РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2013 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі :
Головуючого судді Бондаренко Ю.О.
судді: Павліченко С.В., Собослой Г.Г.
при секретарі : Чейпеш С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 на рішення Рахівського районного суду від 27 травня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ВРА № 570837, яке видано 26 серпня 2010 року державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори, та зареєстровано в реєстрі за №1-1031, усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_5, який постійно проживав за адресою АДРЕСА_1. Після його смерті залишилося спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1. До дня смерті дядька, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 він проживав разом з ним в спадковому будинку, доглядав за померлим який був інвалідом і потребував постійного догляду. Після відкриття спадщини, він як спадкоємець за заповітом, подав до державного нотаріуса заяву про прийняття спадщини. В нотаріальній конторі, йому стало відомо, що існує заповіт, за яким, ОСОБА_5 заповів своє майно, в тому числі і вищезгаданий житловий будинок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах.
Заповіт, який пред'явлено відповідачами він рахує недійсним та вчиненим з порушенням вимог діючого законодавства, він звернувся до Рахівського районного суду з позовом про визнання останнього недійсним. 19 липня 2010 року Рахівським районним судом Закарпатської області винесено рішення, за яким заповіт, складений 17 вересня 2008 року від імені ОСОБА_5 визнано недійсним. Незважаючи на це, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, 26 серпня 2010 року, обманним шляхом, не повідомивши нотаріуса про існуючий спір, отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, шляхом відмови від прийняття спадщини за заповітом. Крім того, отримуючи свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідомо не повідомили та ввели в оману нотаріуса про наявність інших спадкоємців, які б мали право на спадкове майно, і в результаті навмисних дій, його позбавлено права володіння, користування та розпорядження спадковим будинком. Також, вважає, що відповідачі не мають підстав на заявлення вимог на спадкування за законом.
Він, ОСОБА_1 постійно проживав із померлим. Вважає, що відповідачі під час тяжкої хвороби дядька, який був у безпорадному стані, мали можливість, але свідомо ухилялися від надання спадкодавцю будь-якої матеріальної допомоги та моральної підтримки, у зв'язку з чим останні не мають права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, а навмисне введення в оману нотаріуса при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом за ними, призвело до порушення його права на спадкування.
Рішення Рахівського районного суду від 27 травня 2013 року позов було задоволено частково, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ВРА №570837, яке видано 26 серпня 2010 року державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори, та зареєстровано в реєстрі за №1-1031, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з доводами та висновками суду першої інстанції, позивач по справі подав апеляційну скаргу в якій просить в частині відмови в задоволенні позову скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволити його позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим що суд першої інстанції не дав належної оцінки діям відповідачів, які мали можливість, однак ухилялись від утримання померлого родича, що є підставою відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України від усунення від права на спадкування за законом, в свою чергу він проживав з померлим та доглядав за ним а тому має право на спадкове майно.
Представник ОСОБА_3 також подав апеляційну скаргу з проханням рішення Рахівського районного суду від 27 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга представника відповідача мотивована тим що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, а саме щодо пропуску відповідачами 6-ти місячного строку для прийняття спадщини. В рішенні суду першої інстанції невірно зазначені покази нотаріуса, яка пояснила, що відповідачі вчасно звернулись до нотаріальної контори а тому є такими, що прийняли спадщину. Крім того заповіт на позивача померлий склав 15.11.2006 року, а на відповідачів 17.09.2008 року, і наступний заповіт відповідно до ст..1254 ЦК України скасував попередній. Відповідачі є спадкоємцями другої черги, а позивач п'ятої і міг спадкувати виключно у разі відсутності спадкоємців попередньої черги. Будь яких порушень закону, при видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус не допустив.
Суд першої інстанції невірно зробив висновок про те, що відповідачі втратили право на спадкування за померлим братом ОСОБА_5 тому не підлягає до задоволення вимога про усунення від спадкування. Вимога про усунення від спадкування, на думку представника відповідача, є недоведеною.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав зазначених в ній.
Представник відповідача, в судовому засіданні заперечили щодо задоволення апеляційної скарги позивача та просили задоволити їх апеляційну скаргу.
Представник Рахівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надіславши повідомлення з проханням скасувати рішення суду, так-як свідоцтво про право на спадщину за законом було видано з отриманням норм цивільного права, оскільки відповідача по вправі звернулись до нотаріальної контори в 6-ти місячний строк після відкриття спадщини, а саме ОСОБА_3 - 26.04.2009 року а ОСОБА_4 - 26.08.2009 року.
Статтею 213 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст.214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають з установлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
У відповідності до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши сторони , дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 (а.с. 9). Померлому на праві приватної власності належав будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 (а.с.8).
Рахівським районним судом при розгляді даної справи також встановлено і не оспорені сторонами, те що за життя ОСОБА_5 склав два заповіти. Перший заповіт складено 15 листопада 2006 року в користь ОСОБА_1, другий - 17 вересня 2008 року в користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Рішенням Рахівського районного суду від 19 липня 2010 року заповіт від 17 вересня 2008 року визнано недійсним (а.с.13-17). Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 15 січня 2011 року рішення місцевого суду, про визнання заповіту ОСОБА_5 від 17 вересня 2008 року недійсним, в було скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову було відмовлено.
Частиною 2,3 ст. 1254 ЦК України визначено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про чинність заповіту, складеного ОСОБА_5 17 вересня 2008 року., який скасував заповіт складений 15 листопада 2006 року в користь ОСОБА_1.
За таких обставин ОСОБА_1 може претендувати на спадщину як племінник померлого.
Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Так відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У другу чергу право на спадкування за законом, згідно ст. 1262 ЦК України мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Згідно ч.1 ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
26.08.2010 року відповідачам видано свідоцтво про право на спадщину за законом за померлим ОСОБА_5 згідно якого кожен з відповідачів успадкував в рівних долях будинок АДРЕСА_1 (а.с.11).
З спадкового реєстру Рахівської Державної нотаріальної контори слідує, що ОСОБА_3 звернувся з заявою про прийняття спадщини 26.04.2009 року, а ОСОБА_4 26.08.2009 року (а.с. 212- 213).
Наведене спростовує твердження позивача та висновки Рахівського районного суду про пропущення відповідачами строку, подачі заяв про прийняття спадщини, які стали підставою для задоволення позову в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину недійсним.
Відповідно до положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Твердження апелянта про те, що він проживав з померлим та доглядав за ним, а відповідачі , які мали можливість, ухилялись від утримання померлого родича, що є підставою відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України від усунення від права на спадкування за законом, нічим не доведені, натомість спростовуються матеріалами справи.
Так, відповідно до актів обстеження (а.с.80,81), повідомлень Чорнотисянської сільської ради (а.с.82), довідок Чорнотисянської сільської ради (а.с.85-87) позивач ОСОБА_1 з 17 вересня 2008 року в житловому будинку АДРЕСА_1 не проживає. З заяв долучених до справи слідує, що відповідачі здійснювали догляд за ОСОБА_5 до смерті останнього (а.с.149, 151). Позивачем не доведено ухилення відповідачів від утримання ОСОБА_5.
Враховуючи вищевикладене, позов не підлягав до задоволення з підстав зазначених в позовній заяві.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.209,218,303,307,309,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити .
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Рахівського районного суду від 27 травня 2013 року - скасувати.
У справі ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог Рахівська державна нотаріальна контора - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді