УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1222/13Головуючий суду першої інстанції:Григор`євська І.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.

"07" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіРедько Г.В.,

СуддівПриходченко А.П., Романової Л.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_8 на ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 25 липня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 03 червня 2013 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

До суду від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, оскільки зазначеним рішенням вказане питання не було вирішено.

Ухвалою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2013 року в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_8 про винесення додаткового рішення по справі відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що доказом надання правової допомоги та оплати таких послуг є відомості, які відображені в угоді між клієнтом та адвокатом.

Апелянт вважає, що невірне зазначення номеру справи не є підставою для відмови у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

Апелянт вважає, що посилання в оскаржуваній ухвалі суду, як на підставу для відмови у розподілі судових витрат, не надання копії угоди, є безпідставним, оскільки така угода в оригіналі буда надана для вивчення суду першої інстанції.

Апелянт також вважає помилковим посилання суду першої інстанції, що відповідач та його представник не просили стягнути судові витрати, оскільки вирішення питання щодо розподілу судових витрат, це є обов'язком суду і крім того, в дебатах представник відповідача на це посилався.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відмовляючи у ухваленні додаткового рішення по справі щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції керувався тим, що представник відповідача був допущений до участі у справі на підставі довіреності, яка не містить оплати відповідачем представнику за правову допомогу у розмірі 1000 грн. Суд також посилався, що представник відповідача в судовому засіданні не просив стягнути вказану суму, у наданій суду угоді вказано, що адвокат надає правову допомогу по справі за № 107\4576/2013ц, в той час, коли номер справи дійсний 2\107\4587\2013ц.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не може погодитися, виходячи з наступного.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи постановити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу.

Частиною 1 статті 84 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 47 цього Кодексу учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Згідно із ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Така особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Матеріали справи такої ухвали не містять. Разом з тим, у справі є угода про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_8

Таким чином, ОСОБА_8 приймав участь у розгляді справи у якості представника відповідача по угоді.

На зазначені обставини суд першої інстанції не звернув.

Правовідносини між адвокатом або фахівцем у галузі права та клієнтом визначаються цивільно-правовою угодою. Права та обов'язки адвоката визначені Законом України "Про адвокатуру", Правилами адвокатської етики тощо.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про адвокатуру" визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 42 ЦПК України документи, що посвідчують повноваження адвоката як представника, можуть також посвідчуватися ордером або договором. До ордеру обов'язково додається витяг із договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних документів.

Матеріалами справи документально підтверджено, що адвокат ОСОБА_8 на підставі угоди № 05\2013 (а. с.27), надавав правову допомогу відповідачеві ПП ОСОБА_7 у цивільній справі № 107\4576\2013-ц в суді першої інстанції та має право надавати правову допомогу в суді апеляційної інстанції за позовом ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Як убачається з угоди сума оплати за правову допомогу сплачується під час підписання зазначеної угоди. (а. с. 27). Угода підписана сторонами, що є доказом оплати послуг за правову допомогу у розмірі 1000 грн.

Згідно з протоколами судових засідань адвокат брав участь у справі в суді першої інстанції. (а.с. 33-36).

За таких обставин апеляційна інстанція вважає доведеним факт документального підтвердження витрат відповідача, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, і покладає цей обов'язок по його компенсації на позивача у відповідності до вимог статті 88 ЦПК України, у граничному розмірі компенсації витрат на правову допомогу, який встановлений законом.

Отже, посилання суду на відсутність доказів оплати правової допомоги, є помилковими, оскільки це суперечить матеріалам справи і описка в угоді не є перешкодою у відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 303, п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2013 року скасувати.

Справу направити до суду для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

Г.В. Редько А.П. Приходченко Л.В. Романова