№ справи:115/2116/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Власенко А.П.
№ провадження:22-ц/190/4973/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Харченко І.О.
суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, діючого на підставі довіреності, на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
19 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Вимоги мотивовані тим, що їй на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, на праві власності належить 54/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1. Згідно довідки Ліснівської сільської ради Сакського району Автономної Республіки Крим в зазначеній частці будинку зареєстрований, але не проживає син колишнього власника, відповідача по справі. Дана обставина створює для позивача перешкоди щодо здійснення та розпорядження зазначеним майном. Просила визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності не з'явившихся сторін та/або їх представників, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до наступного.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до частини 1 статті 10, частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту порушення відповідачем ОСОБА_2 її прав як власника 54/100 часток домоволодіння, своєю реєстрацією за спірною адресою, а саме: у квартирі АДРЕСА_1.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.
При апеляційному перегляді встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 28 липня 2011 року придбала з прилюдних торгів 54/100 частин будинку АДРЕСА_1 (аркуш справи 7), про що отримала 4 серпня 2011 року у нотаріуса відповідне свідоцтво (аркуш справи 6).
Іншим співвласником зазначеного домоволодіння, згідно пояснень позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, є ОСОБА_4, який є батьком відповідача ОСОБА_2
Місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (аркуш справи 11).
Розглядаючи позовну заяву по суті, суд першої інстанції правомірно виходив з приписів статті 391 Цивільного кодекс України, з тексту якої вбачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном у разі його порушення.
Як зазначалося вище, позивачка ОСОБА_1 є власником лише 54/100 часток будинку АДРЕСА_1. Матеріали справи не містять та позивачкою ОСОБА_1 не надано суду апеляційної інстанції доказів щодо поділу між співвласниками в натурі зазначеного домоволодіння АДРЕСА_1, або виділ в натурі її частки зі спільної часткової власності, або визначення порядку користування спірним домоволодінням між співвласниками.
Довідка Ліснівської сільської ради Сакського району Автономної Республіки Крим (аркуш справи 27) про реєстрацію відповідача ОСОБА_2 саме на 54/100 часток домоволодіння суперечить матеріалам справи, поясненням сторін, а тому не може бути прийнята апеляційною інстанцією в якості належного та допустимого доказу.
На підставі статті 13 Цивільного кодексу України особа здійснює цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України надає кожній особі право звернутися до суду за захистом свого особистого порушеного немайнового або майнового права та інтересу.
На підставі частини 3 цієї ж статті суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частини 2-5 статті 13 цього Кодексу, тобто у разі відсутності порушеного права.
За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту належності їй на праві власності будинку № 66 в цілому, в тому числі квартири № 2 цього будинку по АДРЕСА_1, де зареєстрований відповідач ОСОБА_2, та недоведеності факту порушення її прав власника на належну їй частку в будинку реєстрацією відповідача ОСОБА_2 за спірною адресою.
Матеріали справи також не містять даних щодо підтримання позовної заяви позивачки ОСОБА_1 (або подання самостійного позову) з боку іншого співвласника зазначеного будинку, на частці якого, як наполягав відповідач ОСОБА_2 в суді першої інстанції, він й зареєстрований.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процессуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-314, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, діючого на підставі довіреності, - відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
І.О.Харченко Н.І.Любобратцева Є.В.Філатова