ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  9/143

15.08.08

 

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма

«Камаз -транс -Сервіс»

До відповідача  Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

Про                       стягнення 83036,00 грн.

Суддя  Жирнов С.М.

Представники:

від позивача:      Яковлєв Ю.В. -довіреність № 500  від 29.06.2005 р. 

від відповідача:  не з»явились.

 

Обставини  справи:

 

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 52964,00 грн. основного боргу на підставі Договору № 08/11/07-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.11.2007 р. та 30072,00 грн. основного боргу на підставі Договору № 27/11/07-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 27.11.2007 р.

           Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2008 р. порушено провадження у справі № 9/143 та призначено її розгляд на 15.08.2008 р.

Відповідач в судове засідання не з»явився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог суду від 31.07.2008 р. не подав та не надіслав.

Позивач в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги.

           Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

 

  Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

 

                                      ВСТАНОВИВ :

 

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Поштові відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі від 31.07.2008 р. були направлені відповідачу за адресами, зазначеними позивачем в позовній заяві, що підтверджується відміткою на зворотньому боці вищеназваної ухвали суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 15.08.2008 р. від останнього до суду не надходило.

 

За таких обставин суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладання розгляду справи, а рівно про можливість розгляду останньої за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права. 

 

            08.11.2008 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «Камаз -транс -Сервіс», визначеним як «Виконавець», та відповідачем - Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, визначеним як «Експедитор»був укладений Договір № 08/11/07-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі за текстом - «Договір 1»), а 27.11.2008 р. між вищезазначеними сторонами був укладений Договір № 27/11/07-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі за текстом -«Договір 2»)

Відповідно до п. 1 Договорів 1 і 2 Виконавець зобов»язується виконати перевезення вантажу, переданого Експедитором, за що останній зобов»язується оплатити Виконавцю встановлену суму фрахту.

У пункті 2 Договорів 1 і 2 сторони обумовили маршрут перевезення (Італія -Україна), адресу і дату завантаження, адресу вивантаження, строк доставки (на протязі 8 днів), одержувача (Піастрелла -К) та суму фрахту (26482,00 за кожний автомобіль по Договору 1 та 30072,00 грн. за автомобіль по Договору 2).

Відповідно до п. 3.1 Договорів 1 і 2 Експедитор сплачує Виконавцю суму фрахту та платежі, які виникли по даному перевезенню, на протязі 14 днів по оригіналам документів.

На твердження позивача, ним були надані відповідачу на виконання умов Договору 1 послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом Італія -Україна двома автомобілями, що підтверджується міжнародними товарно -транспортними накладними CMR № 0002931 та № 0001794, а також на виконання умов Договору 2 послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом Італія -Україна, що підтверджується міжнародними товарно -транспортними накладними CMR № 0002318, №02533, № 0002533/А.

Позивач вважає, що у відповідності до п. 3.1 Договорів 1 і 2 відповідач зобов»язаний  був сплатити позивачу на протязі 14 днів після отримання відповідачем рахунку та міжнародної товарно -транспортної накладної 52964,00 грн. (за два автомобіля) згідно Договору 1 та 30072,00 грн. (один автомобіль) згідно Договору 2.

При цьому позивач зазначив, що оригінали документів на оплату по Договору 1 були отримані відповідачем 26.11.2007 р., а по Договору 2 -21.12.2007 р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 1150772 та № 1186246 відповідно, а тому останній зобов»язаний був до 10.12.2007 р. по Договору 1 та до 04.01.2008 р. по Договору 2 оплатити заборгованість в сумі 52964,00 грн. та в сумі 30072,00 грн. згідно Договорів 1і 2.  

Відповідач за послуги з перевезення на загальну суму 83036,00 грн. (52964,00 грн. + 30072,00 грн. = 83036,00 грн.) згідно спірних договорів не розрахувався, а тому, на думку позивача, вказана сума підлягає до примусового стягнення з відповідача у судовому порядку.

 

             Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

 

Між сторонами по справі укладено Договори № 08/11/07-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.11.2007 р. та № 27/11/07-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 27.11.2007 р., які є договорами транспортного експедирування.

 

Договір на транспортне експедирування (глава 65 Цивільного кодексу України) є одним із видів договору про надання послуг, якому присвячено главу 63 Цивільного кодексу України. Положення останньої мають загальний характер для всіх видів договорів про надання послуг, а, отже, застосовуються і до договору на транспортне експедирування. 

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов»язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання  визначених договором послуг, пов»язаних з перевезенням вантажу.

Виконання договору транспортного експедирування полягає у здійсненні сторонами всіх прав та виконанні ними всіх обов»язків, передбачених договором.

 

 Відповідно ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Відповідно до ст. 538 ЦК України взаємні зобов»язання за договором мають виконуватися одночасно, якщо інше не випливає із закону, звичаїв ділового обороту, договору або змісту зобов»язання.

 

Позивачем здійснені автоперевезення за маршрутом Україна - Італія на виконання Договорів 1 і 2, що підтверджується міжнародними товарно -транспортними накладними CMR № 0002931, № 0001794, № 0002318, №02533, та № 0002533/А.

Предметом позовної заяви позивач визначив стягнення заборгованності по розрахункам з боку відповідача за отримані транспортно-експедиційні послуги відповідно до вищезазначених Договорів 1 і 2.

Судом встановлено, що розрахунки за послуги з автоперевезення відповідно до п. 3.1 спірних Договорів 1 і 2 здійснюються на протязі 14 банківських днів по оригіналам документів. При цьому приписами наведеного пункту 3.1 сторони взагалі не визначили як перелік «оригіналів документів», так і який саме порядок (з моменту надсилання позивачем чи отримання відповідачем відліковуються 14 днів для здіснення оплати за перевезення) сторони мали на увазі, зазначаючи «по оригіналам документів».  

Копії поштових повідомлень про вручення поштового відправлення № 1150772 та № 1186246 не приймаються судом у якості належних доказів на підтвердження направлення позивачем та отримання відповідачем оригіналів документів з огляду на наступне:

- відповідно до п. 36 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155, надалі за текстом -«Правила»), про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо);

- відповідних розрахункових документів, які б підтверджували прийняття поштою від позивача для пересилання поштових відправлень на адресу відповідача та з оригіналами згідно Договорів 1 і 2 документів до позовної заяви не додано, в судовому засіданні не названо та до матеріалів справи не залучено; 

- бланки опису вкладення (п. 78 Правил) до ніби -то направлених відповідачеві листів з оригіналами рахунку та міжнародної товарно -транспортної накладної щодо кожного спірного договору до позовної заяви також не додані, в судовому засіданні не названі та до матеріалів справи не залучені;

- наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення поштового відправлення № 1150772 та № 1186246 (у копіях) не зумовлені вищезазначеними Правилами в якості самостійно існуючих документів, крім того, зі змісту останніх взагалі не можливо зробити висновок як щодо змісту зазначеного в ньому направленого відповідачу «з/письма», так і щодо переліку можливо доданих до останнього документів.

 

Отже, будь-яких доказів в розумінні ст. 34 ГПК України щодо виконання позивачем договірних вимог щодо надання відповідачу «оригіналів документів», та доведення наявності з боку відповідача порушень п. 3.1 спірних договорів про своєчасну оплату позивачем суду не подано.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов»язання є його невиконання чи виконання в порушення умов, визначених змістом зобов»язання.

 

Встановлене судом свідчить про недоведеність позивачем підставності свого звернення за примусовим стягненням 83036,00 грн., факту виконання своїх обов»язків за Договорами № 08/11/07-1 від 08.11.2007 р. та № 27/11/07-1 від 27.11.2007 р., а тому суд визначає, що у нього не виникло право на такий позов.

 

При таких обставинах у задоволенні позову про стягнення з відповідача 52964,00 грн. основного боргу на підставі Договору № 08/11/07-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.11.2007 р. та 30072,00 грн. основного боргу на підставі Договору № 27/11/07-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 27.11.2007 р. позивачу належить відмовити повністю.          

 

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК покладаються на позивача.

 

Керуючись  ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 538, 610, 629, 929 ЦК України, Господарський суд міста Києва -

 

В И Р І Ш И В:

 

1.          У позові відмовити повністю.

2.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

 

Суддя

С.М. Жирнов

 

 

 

Дата підписання 20.08.2008 р.