчення відповідної категорії, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, в темний час доби рухався по проїзній частині без включених світлових приборів (а.с.100-101).

Відповідно до висновку експерта №275-КЄ/2009 від 14.08.2009 року, у ОСОБА_2 в зв'язку з пригодою 7.05.06 р. мали місце наступні тілесні ушкодження. Стійка втрата загальної працездатності складала 25%. Тілесні ушкодження ОСОБА_2 за ступенем тяжкості відносяться до середньої тяжкості та могли були спричинені внаслідок ДТП 7.05.06 p.. (а.с.5-14).

Згідно з висновком додаткової комісійної авто технічної експертизи ХНІІСЕ ім.. Н.С.Бокаріуса №5256 від 23.09.2008 p., дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.19 «»а , 1.6 «б» Правил дорожнього руху України і знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з настанням події даної пригоди. Технічна можливість попередження даної пригоди не визначалася діями водія ОСОБА_3 В діях водія і ОСОБА_3, з технічної точки зору, не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходилися в причинному зв'язку з виникненням події даної пригоди (а.с.93-95).

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинною в скоєнні злочину і не може бути піддано кримінальному покаранню, доки його вина не буде доказана у законному порядку та встановлена обвинувальним вироком суду.

Як вбачається із ч.І ст. 1166 ЦК України: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ст.1187 ЦК України: шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що ані вироком суду, ані постановою суду не встановлено вини ОСОБА_3, який керував автомобілем ГАЗ і був учасником ДТП, внаслідок котрого отримав тілесні ушкодження позивач ОСОБА_2.

Провадження у кримінальній справі щодо ОСОБА_3 закрито, в зв'язку із застосуванням до нього акту амністії (а.с. 100-101).

Судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано прийнято висновок додаткової комісійної автотехнічної експертизи ХНДІСЕ ім.. Н.С.Бокаріуса №5256 від 23.09.2008 p. про те що в діях водія ОСОБА_3, з технічної точки зору, не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходилися в причинному зв'язку з виникненням подіїІ даної пригоди, а дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.19 «а». 1.6 «б» Правил дорожнього руху України і знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з настанням події даної пригоди, оскільки дані висновки комісії експерти базуються на схемі ДТП, протоколів ДТП, матеріалах кримінальної справи.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті доводи ОСОБА_2 стосовно висновків комісії експертів ДНДЕ - криміналістичного центру м. Києва від 08.10.2010 року, та не приймаються колегією суддів, оскільки висновки експертизи надані на підставі лише наданих пояснень у матеріалах кримінальної справи самого ОСОБА_2, свідків та ОСОБА_3 у формі питань та відповідей.

Судова колегія приходить до висновку, що представником відповідача в ході розгляду справи доведено безпідставність вимог позивача ОСОБА_2 так його дії не відповідали вимогам Правил дорожнього руху України і знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з настанням події даної пригоди. Вина водія ОСОБА_3 в зв'язку з зазначеною пригодою 7.05.2006 р. ніким не встановлена.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи позивача стосовного того, що є вина водія ОСОБА_3 і відповідальність ВАТ «Точприлад» за спричиненої ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП 07 травня 2006 року є безпідставними, оскільки при вирішені спору противоправність дій водія відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою та його вини до суду на підтвердження своїх вимог відповідно до вимог ст.60 ЦПК України не надано.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з не ненаданням ним доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовував позовні вимоги та не доведенням фактів, які підтверджували б його позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст..ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307,ст.ст.308,313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319,325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 02 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: