ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 914/1044/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С. (доповідач),

Мамонтової О.М.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р.

у справі №914/1044/13-г Господарського суду

Львівської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"

про стягнення 6 234 087,39 грн.

за участю представників сторін

позивача: Мельник В.В.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради про стягнення 6 234 087,39 грн., з яких 5 275 967,55 грн. основний борг, 689 073,49 грн. пеня, 40 246,90 грн. інфляційні нарахування та 228 799,45 грн. три проценти річних.

У суді першої інстанції представник відповідача подав заяву вх. №19375/13 від 29.05.2013р., в якій зазначає, що визнає позовні вимоги ПАТ НАК "Нафтогаз України" в повному обсязі та просить суд при прийнятті рішення про задоволення позову зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 10% (68 907, 35 грн.), з урахуванням клопотання від 17.04.2013р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.05.13 у справі № 914/1044/13-г, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року, позов задоволено частково, стягнути з Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5 275 967,55 грн. основного боргу, 68 907,35 грн. пені, 228 799,45 грн. три проценти річних, 40 246,90 грн. інфляційних нарахувань та 68 820,00 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. та рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2013р. скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення на користь позивача пені у розмірі 620 166,14 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити в цій частині позовні вимоги в повному обсязі. В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Публічним акціонерним товариством "Львівгаз" (постачальник) та Комунальним підприємством "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №ТЕ 10Б від 30.09.11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п.1.2. цього договору.

Відповідно до п.4.1 Договору перша оплата у розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Протягом листопада 2011 року - квітня 2012 року ПАТ по газифікації та газопостачанню "Львівгаз" виконано взяті на себе зобов'язання щодо поставки КП "Дрогобичтеплоенерго" ДМР природного газу, що стверджується наявними у справі Актами приймання-передачі природного газу:№ 1 від 30.11.11 (2026003 куб.м), № 2 від 31.12.11 (2110140 куб.м), №1 від 31.01.12 (2731286 куб.м), №2 від 29.02.12 (3296790 куб.м), № 3 від 31.03.12 (1742021 куб.м), №4 від 30.04.12 (689653 куб.м).

Відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу виконав не своєчасно, доказів на підтвердження протилежного в матеріалах справи не міститься.

14 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (первісний кредитор) та ПАТ НАК "Нафтогаз України" (новий кредитор) укладено договір №14/7017/12 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КП "Дрогобичтеплоенерго" за договором на постачання природного газу №ТЕ10Б від 30.09.11 у сумі 6 034 335,36грн.

На виконання п.2.2 Договору про відступлення права вимоги 14.11.12 ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" передало, а ПАТ НАК "Нафтогаз України" прийняло наступні документи: договір поставки природного газу №ТЕ10Б від 30.09.11; Акти приймання-передачі газу: №1 від 30.11.11, №2 від 31.12.11, №1 від 31.01.12, №2 від 29.02.12, №3 від 31.03.12, №4 від 30.04.12; документи, що підтверджують боржником проведення розрахунків: оборотна сальдова відомість по Договору №ТЕ10Н, банківські виписки до договору №ТЕ10Н, реєстри погашення заборгованості по пільгах та субсидіях; акт звіряння розрахунків до договору №ТЕ10Н станом на 29.10.12; витяг про місцезнаходження Первісного кредитора; витяг про місцезнаходження боржника; копія довіреності Начальника філії, що стверджується Актом приймання-передачі документів від 16.11.12.

Звертаючись з даним позовом позивач просив суд стягнути з відповідача 5 275 967 грн. 55 коп. - основного боргу, 40 246 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 689 073 грн. 49 коп. - пені та 228 799 грн. 45 коп. 3% річних, що відповідає умовам договору про відступлення права вимоги.

Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 620 166,14грн., місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, на підставі ст.83 ГПК України зменшив розмір нарахованої позивачем пені до 10% стягнувши на користь позивача суму пені, яка складає 68 907,35 грн. мотивуючи тим, що причиною прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання є недостатність коштів, яка зумовлена невідповідністю фактичної вартості теплової енергії (що виробляється підприємством) тарифам, затвердженим органом місцевого самоврядування, взявши до уваги, статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, враховуючи, що розмір нарахованої позивачем пені становить надмірно велику суму, а також те, що стягнення з відповідача вказаної суми у повному обсязі може негативно позначитися на подальшій господарській діяльності. При цьому, місцевий суд вказав на те, що позивач, як новий кредитор не навів жодних доказів завдання йому чи первісному кредитору боржником збитків внаслідок невиконання зобов'язань перед первісним кредитором. Крім того, місцевий суд задовольнив в повному обсязі решту позовних вимог, а саме суму основного боргу, інфляційні та річні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, факт поставки відповідачу газу на загальну суму 11 484 428,88 грн. підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2011р., від 31.12.2011р., від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 31.03.2012р. та від 30.04.2012р. та не заперечується відповідачем, доказів повного та своєчасного погашення бору відповідачем не надано, тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 5 275 967,55 грн.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що з відповідача слід стягнути інфляційні в сумі 40246,90 грн. та річні в розмірі 228799,45 грн., на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки відповідач визнав позов.

Що стосується решти позовних вимог, а саме стягнення пені в розмірі 689 073,49 грн., колегія суддів вважає вказати наступне.

Поняття неустойки визначено у статті 549 ЦК України. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, зазначена вище норма передає право суду зменшити розмір неустойки за виняткових обставин.

Статтями 233 ГК України та 551 ЦК України передбачено, що не лише майнові інтереси сторін є визначальними критеріями для зменшення розміру неустойки.

Враховуючи, що в даному випадку склалися обставини, за яких у позивача зачіпаються тільки майнові інтереси, а у відповідача майнові та інші інтереси (можливість постачання теплової енергії установам та організаціям), судом першої інстанції зроблено правильний висновок про винятковість вказаних обставин та про зменшення розміру пені до 10%, на основі доданих відповідачем доказів в підтвердження об'єктивності причин несвоєчасного виконання договірних зобов'язань з оплати за газ, а саме: п.1.1 Договору купівлі-продажу природного газу №ТЕ10Б від 30.09.11 використання відповідачем природного газу здійснюється виключно для виробництва теплової енергії яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами; довідкою від 27.03.13 №504 ; довідкою про стан претензійно-позовної роботи станом на 01.03.13 від 27.03.12 №01/505; розшифровкою дебіторської заборгованості по КП "Дрогобичтеплоенерго" ДМР станом на 01.03.13; договором про розстрочення (відстрочення) грошових вимог зобов'язань (податкового боргу) від 28.04.12, укладеного між Дрогобицькою ОДПІ та КП "Дрогобичтеплоенерго" ДМР про розстрочення сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 769959,09 грн. строком з 28.04.12 по 10.12.12 ; заявою відповідача про визнання позовних вимог у повному обсязі від 27.05.13.

При цьому, позивач, як новий кредитор не навів жодних доказів завдання йому чи первісному кредитору боржником збитків внаслідок невиконання зобов'язань перед первісним кредитором. А тому пред'явлена до стягнення сума пені є надмірною по відношенню до наслідків несвоєчасного виконання зобов'язання боржником.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 10%, що становить 68 907,35 грн.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року у справі № 914/1044/13-г - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич

Судді:К. Круглікова

О. Мамонтова