УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1175/13Головуючий суду першої інстанції:Тощева О.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.

"07" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіРедько Г.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Романової Л.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по договору про іпотечний кредит та судових витрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі -Банк) звернулося до суду до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по договору про іпотечний кредит, мотивуючи тим, що відповідач отримала кредит у розмірі 202000 грн., зі сплатою 15,5% річних за користування грошима та строком повернення не пізніше 16.04.2028 року. Позичальник свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим рішенням Апеляційного суду АР Крим від 12.12.2011 року при перегляді заочного рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14.04.2010 року, була стягнута з позичальника заборгованість на користь Банку. Оскільки зобов'язання позивальником на теперішній час не виконані, просить стягнути існуючу заборгованість у розмірі 131799 грн. 96 коп.

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 22 липня 2013 року позов задоволений: стягнуто з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором із врахуванням судових витрат у розмірі 140606 грн. 11 коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове.

Апелянт, погоджуючись з розміром нарахованих за користування кредитними коштами процентів, заперечує нарахування пені з неустойки.

Апелянт вважає, що суд не застосував строк позовної давності до стягнення неустойки.

Апелянт вважає, що суд посилаючись на норми статті 625 ЦК України, не звернув увагу, що банк не звертався з вимогами про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки кредитний договір не розірваний, кредитні зобов'язання не виконані, тому Банк має право на стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

Вказані висновки відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Державний ощадний банк» та ОСОБА_6 було укладено договір про іпотечний кредит № 84 від 17.04.2008 року на суму 202000 грн. строком на 20 років з оплатою 15,5 % річних за користування кредитом. (а.с.12-14). З метою забезпечення виконання зазначених зобов'язань сторони 17.04.2008 року уклали іпотечний договір, в якому предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 АР Крим (а.с.15-18).

Позичальник свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим рішенням Апеляційного суду АР Крим від 12.12.2011 року при перегляді заочного рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14.04.2010 року , була стягнута з позичальника заборгованість на користь Банку у розмірі 206779 грн. 61 коп., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки , а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності позичальнику, шляхом продажу квартири з прилюдних торгів за ціною , що реально склалася на ринку на момент її реалізації, з початковою ціною не менше ніж 260000 грн. (а.с.8-9).

Згідно з протоколом від 04 лютого 2013 року по проведенню прилюдних торгів по реалізації предмету іпотеки, квартира АДРЕСА_1 була реалізована за 208 000 грн. та банку перерахована сума 158907 грн. 20 коп. (а.с.39, 40).

Тобто, враховуючи, що заборгованість встановлена рішенням суду не була повністю погашена, у Банку виникло право на стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.

Враховуючи, що зобов'язання частково було виконане шляхом продажу предмету іпотеки і кошти перераховані 18.02.2013 року, то посилання апелянта про пропущення Банком позовної давності є помилковим, оскільки з даної дати Банк дізнався про продовження кредитним зобов'язань на суму непогашеної заборгованості та право на звернення до суду за захистом своїх прав.

Крім того, посилання апелянта, що суд невірно посилався на статтю 625 ЦК України , колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки неправильне посилання на норму матеріального права не призвело до незаконності рішення в цілому і не може бути підставою для його скасування.

Колегія суддів вважає також безпідставним посилання апелянта про нарахування пені з неустойки, оскільки вказане спростовується розгорнутою довідкою розрахунком заборгованості, наданим Банком в апеляційній інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги не містять посилання на правові підстави для скасування рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2013 року і ухвалення нового рішення відповідно до положень статті 309 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Г.В.Редько Л.В. Романова Т.С. Авраміді