№ справи:122/7876/2012 Головуючий суду першої інстанції:Лебедь О.Д.

№ провадження:22-ц/190/4460/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Куриленко О. С.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Куриленко О.С.

суддів:Онищенко Т.С.,Даніла Н.М.,

при секретарі:Кутелія Я.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа Комунальне підприємство «Сімферопольське МБРТІ» про встановлення порядку користування земельною ділянкою, розподіл домоволодіння та його виділення в натурі, усунення перешкод у користуванні, за апеляційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 травня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_7, ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу, в якій ставлять питання про скасування рішення суду та відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та визначення порядку користування спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Згідно ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є власником 5/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 23.08.2012 р., за реєстром № 6537, укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, ОСОБА_10

Відповідач ОСОБА_7 є власником 7/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, відповідач ОСОБА_8 є власником 88/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1.

До теперішнього часу сторони державних Актів на землю не отримали, користуються земельними ділянками на підставі раніше встановлених меж відповідно до домовленостей та до порядку користування, який склався раніше.

Будь-яких непогоджень з межами земельних ділянок ні позивачка ні відповідачі при набутті на них права не заявили.

Відповідно до рішення товариського суду другого кварталу п. Заводське від 16.05.1974 р., між попередніми власниками домоволодіння був встановлений порядок користування земельною ділянкою, відповідно до якого ОСОБА_12 (на теперішній час власником є позивачка) залишена в користуванні земельна ділянка площею 803 кв.м. разом з забудованою частиною, в користуванні ОСОБА_11 (на теперішній час власниками є відповідачі) залишена земельна ділянка площею 630 кв.м. разом з забудованою частиною, земельна ділянка площею 60 кв.м. вважається двором загального користування.

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 09.10.2008 р. між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_10 укладена мирова угода, відповідно до якої відповідачі визнають порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, визначений рішенням товариського суду другого кварталу п. Заводське від 16.05.1974 р.,

Ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що до набувача переходить право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №233-18/10 було надано два варіанта розділу земельної ділянки та на думку колегії суддів підлягає застосуванню саме другий варіант, оскільки він повною мірою відповідає досягнутим умовам мирової угоди, затвердженою ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 09.10.2008 р. та не суперечить вимогам закону і нормам ДБН 360-92.

Вимоги позивача щодо розподілу домоволодіння в натурі підлягають задоволенню, оскільки фактично варіант розподілу домоволодіння, запропонований позивачем, відповідає варіанту розподілу домоволодіння, запропонованому відповідачами.

Посилання відповідачів у своїй апеляційній скарзі на то, що суд не мав права проводити розподіл домоволодіння між ними, суперечить позиції відповідачів у судовому засіданні у суді першої інстанції, в якому відповідачі наполягали на тому, що не бажають об'єднувати свої частки домоволодіння, та зводяться до намагання відповідачами за будь-яких умов скасувати судове рішення.

Як визначено в ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали не виразними, таким чином вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідачів перенести самовільно встановлений паркан є обґрунтованими та заснованими на законі.

Виходячи з встановленого, правова позиція суду першої інстанції по справі є правильною, а рішення суду відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а носять характер простого непогодження з рішенням суду та не засновані на законі.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: