ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 1/227 | 13.10.08 |
За позовом Комунального підприємства «Міський інформаційний центр»
До Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»
Про стягнення 15 274, 61 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача - не з’явився
від відповідача - Перевертун В.Г., - предст. за довір. № 76 від 21.07.2008р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Комунальне підприємство «Міський інформаційний центр»(позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку «Експобанк» (відповідач) про стягнення 15 274,61 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено борг у сумі 15 274,61 грн. за надання у користування місць для розташування спеціальних конструкцій за договором № 2399.
Ухвалою суду від 07.08.08 порушено провадження у справі № 1/227 та призначено розгляд на 12.09.08.
12.09.2008 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва позивач надав клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
12.09.2008р. представник позивача, на вимогу ухвали про порушення провадження у справі, надав документи, та надав пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив, документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі не надав.
Судове засідання проводиться за допомогою фіксації судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.
В судовому засіданні позивач заявив клопотання про розгляд справи в наступному судовому засіданні без участі представника.
Суд розглянувши дане клопотання роз’яснив представнику позивача про необхідність присутності в судовому засіданні, оскільки представник відповідача не з’явився та не надав витребувані ухвалою від 07.08.2008 року документи.
Судове засідання було відкладено на 13.10.2008 року, у зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання.
13.10.2008 року представник позивача в судове засідання не з’явився, незважаючи на вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 12.09.2008 року.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.10.2008 року надаєв суду пояснення по позовній заяві позивача та відзив на позовну заяву. Також представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про заміну належного відповідача, у зв’язку з реорганізацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Експобанк»у Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк».
Клопотання відповідача про заміну належного відповідача на Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк»судом задоволено, оскільки Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк»є повним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Експобанк».
Представник відповідча не визнає позов, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки на думку відповідача позов позивача не обґрунтований та безпідставний.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
16 квітня 2007 року між Комунальним підприємством «Міський інформаційний центр»(надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком «Експобанк»(надалі відповідач) було укладено договір № 2399 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (надалі Договір).
Відповідно до умов Договору (п.1.1) позивач надає відповідачу в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальний конструкцій, згідно додатку №1, який є невід’ємною частиною Договору.
Під користуванням сторони розуміють тимчасове платне використання розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) місць, які перебувають у комунальній власності з метою:
а) встановлення на них спеціальних конструкцій, які знаходяться у користувача на законних підставах, та їх використання у формах, не заборонених чинним законодавством, для розміщення зовнішньої реклами;
б) обслуговування спеціальних конструкцій (підтримання в належному стані, наклеювання рекламоносіїв тощо).
Місця передаються користувачу згідно акту прийому-передачі строком: з 16 квітня 2007 року по 30 червня 2007 року (п.1.4. договору)
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив наступне.
30 червня 2007 року Договір № 2399 від 16.04.2007 р. припинив свою дію.
Проте, відповідачем було встановлено спеціальну конструкцію на місці, переданому в користування, що підтверджується актом встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 12.10.2006р. та п.4.4. договору.
А дозвіл на ролзміщення зовнішньої реклами відповідачем було отримано лише 20 червня 2007 року відповідно до рішення виконавчого комітету ХМР від 20.06.2007 № 589 «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами».
Таким чином, як стверджує позивач, відповідачем було порушено вимоги п.3.4.2. та п.3.4. Договору щодо не розміщення спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.
В зв’язку з наведеним позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 497 грн. 66 коп. за розміщення спеціальної конструкції без отримання дозволу.
Крім того, на виконання рішення виконкому Харківської міської ради від 06.06.2007 року № 516 «Про демонтаж рекламних конструкцій»та на підставі Наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП «МІЦ»«Про проведення демонтажу спеціальних конструкцій»від 12 червня 2007 року № 114, спеціальну конструкцію –щит стаціонарний (1,20х1,80х2), за адресою: м.Харків. вул. Бакуліна, 6, було демонтовано позивачем 27 липня 2007 року, в результаті чого останнім понесені збитки в розмірі 276 грн. 95 коп., про що свідчить акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій, рахунок –фактура № СФД-000088 від 14.04.2008р., розрахунок витрат на проведення демонтажу, кошторис та калькуляція витрат.
Крім того, п.5.1. Договору, передбачений обов’язок відповідача протягом 3-х днів після припинення дії Договору передати місця, надані у користування, позивачу. Проте. Дана вимога відповідачем виконана не була.
Відповідно до п.6.2. Договору у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, користувач сплачує штраф у розмірі 50 грн. за кожний день затримки повернення місця.
Таким чином, на підставі наведеного положення Договору, позивачем нараховано штраф в розмірі 14 500 грн. 00 коп.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього.
У відзивв на позов відповідач посилався на наступне.
Вимога позивача, щодо стягнення з відповідача пені, на думку останнього безпідставна. Оскільки чинне законодавство України передбачає застосування такого виду штрафної санкції як пеня лише за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання.
Щодо стягнення з ВАТ «КБ «Експобанк»втрат на демонтаж спеціальної конструкції, то відповідач зазначив таке.
У відповідності до п.2.4. «Порядку демонтажу, обліку та зберіганнч спеціальних конструкцій»Додаток №5 до Рішення Харківського міськвиконкому № 977 від 20.10.2004р., демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється КП «МІЦ»після направлення розповсюджувачу зовнішньої реклами повідомлення з вимогою:
а) про належне виконання договірних зобов’язань;
б) про звільнення місця, що зайняте без згоди власника або особи, уповноваженої на надання цих місць у користування.
Згідно п.3.2.7. Договору, КП «МІЦ»зобов’язаний письмово повідомити Банк (не менше як за 5 робочих днів) про проведення демонтажу його спеціальної конструкції.
Отже, позивач в порушення вимог Порядку та Договору, не надіслав Банку письмового повідомлення про демонтаж спеціальної конструкції, хоча як вбачається з позовної заяви, рекламний щит було демонтовано позивачем ще 27 липня 2007 року.
Крім того, відповідач зазначив, що 01.01.2008 року між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків у відповідності до якого заборгованість у відповідача за Договором №2399 від 16.04.2007 року щодо оплати робіт по демонтажу спеціальної конструкції –відсутня.
Також, відповідач звернув увагу суду на те. Що позивач здійснив демонтаж спеціальної конструкції на підставі рішення виконкому Харківської міської ради від 06.06.2007р. №516 «Про демонтаж рекламних конструкцій» та Наказу начальника департаменту зовнішньої реклами від 12.06.2007 року, хоча Договір діяв до 30.06.2007року.
Щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочення повернення місця, наданого в користування, відповідач вважає, що оскільки позивач самостійно провів демонтаж спеціальних конструкцій та фактично відібрав місце і передав у користування іншій особі, то вимоги щодо стягнення вище зазначеного штрафу у розмірі 50 грн. за кожен день затримки повернення місця є безпідставним.
Оцінюючи подані сторнами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єективномду розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.32 Господраського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( п.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов’язковим для виконання сторонами ( ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Правопорушення як дія чи бездіяльність має єдину ознаку, якою є протиправність. Крім того, правопорушенню притаманні ознаки вини.
Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини ( умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 20 червня 2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 589 «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами»було отримано Дозвіл № 11881 на розміщення спеціальної конструкції за адресою: м.Харків, вул. Бакуліна, 6.
Крім того, слід звернути увагу, що позивачем було здйснено демонтаж спеціальних конструкцій, 27.07.2007р., тобто під час дії вищевказаного Дозволу.
Також, відповідачем на підтвердження виконання зобов’язань за договором, було надано акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2008р.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем вживались необхідні заходи, щодо належного виконання зобов’язання.
В своїх посиланнях позивач вказує, на те, що відповідачем було прострочено повернення місць, наданих у користування, в зв’язку з чим, останній зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 50 грн. за кожний день затримки повернення місць.
Позивачем здійснено нарахування штрафу у розмірі 14 500 грн. за період з липня 2007р. по червень 2008р.
Суд вважає, вказані нарахування безпідставними, оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження фактичного користування відповідачем місцем для розташування спеціальних кконструкцій, саме за вказаний період.
Також, позивач вказував на те. Що демонтаж було здійснено останнім самостійнго на підставі рішення Харківського виконкому від 06.06.2007р. та наказу начальника департаменту зовнішньої реклами від 12.06.2007р., а отже позивачем було самостійно вилучено спірне місце з користування відповідача.
Щодо стягнення суми збитків в розмірі 276, 95 грн. понесених в результаті здійснення демонтажу спеціальної конструкції, слід вказати наступне.
У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазначала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа имогла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв’язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності).
Відсутність причинного зв’язку як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.
Позивачем не було надано належних доказів на підтвердження того, що саме внаслідок протиправних дій або бездіяльності відповідача, було здійснено демонтаж вказаної конструкції.
Відповідно до ст.33 Господраського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не були надані суду докази на підтвердження викладеного в позові.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 497,66 грн. –пені, 276,95 грн. –збитків, 14 500 грн. –штрафу за прострочення повернення місця за Договором, є не обґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господраського процесуальног кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити повністю.
2. рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя В.І.Мельник
(Дата виготовлення та підписання рішення 15.10.2008р.)