СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2013 року Справа № 5002-17/3725-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Балюкової К.Г.,
Дмитрієва В.Є.,
за участю представників сторін:
позивач, не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
представник відповідача, не з'явився, мале підприємство "КАШТАК";
представник третьої особи, не з'явився, публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" в особі філії Сакського відділення №4573 публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України";
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 16 травня 2013 року у справі № 5002-17/3725-2012
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до малого підприємства "Каштак" (вул. Євпаторійська, 51-в,с. Уютне, Сакський р-н,96555)
3-тя особа Публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" (вул. Госпітальна, 12-г,Київ 23,01023)
в осбі філії Сакського відділення №4573 публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" (вул. Курортна, 75, м.Саки,Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)
про стягнення 437741,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2013 року у справі №5002-17/3725-2012 у позові відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційні вимоги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням керівництва суду від 07.08.2013 року суддю Рибіну С.А. замінено на суддю Балюкову К.Г.
02.10.2013 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу від малого підприємства "Каштак", яким просять рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався.
У судове засідання, призначене на 02 жовтня 2013 року представники сторін не з'явилися.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, однак судова колегія не вбачає підстав для його задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Враховуючи те, що, явка сторін обов'язковою не визнавалась, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, cудова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.
Відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
У зв'язку з тим, що строк розгляду справи закінчується 07 жовтня 2013 року судова колегія вбачає неможливим задовольнити клопотання про відкладення розгляду справи.
Переглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.
21 січня 2010 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та малим підприємством „Каштак" у простій письмовій формі укладений попередній договір б/н., що підтверджується копією зазначеного договору.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Як вбачається з ч. 3 статті 635 Цивільного кодексу України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 Цивільного кодексу України відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 статті 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
Однак, сторонами основний договір не наданий.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України пояснення представників сторін є доказом.
Відповідно до ч. 4 статті 182 Господарського кодексу України зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.
Зазначений строк встановлений ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України, та у даному випадку витікає 21.01.2011.
Однак, доказів спрямування проекту основного договору сторонами не надано.
При цьому також необхідно зазначити, що згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору, що у даному випадку обмежене ч. 1 ст.182 Господарського кодексу України, який не може перевищувати одного року з моменту укладення попереднього договору.
Також необхідно відмітити, що суд не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що попереднім договором передбачений інший строк укладання основного договору, який витік пізніше зазначеного року, оскільки у даному випадку відносини регулює закон, а не договір.
Більш того, у всякому разі позивач не реалізував своє право, передбачене ч. 3 ст. 182 Господарського кодексу України, та протягом строку, передбаченого попереднім договором, не спрямував відповідачу проект основного договору, та не звернувся до суду у разі ухилення від укладання основного договору, що передбачене зазначеною нормою.
Таким чином, системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок, що строк укладання основного договору витік, та зобов'язання припиняється.
Відповідно, підстав вважати, що відповідач порушив зобов'язання, відсутні.
При зазначених обставинах також не існує підстав вважати, що права та інтереси позивача є порушеними.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України суд захищає права та інтереси особи лише у тому разі, якщо вони є порушеними.
Оскільки право та інтерес позивача не порушені, підстав для задоволення позову немає, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань щодо відмови у вимозі у разі відсутності порушення права, Вищим господарським судом України (постанова Вищого господарського суду України від 15 листопада 2007 року № 2-29/7035-2007).
Окрім цього, позивачем не доведено, що відповідач використовував екскаватор. Так, п. 2.3 попереднього договору в редакції додаткової угоди № 1 до нього від 25.01.2010 оплата передбачена за використання екскаватора.
Також необхідно відмітити, що позивач, обґрунтовуючи свої вимоги щодо доведення знаходження екскаватора у відповідача посилається на п. 2.4 попереднього договору.
Однак, відповідно до п. 2.4 зазначеного договору в редакції додаткової угоди № 1 до нього, в ньому мова йде про те, що сторони дійшли згоди про необхідність знаходження екскаватора в гаражі у відповідача.
Однак, доказів виконання зазначеного пункту договору - передача екскаватора відповідачу, позивачем не надано.
При цьому також необхідно відмітити, що передача відповідачем позивачу екскаватора 21.01.2010 оформлювалась актом приймання-передачі.
Суд першої інстанції правомірно не погодився з думкою позивача про те, що у листі від 15.06.2010 відповідач визнає знаходження у нього екскаватора.
Так, у вказаному листі мова йде лише про неможливість підписання відповідачем запропонованого позивачем акту з правових підстав.
При цьому необхідно відмітити, що в акті від 03.06.2010, запропонованого позивачем, вказується про передачу екскаватора відповідачу, та зазначений акт відповідачем не підписаний.
Відповідно, вважати, що передача відбулась 03.06.2010 підстав не існує.
Іншими доказами щодо знаходження екскаватора у відповідача, позов не обґрунтовується.
Також необхідно зазначити, що рішення суду не може бути засноване на припущенні.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2013 року у справі №5002-17/3725-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді К.Г. Балюкова
В.Є. Дмитрієв
Розсилка:
1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
2. Мале підприємство "КАШТАК" (вул. Євпаторійська, 51-в,Уютне,Сакський р-н,96555)
3. Публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" (вул. Госпітальна, 12-г,Київ 23,01023)
4. філія Сакське відділення №4573 Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" (вул. Госпітальна, 12-г, Київ, 23, 01023)