АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа №2018/2-19/11/14
Провадження № 22-ц/790/5154/13 Головуючий 1 інст.-Чередник В.Є.
категорія - право власності Доповідач - Пономаренко Ю.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 серпня 2013 року
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Пономаренко Ю.А.
суддів - Шевченко Н.Ф., Швецової Л.А.
при секретарі: Гелашвілі Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 27 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про анулювання спільної дольової власності, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив припинити право ОСОБА_2 на 1/8 частину в житловому будинку з надвірними будівлями, розташованих за адресою АДРЕСА_1. Посилався на те, що будинок зареєстрований за ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 Будівля складається із двох самостійних квартир. В будинку мешкає тільки він та ОСОБА_3 Частина відповідачки в будинку є незначною і тому просив припинити право ОСОБА_2 на належну їй 1/8 частину будинку з виплатою їй компенсаціїв розмірі 3333 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Припинено право ОСОБА_2 на 1/8 частину в житловому будинку з надвірними будівлями, розташованих за адресою АДРЕСА_1 з виплатою їй грошової компенсації в розмірі 59120 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду та зменшення суми компенсації ОСОБА_2 до 39965 грн., в іншій частині просить рішення суду залишити без змін, посилаючись на ті обставини, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального закону.
Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частково задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_1 суд 1 інстанції виходив з того, що оскільки неможливо виділити частку ОСОБА_2 в натурі, то є підстави для анулювання спільної дольової власності та припинення права ОСОБА_2 на 1/8 частину в житловому будинку, з виплатою їй грошової компенсації.
Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції не може вважатися правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано на ім'я трьох співвласників: ОСОБА_3 -в ? частині домоволодіння, на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.1980 року, ОСОБА_1 - в 3/8 частині домоволодіння, на підставі рішення Харківського обласного суду від 16.11.1994 року, ОСОБА_2 -в 1/8 частині домоволодіння, на підставі рішення Харківського обласного суду від 16.11.1994 року.
В складі домоволодіння АДРЕСА_1 є один житловий будинок літ.А-1 з прибудовами та ґанком загальною площею 79кв.м, в тому числі житловою - 51,8 кв.м, який складається з двох квартир, а саме:кв. №1 загальною площею- 42,7 кв.м, в тому числі житловою - 27,6 кв.м;кв. №2 загальною площею - 36,3 кв.м, в тому числі житловою - 24,2 кв.м.
В домоволодінні склалося фактичне користування житловими та службовими будівлями і спорудами:ОСОБА_3 користується кв.№2 в житловому будинку літ.А-1 з прибудовами і ґанком, сараєм літ.Е та льохом літ.В під ним, вбиральнею літ.Д, огорожею №3, ворітьми з хвірткою ¹4.ОСОБА_1 користується кв.№1 в житловому будинку літ.А-1 з прибудовами, сараєм літ.И, гаражем літ.Б та льохом літ.Г під ним, огорожами №2,6,7, ворітьми №1, вимощенням І. В результаті ремонтних робіт проведених в кімнаті 1-3 відбулись зміни: влаштовано перегородку, проведено заміну 3-х вікон, ремонт стель, стін і підлог. Решта приміщень залишились без змін.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства,що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» визначено, що якщо виділ частки в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями такої будівлі. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановленняпорядку користування ним, власнику, що виділяється, присуджується грошова компенсація.
Матеріали справи містять дані про те, що виділ в натурі 1/8 частин будинку неможливий. Ця частка у спільній власності на будинок є незначною, не може бути виділена в натурі і тому учасники спільної власності можуть сплатити грошову компенсацію за належну їй частку.
Разом з тим, для того, щоб припинити право спільній власності ОСОБА_2 з виплатою їй грошової компенсації за її частку в спільній власності, повинно бути проведено перерозподіл часток будинку, але позивач таких позовних вимог не висував.
Відповідно до вимог ч.2 ст.365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи начастку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачемвартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Судова колегія вважає, що судом 1 інстанції передчасно та необґрунтовано було винесено рішення, щодо компенсації 1/8 частини у спільній власності будинку, оскільки розподіл часток в будинку взагалі проведено не було.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства,що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» доказом бажання і реальних можливостей для переводу прав і обов'язків покупця є внесення позивачем на депозитний рахунок судувсіх сум, які за договором зобов'язаний сплатити покупець. Невиконання позивачем цих умов може бути підставою для відмови в позові про перевід на нього прав і обов'язків покупця.
Вищезазначені норми закону судом 1 інстанції залишені поза увагою, в рішенні суду 1 інстанції відсутнє посилання з кого конкретно із учасників спільної власності треба стягнути суму компенсації на користь ОСОБА_6 в розмірі 59120 грн.
При бажанні безпосередньо позивача виплатити грошову компенсацію у розмірі 59120 грн., він, відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» та ч.2 ст.365 ЦК України, повинен був перерахувати гроші на депозитний рахунок суду, що б свідчило про його переконливе бажання на придбання 1/8 частини в спірному житлову будинку.Але позивачем цього зроблено не було, а тому у суду 1 інстанції не було законних підстав для задоволення його позовних вимог в цій частині.
Відповідно до п.1, 4 ст. 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення судупершої інстанції та ухвалює нове, якщо судом були порушені або неправильно застосовані норми матеріального або процесуального права та неповно з'ясовані обставини справи.
В зв'язку з наведеним судова колегія знаходить правові підстави для скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, 309, 313, ст.314, 316,317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2013 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про анулювання спільної дольової власності відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -