ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа № 16/314/10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів: Алєєвої І.В.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ПП "Асоціація правового захисту" - не з'яв.,

ФОП ОСОБА_2 - не з'яв.,

ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2013

у справі № 16/314/10 господарського суду Запорізької області

за заявою 1. Приватного підприємства "Асоціація правового захисту",

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.12.2010.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.04.2013 (суддя Ніколаєнко Р.А.) частково задоволено клопотання ліквідатора щодо скасування обтяжень майна боржника. Скасовано арешти, інші обтяження майна ФОП ОСОБА_3, записи про які містяться в Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек. Залишено без задоволення заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" про виключення з ліквідаційної маси житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2013 (колегія суддів у складі: суддя Богатир К.В. - головуючий, судді Агапов О.Л., Будко Н.В.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.04.2013 скасовано. Провадження у справі № 16/314/10 про банкрутство ФОП ОСОБА_3 припинено.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду від 12.06.2013, а ухвалу господарського суду від 04.04.2013 залишити без змін. Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій вимог ст. 33 ГПК України, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, звертаючись з заявою про порушення справи про банкрутство кредитори обґрунтовували її тим, що кредитором-1 та ТОВ "Тонітранс" було укладено договір уступки права вимоги № 24-11-08 від 24.11.2008, згідно з умовами якого останній уступив ПП "Асоціація правового захисту" всі вимоги за договором від 15.05.2008 до ФОП ОСОБА_3 Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2010 у справі № 1/445-09 було стягнуто заборгованість у сумі 232192,60 грн. З метою примусового виконання Амур-Нижньодніпровським ВДВС Дніпропетровської МУЮ 08.02.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, вимоги кредитора-1 до боржника є безспірними, невиконання зобов'язань боржником перевищує три місяці від дати відкриття виконавчого провадження.

Судом апеляційної інстанції також зазначено, що сума вимог кредитора-1 є меншою, ніж триста мінімальних заробітних плат, але Закон про банкрутство допускає об'єднання вимог ініціюючих кредиторів в одній заяві про порушення справи про банкрутство.

Кредиторські вимоги ФОП ОСОБА_2 (кредитор-2) обґрунтовані тим, що нею та боржником укладено договір безвідсоткової позики від 19.03.2008, за яким останній отримав грошові кошти у сумі 69000,00 грн. строком до 31.12.2008. Борг було визнано боржником, що підтверджується відповіддю на претензію. 02.08.2010 боржником акцептовано платіжну вимогу-доручення № 1, яка повернута банком 06.08.2010 без виконання з причини відсутності грошових коштів на банківському рахунку. Загальний розмір кредиторських вимог обох кредиторів складає 301192,60 грн., що перевищує 300 мінімальних заробітних плат.

Постановою від 15.02.2011 господарський суд визнав боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

Норми ст. 1 Закону про банкрутство визначають, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

При цьому положення ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство визначають обов'язкові підстави для порушення справи про банкрутство за загальною процедурою, що складають предмет спору у такій справі, які полягають у тому, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство за загальною процедурою, за якою було здійснено провадження у даній справі, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство є обов'язковим дотримання положень Закону про банкрутство, у тому числі щодо трьохмісячного терміну, протягом якого не були задоволені безспірні вимоги до боржника в сумі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Норми ст. 1071 ЦК України визначають підстави списання банком грошових коштів з рахунка клієнта.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження та саме з цього моменту починає свій перебіг визначений в ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство трьохмісячний термін.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження та без доказів невиконання боржником своїх зобов'язань щодо безспірних вимог саме протягом трьох місяців з моменту порушення такого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Між тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, в порушення норм ч. 3 ст. 6 та ч. 8 ст. 7 Закону про банкрутство другим ініціюючим кредитором не були надані докази незадоволення вимог, що складають безспірну заборгованість боржника перед кредитором, покладеної в основу заяви про порушення справи про банкрутство, більш ніж протягом трьох місяців з моменту відкриття такого провадження.

Так, ФОП ОСОБА_2 взагалі не надавалися докази відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника 69000,00 грн.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що на момент порушення справи про банкрутство 29.12.2010 триста мінімальних розмірів заробітних плат складало 276600,00 грн. Тобто розмір вимог кредитора-1 на день подачі заяви про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_3 є меншим ніж 300 мінімальних розмірів заробітних плат.

Отже, правові підстави для порушення справи про банкрутство в даному випадку відсутні.

У зв'язку з викладеним, Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що провадження у справі № 16/314/10 підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Доводи заявника касаційної скарги не беруться судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до вільного тлумачення норм права та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Виходячи з наведеного, правові підстави для скасування або зміни постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2013 у справі № 16/314/10 залишити без змін.

Головуючий суддя:С. Мирошниченко

Судді: І. Алєєва

В. Картере