Справа № 784/3074/13 09.10.2013 09.10.2013
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11-кп/784/174/13 Головуючий першої інстанції:
Категорія: ч.1 ст.185 КК України ОСОБА_1
Доповідач апеляційного суду:
Олещук Т.Л.
ВИРОК
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 жовтня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої Куценко О.В.
суддів Значок І.С., Олещук Т.Л.
при секретарі Євтушенко М.М., Ждановій О.М.
судовому розпоряднику Овчаренко М.М.
за участю прокурора Савченко І.А., Могили С.М.
обвинуваченої ОСОБА_4
її законного представника ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
її законного представника ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12012160040000842, за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Ленінського району м. Миколаєва Кривди Т.В. та потерпілої ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29.05.2013р., яким стосовно
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Красне Знам’я Снігурівського району Миколаївської області, громадянки України, українки, студентки Миколаївського державного коледжу економіки та харчових технологій, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судимої,
постановлено виправдувальний вирок за недоведеності її вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачувалася у вчиненні злочину за наступних обставин:
21.12.2012 р. в період часу з 18.00 год. до 19.35 год. ОСОБА_4, знаходячись в приміщенні аудиторії №6 Миколаївського державного коледжу економіки та харчових технологій, розташованому в м. Миколаєві, пр-кт Миру, 18, шляхом вільного доступу, таємно викрала майно, належне потерпілій ОСОБА_7, а саме: гаманець вартістю 100 грн., в якому знаходились грошові кошти в розмірі 300 грн., студентський квиток вартістю 50 грн., лист паперу з пін-кодом до карти банку «Аваль» на ім'я ОСОБА_7, який матеріальної цінності не представляє, та банківську картку «Аваль» на ім'я ОСОБА_7, на рахунку якої було 500 грн. Після цього ОСОБА_4 з банкомату «ПриватБанку», який розташований по пр-кту Миру, 20, використовуючи лист паперу з пін-кодом, банківську карту «Аваль» на ім'я ОСОБА_7, зняла з вищевказаної банківської карти грошові кошти в розмірі 500 грн.. Своїми противоправними діями ОСОБА_4 завдала матеріальної шкоди ОСОБА_7 на суму 950 грн..
Виправдовуючи ОСОБА_4 за недоведеністю її вини у вчиненні вказаного злочину, який кваліфікований органами досудового розслідування за ч. 1 ст. 185 КК України, суд 1-ої інстанції послався на те, що обвинувачена в судовому засіданні обґрунтовано показала, що вона 21.12.2012р. була в коледжі на новорічному вечері, була в аудиторії № 6 разом з ОСОБА_10, але не викрадала майна потерпілої ОСОБА_7, проте, прокурор її доводи не спростував та не надав докази, які б підтверджували вчинення саме ОСОБА_4 цього злочину.
За таких обставин, з огляду на наведене та на положення ст.62 Конституції України про необхідність тлумачити усі сумніви щодо доведеності вини особи на її користь, та на те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України є недоведеною, а тому вона підлягає виправданню по даній статті.
Прокурор в апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, призначити їй покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, звільнивши її на підставі ст.ст.75, 104 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік. Вважає, що висновки суду, викладенні у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Наполягає, що вина ОСОБА_4 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які суд не прийняв до уваги через суперечності в їх показаннях, проте, не вказав, які саме протиріччя наявні в цих показаннях. Прокурор також посилається на порушення судом вимог п.3 ч.1 ст.411 КПК України, а саме: судом безпідставно не прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_13, потерпілої ОСОБА_7. Також зазначає, що вина ОСОБА_4 підтверджується фотографіями з банкомату «ПриватБанку», на яких зафіксовано, що саме вона знімала гроші з банківської картки на ім'я ОСОБА_7, але вони не прийняті судом, як доказ. На думку прокурора, суд мав критично поставитися до показань свідка ОСОБА_10, оскільки вона перебуває у дружніх стосунках з обвинуваченою та не попереджалася про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань в силу свого віку. Вказує також, що у вироку не зазначено про присутність в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_7
З аналогічних підстав потерпіла ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_4 винною за ч.1 ст.185 КК України та призначити відповідне покарання. Крім того, вказує, що обвинувачена у коледжі характеризується негативно, мала конфлікт з дівчатами, які проживають з нею в кімнаті в гуртожитку.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, потерпілої та її законного представника на підтримку апеляційних скарг, заперечення на апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження № 12012160040000842, повторно дослідивши обставини, встановлені під час зазначеного кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга потерпілої - задоволенню з наступних підстав.
В апеляційному суді обвинувачена ОСОБА_4 не визнала вину за інкримінованим їй обвинуваченням, допитана в присутності свого законного представника ОСОБА_5 показала, що 21.12.2012р. вона прийшла в коледж, де навчається, на концерт, на якому виступала її подруга ОСОБА_10. Остання запропонувала їй залишити речі в аудиторії № 6, де роздягались виступаючі на концерті студенти. Не заходячи до аудиторії, вона віддала ОСОБА_10 свої речі, яка залишила їх там. Після чого вони з ОСОБА_10 піднялися наверх до актової зали. Після концерту вона з ОСОБА_10 знову спустилися до аудиторії № 6, щоб залишити курточки. Там ОСОБА_10 зустріла своїх знайомих, зайшла до аудиторії № 6, де переодяглася. Після чого вони пішли разом на дискотеку. В аудиторії № 6 вони знаходились близько 2 хвилин. На потерпілу ОСОБА_7 вона уваги не звертала. В цей час в аудиторію № 6 заходила ОСОБА_12, у якої був спиртний напій «Revo». ОСОБА_12 зробила ковток, це побачила вихователь ОСОБА_13. Остання почала сварити їх. ОСОБА_12 сховала напій. Коли вона з ОСОБА_10 вийшли з аудиторії № 6, ОСОБА_12 там ще залишалась. Після дискотеки вона з ОСОБА_10 спустилася до аудиторії № 6, щоб забрати свої речі та йти додому. Вони забрали курточки та вийшли з коледжу. Через 5-10 хвилин до них підійшли ОСОБА_12 та ОСОБА_11, які були напідпитку. ОСОБА_12 та ОСОБА_11 дружать. ОСОБА_12 запропонувала їй та ОСОБА_10 випити вина, на що останні відмовилися. Потім ОСОБА_12 запропонувала зняти з банківської картки її стипендію, що б піти погуляти. Вона (ОСОБА_4) з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не були в дружніх відносинах, але спілкувалися, тому вона погодилась на пропозицію. Вони зупинилися біля банкомату «ПриватБанку», який розташований неподалік від коледжу по пр-кту Миру, 20. ОСОБА_12 намагалась зняти з картки гроші, але була п'яна і в неї це не виходило, тому вона (ОСОБА_12) попросила допомогти їй зняти гроші. Вона (ОСОБА_4) взяла у ОСОБА_12 банківську картку синього кольору з написом «Аваль» та папірець з пін-кодом до неї. ОСОБА_12 сказала, що це її картка. Поряд стояла ОСОБА_11. Вона (ОСОБА_4)в банкоматі зняла гроші та віддала їх ОСОБА_12, після чого остання з ОСОБА_11 пішли в бік вул. Васляєва до магазину. А вона (ОСОБА_4) повернулася до коледжу. ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вона в той вечір більше не бачила. Про крадіжку майна у потерпілої ОСОБА_7 вона дізналася того ж вечора., але про події, які відбувалися біля банкомату, нічого не розповіла, тому що не знала, що ці події пов'язані. Коли дізналася від ОСОБА_10, що потерпіла підозрює її у крадіжці, розповіла ОСОБА_10, що зняла гроші з картки на прохання ОСОБА_12, але не знала, що це картка ОСОБА_7.
Допитана в апеляційному суді свідок ОСОБА_10 показала, що знайома з ОСОБА_4, спілкуються, навчаються в одній групі. З потерпілою ОСОБА_7 також спілкуються. 21.12.2012 р. в коледжі був концерт, а потім новорічна дискотека. Дискотека почалась близько 18.00 год. В цей час вона занесла речі ОСОБА_4 до аудиторії № 6, де переодягалися учасники концерту, в тому числі і вона (ОСОБА_10). ОСОБА_4 в цей час стояла на порозі та до приміщення аудиторії не заходила. Коли вона з ОСОБА_4 підіймалися з аудиторії №6 на дискотеку, їх побачила ОСОБА_13 та почала сваритися, що сторонні особи, а саме ОСОБА_4, яка не є учасником концерту, залишають в цей аудиторії речі. В аудиторії №6 залишали речі близько 20-25 студентів. Під час концерту аудиторія №6 була закрита, а під час дискотеки залишалася відчиненою, тому що там перевдягалися учасники концерту. Особи, яка б стежила за речами, що залишались в аудиторії, не було. Хто відчиняв аудиторію після концерту, їй невідомо. Коли вона прийшла, аудиторія була відчинена, ключів в неї не було. Після дискотеки свідок забрала свої речі та речі ОСОБА_4 Остання до аудиторії №6 не заходила, стояла на порозі. В аудиторії вона (ОСОБА_10) знаходилась біля 5 хвилин. Там були й інші дівчата, які теж виступали на концерті, хто саме свідок не пам'ятає. ОСОБА_7 не було, вона знаходилась на дискотеці. ОСОБА_12 та ОСОБА_11 теж не було. На столі стояли слабоалкогольні напої, які побачила ОСОБА_13 Остання почала сварити їх, наказала все забрати, але вони пояснили, що ці напої не їхні. Після чого з речами вийшли на подвір'я. До них підійшли ОСОБА_11 та ОСОБА_12, запропонували піти гуляти. Свідок відмовилася, сказала, що їй потрібно їхати додому. Потім ОСОБА_12 запропонувала їй та ОСОБА_4 піти зняти гроші з картки, щоб піти на них гуляти. Поряд в цей час стояла ОСОБА_11. Розмова тривала близько 10 хвилин. Вона (ОСОБА_10) підійшла до ОСОБА_17, щоб поговорити, а ОСОБА_4 пішла з ОСОБА_11 та ОСОБА_12, з якими мала дружні стосунки. ОСОБА_4 сказала, що піде з дівчатами знімати гроші та повернеться, оскільки вона залишила в неї сумку. Через деякий час ОСОБА_4 повернулась та повідомила, що ОСОБА_12 та ОСОБА_11 зняли гроші та поїхали кудись. Чия це була картка та чиї гроші, скільки їх було знято, а скільки залишилось на рахунку, ОСОБА_4 їй не говорила, сказала, що ОСОБА_12 попросила її набрати пін-код, тому що в останньої з першого разу не вийшло зняти гроші. Ще деякий час вони розмовляли, потім їх покликала ОСОБА_13 та повідомила, що у ОСОБА_7 пропав гаманець з грошима. ОСОБА_4 була шокована тим, що на них кричала ОСОБА_13 Остання спитала у дівчат, чи бачили вони когось стороннього в аудиторії №6, на що останні повідомили, що нікого не бачили. Вони ще деякий час знаходились в актовій залі та розмовляли про те, що сталося. Потім вийшли на вулицю, ОСОБА_7 плакала і вони почали її втішати. Через хвилин 40 вона (ОСОБА_10) поїхала додому. Алкогольні напої свідок того вечора не вживала. Чи вживала алкогольні напої ОСОБА_4, вона не бачила, але остання в стані алкогольного сп'яніння не була. ОСОБА_12 була сп'янілою. Наступного понеділка свідок зустрілась з ОСОБА_4, щоб з'ясувати обставини крадіжки, встановлювали послідовність подій. ОСОБА_4 пригадала дві цифри з пін-коду, який був записаний на папірці, що їй давала ОСОБА_12, коли попросила допомогти зняти гроші. Тому вона (ОСОБА_10) зателефонувала ОСОБА_7, щоб спитати, чи були в її пін-коді такі цифри. ОСОБА_7 сказала, що були, та повідомила, що буде писати заяву в міліцію. ОСОБА_4 зателефонувала ОСОБА_7 з її телефону, попросила цього не робити.
Виправдовуючи ОСОБА_4, суд 1-ої інстанції у вироку послався саме на її показання та показання свідка ОСОБА_10, безпідставно відкинувши показання потерпілої та інших допитаних свідків ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12, вказавши на те, що вони містять суперечності.
Проте, як вбачається з наведених вище показань обвинуваченої та свідка ОСОБА_10, саме вони є непослідовними та суперечливими, що дає підстави ставитися до цих показань критично. Так, свідок ОСОБА_10 стверджувала, що ОСОБА_4 до приміщення аудиторії № 6 взагалі не заходила, весь час стояла на порозі. ОСОБА_12 вона також в аудиторії не бачила. Проте, ОСОБА_4 не заперечувала, що разом з ОСОБА_10 знаходилась в аудиторії № 6, там же на той час перебувала ОСОБА_12, яка лишилась, коли вони з ОСОБА_10 пішли на дискотеку.
Крім того, показання ОСОБА_4 та ОСОБА_10 про непричетність ОСОБА_4 до крадіжці майна ОСОБА_7 спростовуються іншими дослідженими доказами.
Потерпіла ОСОБА_7, допитана апеляційним судом в присутності її законного представника ОСОБА_8, не погоджуючись з вироком суду, вказала, що суд 1-ої інстанції взагалі не взяв до уваги її показання. Показала, що з обвинуваченою знайома, навчаються в Миколаївському державному коледжі економіки та харчових технологій на одному курсі, але в різних групах. З обвинуваченою спілкувалися, але не дружили. 21.12.2012р. в коледжі був новорічний концерт. Як учасник концерту, вона переодягалася в аудиторії №6, де лишала свої речі. Після концерту, перед дискотекою бачила, що до аудиторії зайшли ОСОБА_10 та ОСОБА_4 ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вона в аудиторії не бачила. Аудиторія №6 - це аудиторія, яка знаходиться в підвалі, де студенти проходять практику. Заняття там проходять дуже рідко. Там завжди переодягаються учасники концертів, коли такі проводяться у коледжі. Ключ від аудиторії зберігався на вахті. Його брала заступник з виховної роботи ОСОБА_13 та віддавала ОСОБА_18, яка стежила за аудиторією. В аудиторії речі залишали лише ті, хто брав участь в концерті, близько двадцяти чоловік. Туди не мав права заходити ніхто, крім виступаючих. ОСОБА_18 брала участь у концерті, віддала комусь ключ. Де він потім подівся, невідомо. За речами ніхто не стежив. ОСОБА_10 переодягалася. В той час ОСОБА_4, яка не брала участі в концерті, стояла біля вчительського стола. Вона (ОСОБА_7) склала свої речі, дістала зі свого гаманця 20 грн., поклала його назад у сумку, закрила її, поставила на вчительський стіл та накрила зверху курточкою. Це бачила ОСОБА_4 В цей час ОСОБА_13 запросила її (ОСОБА_7) на дискотеку та попросила не розходитися, щоб вручити подарунки тим, хто приймав участь у концерті. Вона (потерпла) пішла на дискотеку. ОСОБА_10. та ОСОБА_4 залишилися в аудиторії. Коли вона (потерпіла) повернулася до аудиторії №6 після дискотеки, побачила, що її курточка скинута, сумка відкрита. В сумці не було гаманця. Вона одразу повідомила про крадіжку ОСОБА_13. подзвонила до банку, карточку заблокували, але гроші з картки вже були зняті. У неї викрали гаманець, в якому було 300 грн. готівкою, студентський квіток, студентську картку із зазначенням її прізвища, на рахунку якої було 500 грн., та пін-код до неї, який був записаний на папірці, там же було записано її прізвище. ОСОБА_13 сказала дзвонити тим, хто був в аудиторії. Вона подзвонила ОСОБА_10, але хто викрав гаманець не дізналися. Гаманець шукали в аудиторії, думали, що він десь впав, але не знайшли. Коли вона (потерпіла) вийшла з коледжу, на подвір'ї стояли ОСОБА_10 та ОСОБА_4 Вони почали розпитувати її, що сталося та заспокоювали її. До міліції з приводу крадіжки вона звернулася 27.12.2012р. Перед цим вона звернулася до Аваль-Банку, зробила нову картку та попросила зробити роздруківку фотографій, коли знімалися гроші, скільки та де. Після чого по телефону повідомила ОСОБА_10, що буде подавати заяву до міліції. Потім з телефону ОСОБА_10 надійшло повідомлення, в якому остання просила її не писати заяву до міліції. Потім ОСОБА_10 та ОСОБА_4 подзвонили їй та розповіли, що нібито гаманець вкрали ОСОБА_12 та ОСОБА_11. Також потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що на даний час матеріальна шкода їй не відшкодована, а тому просила задовольнити її цивільний позов, стягнувши 950 грн. з батька обвинуваченої - ОСОБА_5.
Показання потерпілої повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_13 - заступника директора коледжу з виховної роботи, яка в апеляційному суді показала, що 21.12.2012р. в коледжі був новорічний концерт. Як завжди учасники концерту, роздягалися та залишали свої речі в аудиторії № 6, в тому числі ОСОБА_7 та ОСОБА_10. Після концерту, коли вона (ОСОБА_13) зайшла до аудиторії, то бачила у приміщенні аудиторії ОСОБА_4, яка стояла біля вчительського столу, яка участі у концерті не приймала. Після дискотеки від ОСОБА_7 вона дізналася про крадіжку її майна та запідозрила ОСОБА_4 Пояснила, що, хоча ОСОБА_4, як студентка. за навчальним процесом характеризується позитивно, проте, на неї надходили скарги з гуртожитку, де вона мешкає, що вона без дозволу бере чужі речі, була також інформація про підозру її у крадіжках. Крім того, вона не приймала участь у концерті, тому перебувала в аудиторії № 6, як стороння особа. Коли стало відомо про крадіжку, вона намагалася з'ясувати, яким чином це сталося, в тому числі у ОСОБА_4 та ОСОБА_10, але вони пояснили, що їм про це нічого не відомо.
Допитана в апеляційному суді свідок ОСОБА_11 в присутності свого законного представника ОСОБА_16 показала, що 21.12.2012р. вона була на новорічній дискотеці в коледжі з ОСОБА_12. В аудиторії № 6 вона не була. Коли вона розмовляла по телефону, ОСОБА_12 пішла до роздягальні, яка знаходиться поряд з аудиторією №6, по свої речі. Потім ОСОБА_12 розповіла їй, що в аудиторії були ОСОБА_4, ОСОБА_19 та ОСОБА_10, які пили спиртний напій «Revo». В цей час зайшла викладач ОСОБА_13 та почала сварити їх за це. Десь через 10-15 хвилин після дискотеки, вийшовши на подвір'я коледжу, вона та ОСОБА_12 зустрілися з ОСОБА_4, яка попросила їх піти з нею до банкомату, щоб зняти гроші - її стипендію. Біля банкомату ОСОБА_4 дістала картку та папірець з пін-кодом з лівої кишені своєї куртки, з другої спроби зняла гроші в сумі 500 грн., запропонувала піти в кафе «Магнат», яке знаходиться поблизу банкомату, разом з її подругами ОСОБА_19 та ОСОБА_10, на що вони погодились. Після цього ОСОБА_4, сказала, що піде кликати ОСОБА_19 та ОСОБА_10, а вона з ОСОБА_12 залишились біля коледжу «Бізнесу та права» чекати на них. ОСОБА_4 довго не було, тому вона з ОСОБА_12 повернулися до свого коледжу. ОСОБА_10 повідомила, що в коледжі сталася крадіжка, тому в кафе ніхто не пішов.
Свідок ОСОБА_12 в присутності свого законного представника ОСОБА_20 показала, що 21.12.2012р. ввечері вона прийшла до коледжу на дискотеку. Свої верхні речі вона залишила у роздягальні. Після дискотеки вона спускалася до роздягальні, щоб забрати речі. В аудиторії №6 вона побачила ОСОБА_19 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10. ОСОБА_4 стояла біля столу, пила спиртний напій - «Revo». Її теж пригостили, вона випила ковток. В цей час зайшла ОСОБА_13, почала їх сварити. Тому вона одразу вийшла з аудиторії. ОСОБА_4 з ОСОБА_19 та ОСОБА_10 залишились в аудиторії. Близько 19-00 год. вона з ОСОБА_11 вирішили вийти на вулицю. ОСОБА_4 з подругами були на вулиці. ОСОБА_4 запропонувала їй та ОСОБА_11 піти десь погуляти, перед цим піти з нею до банкомату, щоб зняти гроші. ОСОБА_4 сама зняла гроші з картки, після чого поклала гроші та картку в кишеню, та пішла до коледжу за подругами. Вона та ОСОБА_11 в цей час залишились чекати на них. Поки вона розмовляла по телефону, ОСОБА_11 пішла дізнатися, де дівчата. На ОСОБА_11 вона чекала недовго. Повернувшись, остання повідомила, що в коледжі, щось трапилось, що в кафе ніхто не йде, тому вона збирається додому. ОСОБА_11 провела її на маршрутку.
Показання ОСОБА_4 також спростовуються оглянутими апеляційним судом фотозображеннями відеозапису з банкомату «ПриватБанку», який розташований по пр-кту Миру, 20 м. Миколаєва, з яких вбачається, що саме у ОСОБА_4 в руках знаходиться банківська картка потерпілої ОСОБА_7, що ОСОБА_4, поруч з якою знаходяться ОСОБА_11 та ОСОБА_12, самостійно виконує всі необхідні дії для зняття грошей з банківської картки потерпілої, та отримує ці гроші з банкомату саме вона. Крім того, викрадена банківська картка потерпілої ОСОБА_7 містила дані про її особу, а саме на картці було зазначено її прізвище та ім'я, вказане суперечить показанням ОСОБА_4 про те, що вона вважала що банківська картка, з якої вона зняла гроші, належала ОСОБА_12.
Оцінивши у сукупності досліджені докази, колегія суддів вважає, що висновок суду 1-ої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину не відповідає фактичним обставинам справи, а тому виправдувальний вирок підлягає скасуванню з постановленням обвинувального вироку на підставі ст. ст. 407, 411, 420 КПК України.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає встановленим, що 21.12.2012 р. в період часу з 18.00 год. до 19.35 год. ОСОБА_4, знаходячись в приміщенні аудиторії №6 Миколаївського державного коледжу економіки та харчових технологій, розташованому в м. Миколаєві, пр-кт Миру, 18, шляхом вільного доступу, таємно викрала майно, належне потерпілій ОСОБА_7, а саме: гаманець вартістю 100 грн., в якому знаходились гроші в сумі 300 грн., студентський квиток вартістю 50 грн., лист паперу з пін-кодом до карти банку «Аваль» на ім'я ОСОБА_7, який матеріальної цінності не представляє, та банківську картку «Аваль» на ім'я ОСОБА_7, на рахунку якої було 500 грн. Після цього ОСОБА_4 з банкомату «ПриватБанку», який розташований по пр-кту Миру, 20, використовуючи лист паперу з пін-кодом, банківську карту «Аваль» на ім'я ОСОБА_7, зняла з вищевказаної банківської карти грошові кошти в розмірі 500 грн.. Своїми противоправними діями ОСОБА_4 завдала матеріальної шкоди ОСОБА_7 на суму 950 грн..
Тобто ОСОБА_4 вчинила злочин, передбачений ч.1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
При призначенні ОСОБА_4 покарання, апеляційний суд враховує, що нею вчинений злочин середньої тяжкості, за відсутністю обтяжуючих покарання обставин. Як пом'якшуючу покарання обставину, суд враховує її неповнолітній вік. Крім того, з урахуванням даних про особу обвинуваченої, яка є студенткою, за місцем навчання характеризується позитивно, виховується в повній сім'ї, за місцем свого постійного проживання та навчання у школі характеризувалась виключно позитивно, що дає підстави вважати, що її виправлення можливо без відбування покарання.
Виходячи з сукупності викладених обставин, колегія суддів вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді арешту та на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
На підставі ст. 1166, ч.2 ст. 1179 ЦК України цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди у розмірі 950 грн. підлягає стягненню з батька неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_4 - ОСОБА_5, оскільки неповнолітня не має достатнього майна для відшкодування завданої нею шкоди.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Ленінського району м. Миколаєва Кривди Т.В. задовольнити частково, а апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 - повністю.
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 травня 2013 року стосовно ОСОБА_4 скасувати.
Визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання 3 (три) місяці арешту.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на неї обов'язків, передбачених п.п. 2. 3 ч.1 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання з дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та навчання.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 950 грн..
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня його проголошення.
Головуюча
Судді