УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 123/3497/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Сенько М.Ф.

№ провадження: 22-ц/190/5214/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Руснак А. П.

02 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Руснак А.П.,

Суддів:Берзіньш В.С., Кірюхіної М.А.,

При секретарі:Рижих М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 липня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_7 відповідно до розписки від 10 вересня 2007 року взяв у неї в борг 14 000 доларів США, які зобов'язався повернути до 20.11.2011 року. Також, 22.12.2007 року відповідач знову взяв у борг 5 000 доларів США, зі строком повернення до 31.12.2012 року,а 26.05.2008 року - 5 400 доларів США, які останній зобов'язався повернути до 26 травня 2012 року. В порушення умов договорів позики відповідач борг у встановлений строк не повернув. Оскільки гроші використані ОСОБА_7 в інтересах сім'ї просила стягнути суму боргу солідарно з відповідачки - ОСОБА_8, колишньої дружини ОСОБА_7.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 липня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволений частково.

Стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 195 029 грн. 20 коп. у відшкодування боргу та 1 950 грн. 30 коп. судового збору, а всього 196 979 грн. 50 коп.

В задоволенні решти вимог позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_8 та ухвалити нове рішення. Доводи апеляції зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_6 та стягуючи суму боргу за договором позики з ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачкою позовних вимог до ОСОБА_8 При цьому зазначив, що нею не доведено, що позичені гроші використані ОСОБА_7 в інтересах сім'ї і саме на ці потреби, що зазначені у розписках, а саме «на погашення кредиту», отриманого з метою придбання житла для подружжя.

З висновками суду судова колегія погоджується як такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знаходилися у зареєстрованому шлюбі в період з 18.08.2007 року по 25.10.2012 року. ОСОБА_7 відповідно до розписок від 10.09.2007 року взяв в борг у позивачки 14000 доларів США, з терміном повернення до 20.11.2011 року. 22.12.2007 року ним позичено 5000 доларів США, з терміном повернення до 31.12.2012 року, 26.05.2012 року ще 5400 доларів США з терміном повернення до 26.05.2012 року.

Відповідно до ч.4 ст. 65 СК України договір, укладений одним с подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Частиною 2 ст. 65 СК України передбачено, що для укладання одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і або державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

З розписок наданих позивачкою не випливає наявність письмової згоди на укладення договору позики на ці суми, що дорівнює до цінного майна.

Проаналізувавши дані щодо погашення кредиту відповідачкою, суд визначився, що зазначені в розписках суми до каси банку не вносилися, заборгованість відсутня. За таких обставин, висновок суду про те, що позивачкою не доведено, що боргові зобов'язання є спільними зобов'язаннями подружжя є обґрунтованим.

Доводи апелянта, не є суттєвими та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши докази та надавши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Як таке, що ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції, у відповідності до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, має бути залишено без змін, а апеляційна скарга підлягає відхиленню.

На підставі викладеного і керуючись статтям 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк.

Судді: