ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
30.10.08 |
Справа №2-а-1302/08 |
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Єлжової Н.М., за участю
прокурора - Левандовського О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Військового прокурору Феодосійського гарнізону в інтересах особи ОСОБА_1
до військової частини А2272
про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат за службові відрядження,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з позовом військовий прокурор Феодосійського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А4489 про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат за службові відрядження у розмірі 644,45 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовослужбовцем, проходить військову службу в частині А4489, тому він має право на відшкодування витрат на службові відрядження за рахунок в/ч А4489, які до дня розгляду справи в сумі 644,45 гривень позивачу не виплачені.
У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі та заявив, що позивач перебував у відрядженні в с. Івниця Житомирської області у в/ч А1912 в період з 12.05.2008 року до 22.05.2008 року, витрати на відрядження склали 644,45 гривень, які не виплачені до цього часу.
У судове засідання позивач не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутністю та визнання адміністративного позову у повному обсязі у невиплаті витрат на відрядження в сумі 644,45 гривень.
Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності позивача та представника відповідача, повідомлених належним чином, на підставі наявних у справі доказів відповідно до частини 4 статті 128 КАС України.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XIІ від 25.03.1992 року Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України у військовій частині А4489, що підтверджується довідкою № 426 від 05.06.2008 року, наказом командира військової частини № 236 від 01.11.2004 року про призначення позивача на посаду інженера служби РАО.
Таким чином, всі правовідносини, що виникають між Голов`ятинським Сергієм Миколайовичем та військовою частиною А4489, у тому числі з командуванням зазначеної частини, з приводу проходження військової служби, виконання всіх передбачених законодавством гарантій соціального та правового захисту військовослужбовців, відносяться до публічної служби.
Статтею 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663
Згідно до пункту 11 Постанови КМ України від 23.04.1999 року № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" зазначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, визначаються Міністерством оборони за погодженням з Міністерством фінансів України.
На виконання вимог пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон", Наказом Міністра оборони України від 17.01.2000 року № 9 затверджено Інструкцію про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції, службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), в якій військовослужбовець проходить службу.
Пунктом 1.2. Інструкції передбачено, що у службові відрядження військовослужбовці можуть направлятися в разі дійсної потреби та за наявності коштів на відрядження з військових частин, які утримуються на самостійних штатах, - командиром військової частини.
Судом встановлено, що командиром військової частини А4489 капітан ОСОБА_1 був відряджений до с. Івниця Житомирської області у військову частину А1912 на період з 12.05.2008 року до 22.05.2008 року для здачі ОВТ, що підтверджується посвідченням про відрядження від 12.05.2008 року. Судом встановлено, що термін відрядження був продовжений на 2 доби до 24.05.2008 року. Підставою для видання посвідчення про відрядження був наряд військової частини А0255 від 06.03.08 № 3РО/5-136.
Судом встановлено, що витрати на службове відрядження складали 644,45 гривень, у тому числі витрати на проїзд в розмірі 254,45 гривень та добові в розмірі 390 гривень.
Судом встановлено, що відповідно довідки військової частини № 426 від 05.06.2008 року заборгованість перед капітаном ОСОБА_1. по відрядженням за 2008 рік складає 644,45 гривень.
Відповідно до посвідчення витрати на відрядження були частково виплачені в розмірі 244,45 гривень, тому заборгованість залишилася в розмірі 400 гривень.
Згідно з частиною 2 пункту 1.1. Інструкції для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюється виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.
Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, приходить до висновку, що бездіяльність командування військової часини А4489 щодо невиплати позивачу заборгованості по відшкодування витрат на службові відрядження у розмірі 400 гривень є такою, що суперечить чинному законодавству, тому позовна заява підлягає задоволенню у частині непогашеної заборгованості, як обґрунтована та підтверджена документально.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159,160, 163 КАС України
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з військової частини А4489 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 заборгованість з відшкодування витрат на службові відрядження за 2008 рік в розмірі 400 гривень.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня оголошення у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня проголошення постанови через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Трещова О.Р.