АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/ 10504 /2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Новак А.В.
Доповідач - Поливач Л.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Головачова Я.В., Шахової О.В.
при секретарі Охневській Т.В.
за участю осіб: представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно виплаченої пенсії;
за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва
на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 30 травня2013 року
в с т а н о в и л а:
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 30.05.2013 року в задоволенні позовних вимог Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно виплаченої пенсії відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що оскільки фактичним отримувачем пенсійних коштів ОСОБА_4, якого 10.09.2002 року було знято з реєстраційного обліку, як пенсіонера, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Німеччини, в сумі 28312, 42 грн. є відповідачка ОСОБА_3, то дана переплата має бути стягнута саме з неї, як з отримувача безпідставно виплачених грошових коштів.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення. Представник УПФУ в Голосіївському районі м.Києва в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Колегія суддів розцінила причини неявки представника позивача в судове засідання як неповажні та дійшла висновку про те, що неявка представника позивача в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, у відповідності до вимог ч. 2 ст.305 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м.Києва, починаючи з 21 травня 1992 року по 31 січня 2009 року, перебував та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_4, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
З матеріалів листа ВГІРФО Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві за № 53/17789 від 31.12.2008 року вбачається, що ОСОБА_4 було знято з реєстраційного обліку 10 вересня 2002 року у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Німеччини.
В період з 01 жовтня 2002 року по 31 січня 2009 року відповідач ОСОБА_3 на підставі довіреності, отримала суми пенсій нарахованих до виплати ОСОБА_4 у розмірі 28 312 гривень 42 копійки.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Управління ПФУ в Голосіївському районі м.Києва не підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції від 07.10.2009 року), виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції від 07.10.2009 року), суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 Цивільного кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України, довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Правовідносини, що виникли між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в конкретному випадку регулюються Главою 17 «Представництво» Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 Цивільного кодексу України, правочин вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем пред'явлено позовні вимоги не до тієї особи, яка має відповідати за даними вимогами, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Належним відповідачем за вимогами Пенсійного Фонду про стягнення безпідставно виплаченої та, відповідно, безпідставно отриманої пенсії є пенсіонер, якому нараховувалась та виплачувалась дана пенсія, а не особа, яка здійснювала його представництво. Крім того, такий позов до пенсіонера належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.
Отже, твердження апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів, поданих сторонами.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 30 травня2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: