Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2008 року Справа № 21/91-08
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - І. С. Карбань, судді Л.М. Бабакової , судді В.Ф. Олійника,
при секретарі -Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1,
відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 2374Х/2-4) фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ізюм Харківської області, на рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2008 р. по справі № 21/91-08
за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ізюм Харківської області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельно-кадастрове підприємство», м. Ізюм Харківської області,
про стягнення 6623,17 грн.
встановила:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 1503,17 грн., моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, посилаючись на те, що відповідач своєчасно не виконав свої обов'язки по договору підряду № 30 від 17.04.2006р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2008р. по справі № 21/91-08 (суддя Пелипенко Н.М.) в задоволенні позовних відмовлено. Повний текст рішення підписано 15.09.2008р.
Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2008р. по даній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та постановити нове рішення по суті даного спору, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. В обґрунтування вимог викладених в апеляційній скарзі апелянт стверджував, що з врахуванням вимог ст. 847 ЦК України відповідач, як підрядник за договором № 30 від 17.07.2006р. був зобов'язаний повідомити позивача, як замовника по вказаному договору, про труднощі, що виникли в зв'язку з отриманням ліцензії, але відповідачем такі дії не були виконані.
Апелянт вказував, що оскільки через неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань позивач повинен був сплачувати податки і збори незалежно від результатів своєї фінансово-господарської діяльності, і починаючи з вересня 2007р. оплату податку не проводив взагалі через скрутне фінансове становище. Відповідно до ст. 22 ЦК України збитки це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). В зв'язку з чим апелянт вважав, що йому була нанесена моральна шкода у розмірі 5000 грн. та матеріальна шкода у розмірі 1503,17 грн.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином був повідомлений, про що свідчить відповідне поштове повідомлення. Про причини неприбуття представник відповідача в судове засідання суд не повідомив. Враховуючи, що неприбуття представника відповідача у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі з нижченаведений підстав.
17.07.2006р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір підряду № 30 . Відповідно до п. 1.1. вказаного договору відповідач зобов'язувався виконати з дотриманням вимог законодавства роботи зі складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для встановлення павільйону з продажу продовольчих товарів по вул. Київській (поруч з будівлею № 7, на перехресті вул. Київська та вул. Францева), в м. Ізюмі, Харківської області. Пункт 2.2. договору передбачав сплату позивачем авансу у розмірі 50% від вартості робіт протягом 5 днів з моменту підписання. Приймання виконаних робіт за спірним договором підряду повинно було оформлюватися атом приймання-передачі робіт (п. 3.1. договору підряду). Вказаним договором передбачався початок робіт 17.07.2006р., а закінчення 17.01.2007р. (п. 4.1. договору підряду).
Згідно з п. 5.1. договору підряду за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством та цим договором.
На виконання п. 2.2. спірного договору позивач перерахував на рахунок відповідача передплату у розмірі 724 грн., що підтверджено квитанцією № 85/97 від 17.07.2006 р.
З матеріалів справи вбачається, що на день укладення спірного договору відповідач мав ліцензією Державного комітету України по земельних ресурсах серія АА № 497877 від 28.07.2003 р. (а.с. 24) на проведення робіт за договором, проте термін дії ліцензії збігав 24.07.2006 р., у зв'язку з чим відповідач не мав змоги продовжувати виконання робіт за договором та завчасно подав документи на поновлення дії ліценції, що підтверджено листом від 06.07.2006 р. за № 120 (а.с. 25).
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або відмову у її видачі у строк не пізніше 10 робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії, фактично відповідач отримав ліцензію серія АВ № 188766 лише 23.11.2006 р. (а.с. 26).
06.12.2007р. між позивачем та відповідачем було підписано акт здачі-приймання науково-технічної продукції № 030, в якому зазначено, що відповідач роботу здав, а позивач роботу прийняв. Даний акт засвідчений підписами уповноважених представників обох сторін без зауважень з боку позивача щодо виконаної відповідачем роботи (а.с. 12).
Позивач при наявності порушення з боку відповідача строків встановлених для виконання роботи визначеної договором підряду № 30 від 17.07.2006р. не звертався до відповідача з вимогою про розірвання вказаного договору та відшкодування збитків або з вимогою про зменшення плати за невиконану своєчасно роботу.
Статтею 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, у зв'язку з неправомірним затриманням розгляду заяви щодо продовження ліцензії, звертався зі скаргою до голови Держкомзему України, внаслідок розгляду якої останній своїм листом від 08.11.2006 р. за вих. № 14-23-11/8241 повідомив відповідача про видачу підприємству ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт (а.с. 73). Вказане свідчить про те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором підряду не з власної волі і вживав всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно зі ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Загальною нормою щодо відшкодування збитків внаслідок наявного складу цивільного правопорушення є: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. За наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків за умови наявності винної поведінки, тобто заподіяння збитків умисно чи з необережності.
Позивачем відповідно до ст. 33 ГПК України не було доведено причинного зв'язку між діями відповідача та понесеними втратами позивача, в зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 1503,17 грн. задоволенню не підлягають.
Слід також зазначити про безпідставне твердження позивача про те, що сплачені ним податки є збитками, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р., під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. В зв'язку з чим позивач, відповідно до законодавства України, зобов'язаний сплачувати податки незалежно від виконання чи невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору підряду № 30 від 17.04.2006 р.
Також з довідки Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 20.05.2008р. за № 1354/10/24-023 вбачається, що станом на 17.05.2008р. на особовому рахунку позивача значиться податковий борг по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 667,17 грн., з урахуванням пені., що свідчить про те, що позивач, порушуючи чинне законодавство України не сплачує податки до бюджету (а.с. 19).
Враховуючи, що позивачем в обґрунтування своїх вимог не було зазначено в чому саме полягає завдана йому моральна шкода, як це передбачено ст. 23 ЦК України, і з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 грн. задоволенню не підлягають.
Крім того, слід зазначити, що стягнення моральної шкоди не поширюється на зобов'язання, які виникають з угод (договорів).
Беручи до уваги те, що позивачем не було надано доказі укладання відповідної угоди на надання юридичних послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача 150 грн. за надання юридичних послуг є безпідставними та недоведеними і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2008 р. по справі № 21/91-08 прийнято у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2008 р. по справі № 21/91-08 залишити без змін.
Повний текст постанови підписано 28.10.2008 року.
Головуючий суддя І.С. Карбань.
Суддя Л.М. Бабакова.
Суддя В.Ф. Олійник.