ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 травня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.
суддів:Гуріна М.І.,Кобилянського М.Г.,Мойсюка М.І,Юрченка В.В.,
секретар: Мудрицька Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій Головного управління МВС України в м.Києві про визнання рішення протиправним за його касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду м.Києва від 29 листопада 2006 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій Головного управління МВС України в м.Києві про визнання рішення протиправним. Свої вимоги мотивував тим, що 21 грудня 2005 року він подав до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій Головного управління МВС України в м.Києві заяву про визнання його учасником бойових дій , посилаючись на те , що навчаючись в Горьківській вищій школі ( ГВШ) МВС СРСР з 1986 року по 1990 року, за рішенням Уряду СРСР , він неодноразово залучався до виконання спеціальних задач в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах , по нормалізації обстановки , відновлення законності та правопорядку на територіях Республік Закавказзя , зокрема у Вірменській РСР в м. Кіровакан , м. Варденіс з 19 вересня 1988 року по 25 грудня 1988 року та в Грузинській РСР, м. Тбілісі з 7 квітня 1989 року по 21 квітня 1989 року. Рішенням відповідача від 27 лютого 2006 року було відмовлено у визнані позивача учасником бойових дій. Зазначену відмову позивач вважав безпідставною та просив суд зобов'язати позивача визнати його учасником бойових дій та видати йому посвідчення встановленого зразку.
Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 31 липня 2006 року позов було задоволено.
Постановою Апеляційного суду м.Києва від 29 листопада 2006 року рішення суду першої інстанції було скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є безпідставною, необгрунтованою та такою, що прийнята судом без врахування всіх суттєвих обставин справи.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач проходить службу в органах внутрішніх справ та згідно з довідкою Горьківської вищої школи МВС СРСР з 19 вересня по 25 грудня 1988 року був направлений у відрядження до м. Кіровокан та Верденіс Вірменської РСР, а з 7 квітня по 21 квітня 1989 року до м. Тбілісі Грузинської РСР для виконання задач по нормалізації обстановки.
Відповідно до п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються особи, які працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії і брали в них участь чи забезпеченні бойової діяльності військ, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова Кабінету Міністрів України №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить перелік держав і періодів бойових дій на їх території та перелік осіб на яких поширюється дана Постанова.
Території та періоди бойових дій, на які посилається позивач не віднесені до цього переліку Постанови Кабінету Міністрів України. Тому положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ОСОБА_1 не може бути застосоване.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Крім того, відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Оскільки посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судом норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідае вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230 КАС України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постаноу Апеляційного суду м.Києва від 29 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій Головного управління МВС України в м.Києві про визнання рішення протиправним - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Д.В. Ліпський
СУДДІ : М.І. Гурін
М.Г. Кобилянський
М.І. Мойсюк
В.В. Юрченко