ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

                                                

 

 

 

                                             

                                              У Х В А Л А

 

                               І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

3 квітня 2008 року                                                           м. Київ

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

 

Головуючого - судді  Ліпського Д.В.,

       суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Федорова М.О., Юрченка В.В.,  

       секретар: Мудрицька Ю.В.

       за участю представників відповідача та третьої особи - Гаврильченко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова, третя особа : Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про поновлення виплати пенсії та відшкодування моральної шкоди за його касаційною скаргою на постанову Червонозаводського районного суду м.Харкова від 20 жовтня 2006 року та на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 грудня 2006 року, -

 

                                              В С Т А Н О В И Л А :

       

 У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова про поновлення виплати пенсії та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що він 20 липня 2004 року з дружиною виїхав на постійне місце проживання до Німеччини. Перед виїздом за кордон йому, в порушення вимог ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія була виплачена тільки за чотири місяці на перед, замість передбачених шістьох. У серпні 2004 року він повернувся до України, де й проживає за попереднім місцем проживання у належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_1. До звернення до суду на території Німеччини перебував лише 2 місяці. У грудні 2005 р. йому стало відомо, що порушено його право, як громадянина України, на пенсію, у зв'язку з чим, він став звертатися до відповідача, третьої особи, Пенсійного фонду України та в інші інстанції з приводу поновлення виплати призначеної йому пенсії. Його право на одержання пенсії не поновлено. Тому просив поновити Його порушене Право на одержання пенсії, стягнути з відповідача пенсію за період з грудня 2004 р. по березень 2006 р. в розмірі 16862 грн., а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

 

Постановою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 20 жовтня 2006 року позов задоволено частково. Зобов'язано УПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова поновити позивачу виплату пенсії починаючи з 17 січня 2006 року. В решті позовних вимог відмовлено.

 

Постановою апеляційного суду Харківської області від 26 грудня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

 

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції та частково з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови щодо стягнення пенсії з 1 грудня 2004 року по 16 січня 2006 року та відшкодування моральної шкоди, ухвалити рішення про повне задоволення його позовних вимог, оскільки суди порушили норми матеріального права. Зокрема, вказує, що судами неповно були з'ясовані обставини справи; висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи; порушений принцип верховенства права.

 

        Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи , колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

      Відповідно до ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

 

     Стаття 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

 

     Відповідно до п. 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, заява про призначення пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

 

       Отже, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що позивачем не надано до УПФУ В Червонозаводському районі м.Харкова паспорт з відміткою про реєстрацію місця проживання, а оскільки реєстрація місця проживання є обов'язковою умовою для поновлення виплати пенсії, відповідачем правомірно відмовлено у вимогах позивача щодо поновлення виплати пенсії.

 

     Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19.05.2004 ОСОБА_1 знявся з обліку за місцем постійного проживання для виїзду на постійне місце проживання за кордон, але повідомив Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова лише 18.08.2004. Оскільки управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі своєчасно не було повідомлено про зняття ОСОБА_1 з реєстрації, йому пенсія продовжувала виплачуватись станом на 17.08.2004 та була перерахована по серпень включно. Відповідно до рішення відділу пенсійного забезпечення управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, пенсія позивачу була виплачена за шість місяців наперед, рахуючи з місяця, що настав за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання позивача в Україні, тобто з 01.06.2004 по 30.11.2004 включно. Тобто вимоги ст.92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», щодо виплати за 6 місяців наперед перед виїздом за кордон, відповідачем були дотримані.

 

     Також судами обгрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог, щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки встановлено, що позивачем не наведено певних доказів спричинення шкоди і не конкретизовано, з яких міркувань виходив останній визначаючи її розмір.

 

     Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної існтанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга  підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

    

    Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів  -

 

                                          У Х В А Л И Л А :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Харківської області від 26 грудня 2006 року  - без змін.

 

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.

 

 

          ГОЛОВУЮЧИЙ :                                        

                             

                                  СУДДІ :