ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 р. Справа № 923/1021/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Черковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Херсон

до відповідача-1: Приватного підприємства "Нива В.Ш.", м.Херсон

до відповідача-2: Головного управління юстиції у Херсонській області, м.Херсон

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4

про визнання дій по укладанню правочину купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель і споруд неправомірними, визнання недійсними результатів прилюдних торгів

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_5, представник за довіреністю від 19.02.2013 р.; ОСОБА_6, паспорт: серія НОМЕР_1, виданий Комсомольським ВМ УМВС України в Херсонській області від 08.10.2001 р., довіреність від 19.02.2013 р.;

від відповідача-1: Бойко В.В., представник за довіреністю № 319/13 від 01.03.2013 р.;

від відповідача-2: Садова Т.М., представник за довіреністю № 3020 від 30.08.2013 р.;

від третьої особи-1:ОСОБА_9, представник за довіреністю від 23.07.2012 р.;

від третьої особи-2: ОСОБА_10, представник за довіреністю від 23.07.2013 р.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до приватного підприємства "Нива В.Ш." (відповідач-1) та відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Херсонській області, за участю третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - про визнання дій по укладанню правочину купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель і споруд та земельної ділянки неправомірними, визнання недійсними результатів прилюдних торгів.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2013 р. порушено провадження по справі

№ 923/1021/13.

В судовому засіданні 16.09.2013р. представник позивача подав заяву про заміну відповідача-2, а саме, відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області на - Головне управління юстиції у Херсонській області.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, відповідачі та треті особи проти позову заперечують з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

У відділі примусового виконання судових рішень Головного управління юстиції на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист, виданий Білозерським районним судом Херсонської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 289667,00 грн.

В рамках вказаного виконавчого провадження було описано та арештовано належне ОСОБА_1 майно, а саме в першу чергу було описано та арештовано рухоме майно: деревообробні станки у кількості 19 одиниць, загальна вартість яких, на думку позивача, становить з урахуванням максимального зносу 510060 грн. Також в рамках виконавчого провадження було описано та арештовано нерухоме майно, а саме комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею1773,3 кв.м. та земельна ділянка загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що вищевказане майно також є об'єктом іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 26 грудня 2006 року за №02-23-Ф061054П-2135, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ФОП ОСОБА_1.

Матеріалами справи підтверджується, що 17 липня 2013 року відбулися прилюдні торги з реалізації комплексу нежитлових будівель і споруд загальною площею 1773,3 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В позовній заяві ФОП ОСОБА_1 стверджує, що був присутнім на прилюдних торгах, але протоколу, передбаченого п.4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. №68/5, йому не вручено. Також позивач не отримував акт державної виконавчої служби про проведені прилюдні торги відповідно до вимог п.6.1 та 6.3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. №68/5.

Позивач вважає прилюдні торги незаконними, посилаючись на наступне.

Акт про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Позивач стверджує, що на момент укладання спірного правочину (проведення прилюдних торгів від 17 липня 2013 р.) було порушено наступні норми законодавства:

- ч.3 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» та п.3.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. №68/5 - майно на прилюдні торги було передано без визначення ринкової вартості майна, яка мало бути визначена у порядку ст..58 Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»; сума вартості, за якою майно було передано на торги, занижена у десятки разів від ринкової вартості майна. Було порушено саме порядок визначення вартості, оцінки майна, оскільки результати висновку оцінки майна не були узгоджені з усіма учасниками виконавчого провадження, а саме із боржником та іпотеко держателем, який не погодився із висновками звіту про незалежну оцінку від 29.05.2013 р., де ринкову вартість арештованого майна визначено у 1021497,00 грн.

- ст..54 Закону України «Про виконавче провадження» визначає вичерпний перелік підстав для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями в рамках виконавчого провадження, за рахунок заставного майна. Підстав для передачі майна на продаж немає. Передача на торги майна, що знаходиться в іпотеці є втручанням у договірні відносини між сторонами договору іпотеки, порушує їхні договірні зобов'язання.

- ч.3, 4 ст.43 Закону України «Про іпотеку» - відповідачем не було здійснено опублікування у двох засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів іпотечного майна.

- П.3.8, 310 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. №68/5 - відповідачем у повідомленні про прилюдні торги комплексу нежитлових будівель і споруд загальною площею 1773,3 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, не здійснено повного опису майна.

- П.3.12 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. №68/5 - відповідачем не було організовано безперешкодну подачу заяву усіх бажаючих прийняти участь у торгах.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконанні відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Херсонській області знаходилось чотири виконавчих листи Білозерського районного суду Херсонської області №2-10 від 13.02.2009 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 301265,00 грн. (зведене виконавче провадження №ЄДРВП 36664308).

Відповідно до вимог ст..27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені для самостійного виконання рішення документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника.

За приписами п.5 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. П.п.1, 5, 6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Матеріали справи свідчать що 30.06.2011 р. державним виконавцем описано й арештовано належне боржнику нерухоме майно: нежитлові будівлі та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1.

Суд звертає увагу позивача, що акт опису й арешту майна у встановленому законом порядку не оскаржено та не скасовано.

За приписами ч.1 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єктів оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Згідно ч.1 та ч.6 ст.13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Копії постанови державного виконавця про призначення у виконавчому провадженні експерта, спеціаліста або суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, надсилаються сторонам у триденний строк з дня її винесення.

Судом встановлено, що 15.042013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонські області винесено Постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Згідно Звіту про незалежну оцінку майна вартість арештованого майна складає 1021497,00 грн.

Статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони незгодні з результатами визначення вартості чи оцінки, в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Про результати визначення вартості майна ОСОБА_1 повідомлено листом №6461 від 31.05.2013 р., який направлено рекомендованою кореспонденцією згідно квитанції №7300321034984 від 01.06.2013р. Оскільки боржник висловив свою незгоду з оцінкою майна, 05.06.2013 р. державним виконавцем винесено постанову про призначення рецензування звіту про оцінку, яку доручено експерту Юрко О.М., яка направлена експерту та сторонам. 06.06.2013 р. від експерта надійшло повідомлення про вартість рецензування звіту про незалежну оцінку майна та необхідність провести авансування робіт на розрахунковий рахунок експерта. В строк до 19.06.2013 р. оплату витрат за рецензування звіту ОСОБА_1 не здійснено. За таких обставин рецензування звіту про оцінку майна проведено не було.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що ПП «Нива ВШ» (відповідач-1) не опублікувало інформацію в печатних засобах масової інформації про проведення прилюдних торгів, оскільки вищевказане посилання спростовується наданими відповідачем-1 доказами, а саме: копіями газетних повідомлень, опублікованих в газеті «Прямо в руки» від 01 липня 2013 року та в газеті «Наддніпрянська правда» від 03 липня 2013 р. Суд звертає увагу позивача, що ним не надано відповідних доказів порушень щодо публікацій на веб-сайті Міністерства юстиції України. Також позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач-1 не забезпечив безперешкодну подачу усіх заяв бажаючих взяти участь в торгах.

Судом встановлено, що відповідач-1 не повідомив ПАТ «Укрсоцбанк» про реалізацію арештованого майна, належного ОСОБА_1, оскільки реалізації підлягало арештоване нерухоме майна, належне ОСОБА_1, на користь стягувача - ОСОБА_3 Виконавчий лист про стягнення заборгованості на користь ПАТ «Укрсоцбанк» до виконавчої служби не надходив. ПАТ «Укрсоцбанк» був повідомлений державним виконавцем про опис та арешт вищезазначеного майна, після чого звернувся до Суворовського районного суду м.Херсона про виключення майна з акту опису та арешту майна та визнання права іпотекодержателя. Згідно Рішення Суворовського районного суду м.Херсона по справі №2-3189/2011р. від 7 грудня 2011 року - позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» залишено без задоволення.

Таким чином, при реалізації арештованого майна, яке належало позивачу, застосовувалося Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а не норми Закону України «Про іпотеку».

Положенням ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

З огляду на вищезазначене, суд не знаходить підстав для визнання дій відповідачів по укладання правочину купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель і споруд загальною площею 1773,3 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, - неправомірними. На думку суду, позивачем не доведено порушення його прав; у суду відсутні підстави для визнання недійсними результатів прилюдних торгів - акту про реалізацію арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 23 липня 2013 р. стосовно відчуження майна, належного Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, - комплексу нежитлових будівель і споруд загальною площею 1773,3 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові витрати відповідно до ст..49 ГПК України розподіляються між позивачем та відповідачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладених норм права та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Повне рішення складено 07.10.2013 р.

Суддя В.В.Людоговська